ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "05" червня 2006 р.                                                                   Справа № 7/82

Суддя господарського суду Чернівецької області Турченко Любов Микитiвна

розглядаючи справу

за позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцірембуд"

до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Чернівці

про визнання недійсною "Вимоги про сплату боргу" від 21.03.06р. № Ю 148 та рішення "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків" від 23.03.06р. № 55

за участю представників:

позивача:  Корбут М.І., Лапшина Г.К.

відповідача:  Черняк О.О.

СУТЬ СПОРУ:

Провадження у адміністративній справі відкрито ухвалою господарського суду  Чернівецької області від 7.04.2006 року в порядку частини 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (надалі: КАСУ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі: ТзОВ) “Чернівцірембуд” м. Чернівці про визнання недійсними прийнятих Управлінням Пенсійного Фонду України в Шевченківському  районі м. Чернівці:

-  вимоги  про сплату боргу № Ю-148 від 21.03.2006 року, відповідно до якої Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці вимагає від позивача сплати недоїмки зі страхових  внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування на підставі ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування” та згідно  акту  перевірки № 22  від 21.03.2006 року в сумі  55926грн.07коп. ;

- рішення № 55  від 23.03.2006 року про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 29243грн.58коп. на підставі пункту 4 частини 9 статті 106  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” та згідно акту  перевірки  № 22  від  14-23 березня 2006 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, ТзОВ “Чернівцірембуд” посилається на наступне.

1. Закон України від 09.07.2003 року № 1058-!У “Про загально-обов’язкове державне  пенсійне  страхування” набрав чинності з 1 січня 2004 року. Частиною першою ст.18 Закону № 1058 передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України  відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами  актуарних розрахунків. Проте, Верховна  Рада  України до сьогоднішнього  дня не встановила розміру таких  страхових  внесків.

Відповідно до п.8 Розділу ХV “Прикінцеві положення ”Закону України  № 1058-ІУ від 09.07.2003року, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески сплачуються страхувальниками в розмірах, передбачених Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне  страхування” № 400/97 від 26.06.97р. При цьому Закон № 1058 від 09.07.2003 року не визначає кола осіб, які є платниками збору на загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування, та не змінює порядку  їх  визначення. Визначення осіб, які є платниками збору  здійснюється на підставі Закону України № 400/97  від 26.06.97р. Щодо платників  єдиного  податку, Закон № 400/97 застосовується з урахуванням положень Закону України № 2063 від 19.10.2000 року “Про державну підтримку  малого  підприємництва” та Указу Президента України  від 03.07.1998 року  № 727/98 “Про спрощену  систему  оподаткування, обліку та звітності суб’єктів  малого  підприємництва”.

Як  зазначено у ст.11 Закону України  № 2063  від 19.10.2000 року спрощена  система оподаткування передбачає заміну  сплати  встановлених законодавством  податків і зборів (обов’язкових  платежів) сплатою єдиного податку. Законом України “Про систему оподаткування” збір на обов’язкове  державне  пенсійне  страхування  віднесено до загальнодержавних  податків і зборів (обов’язкових  платежів) ( п.17 ч.1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування").

2. Спрощена система оподаткування запроваджена Указом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємництва" в редакції Указу № 746/99.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 "Перехідних положень" Конституції України такий Указ може бути змінений (відмінено) шляхом прийняття Верховною Радою України Закону з цього питання (тобто в даному випадку – з питань оподаткування підприємств, які працюють за спрощеною системою оподаткування). На сьогоднішній день такого Закону Верховною Радою не прийнято, а значить, Указ Президента України від 03.07.98р. № 727/98  не  відмінено.

Відповідно до п.6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний  податок, не є  платником збору  на обов’язкове  державне  пенсійне  страхування.

Відповідно до п.15 глави ХУ  Закону України № 1058 від 09.07.2003 року до  приведення законодавства України № 1058 від 09.07.2003 року у відповідність з цим  Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема, він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових  внесків або  звільнення від їх сплати. З іншого боку, Закон України № 1058 від 09.07.2003 року не є нормативно-правовим  актом, що регулює порядок визначення осіб, які є платниками  збору, а також цей Закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування.

3. Те, що наведені  докази дієві, підтверджує ряд нормативних актів, які були прийняті Верховною радою України після  прийняття Закону № 1058  від 09.07.2003 року, а саме :

- ЗУ № 2285-ІУ “Про державний  бюджет України на 2005 рік” ст. 45, п.4 : “ установити, що у 2005  році до набрання  чинності Законом про спрощену  систему  оподаткування, обліку та звітності платники  єдиного  податку  сплачують  страхові  внески на загальнообов’язкове державне  соціальне та пенсійне страхування у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких  внесків зі сплатою особами  єдиного податку у розмірі 50 відсотків  діючих ставок” ;

- ЗУ № 2505-ІУ “ Про внесення  змін до ЗУ  “Про державний  бюджет України на 2005 рік” та деяких  інших  законодавчих актів  України”, прикінцеві  положення, п.4: “Сплата та зарахування до  бюджетів і державних   цільових  фондів  єдиного податку  для суб’єктів  малого  підприємництва  та фіксованого  податку  здійснюється  у порядку та на умовах, які  діяли до 1 січня 2005 року”.

Щодо  фінансових  санкцій,  нарахованих підприємству  рішенням № 55  від 23.03.2003 року  відповідно  до пп. 4., 9 ст.106  Закону  України № 1058, то штраф у розмірі 5  відсотків розраховується  із сум, своєчасно не обчислених та не сплачених. Тобто, для застосування  штрафної санкції відповідно до цього підпункту  можливе  лише за наявності одночасно  двох  умов.

Крім цього, відповідно до вимог п.9.1  “Інструкції про порядок  обчислення і сплати  страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України  від 19.12.2003 року № 21-1, фінансова  санкція  застосовується до страхувальників за порушення  норм  законодавства про  загально-обов’язкове державне  пенсійне страхування. Фактом порушення є наявність  узгодженої  вимоги  про сплату  боргу.

Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці  з позовними вимогами позивача  не погоджується з підстав, наведених у відзиві  на позов, а саме:

14.03.2006 року спеціалістами  відділу  надходження  доходів  проведена  перевірка  ТзОВ “Чернівцірембуд”  з питання  правильності  повноти  нарахування, своєчасності  обчислення  та сплати  внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з о1.12.2004 року по 01.02..2006 року, про  що складений акт № 22  від 14.03.2006 року. В ході перевірки  встановлено заниження  фактичних  витрат  на оплату праці за квітень 2005року-грудень 2005 року на загальну суму 268649,50грн., в т.ч. 32,3 % - 268649,50грн. ;  донараховано  внесків  на загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування за квітень - 2005 року – грудень 2005 року на загальну суму 86773,79грн., в т.ч. 32,3 % - 86773,79грн.

За результатами перевірки ТЗОВ “Чернівцірембуд” сформована і надіслана  вимога № Ю-148 від 21.03.2006 року на суму 55926,07грн. та рішення № 55  від 23.03.2006 року  про застосування  фінансових санкцій за донарахування  органом  Пенсійного  фонду України або  страхувальником сум, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 29243,58грн.

З 01.01.2004 року вступив в дію Закон України “Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування” від  09.07.2003 року № 1058-ІУ (надалі Закон), відповідно до якого страхувальниками  (платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування) є підприємства, установи, організації, створені  відповідно  до законодавства України, незалежно  від  форм  власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії ( у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені  підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно  ведуть  розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи ( включаючи юридичних та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали  особливий  спосіб  оподаткування (фіксований  податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний  торговий  патент), які  використовують працю фізичних  осіб  на умовах  трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених  законодавством, або  за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно  до п. 6 ч.2 ст. 17  Закону  страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному  обсязі  страхові  внески.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону страхові внески до солідарної  системи для роботодавців нараховуються на суму  фактичних  витрат  на оплату  праці працівників, що  включають  витрати на виплату  основної та додаткової  заробітної  плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно  до Закону України “Про оплату праці”, виплати винагород фізичним особам за виконання робіт, за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають  обкладенню податком на доходи фізичних  осіб, а також  на суми оплати  перших п’яти днів  тимчасової  непрацездатності, яка  здійснюється  за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв’язку з тимчасовою  непрацездатністю.

Крім того, вищезазначені платники  зобов’язані утримувати та  перераховувати  до Пенсійного фонду України 1 або 2 % з таких сум доходу, як заробітна плата, інших  виплат та винагород,  нарахованих найманим  працівникам  відповідно до умов  трудового або  цивільно-правового договору, що включаються до складу загального оподатковуваного  доходу.

Розміри (ставки) визначаються Законом  України  “Про збір на обов’язкове  державне  пенсійне  страхування”.

Відповідно до ч. 4 ст.18 Закону страхові  внески  не  включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що  складають  систему  оподаткування. На ці внески не поширюється  податкове  законодавство.

Згідно ч.6 ст.18 Закону  законодавством  не можуть встановлюватися  пільги з нарахування та сплати  страхових  внесків або звільнення  від їх сплати.

Указ Президента  України  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” прийнятий відповідно до п.4 Перехідних  положень  Конституції  України  і діє до набрання  чинності  Законом, прийнятим  Верховною Радою з цих  питань.

Крім того, відповідно до п.15 Прикінцевих положень Закону України  “ Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування”  від 09.07.2003 року № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом України та інші нормативно-правові акти  застосовуються в частині, що не суперечить цьому  Закону.

В ході проведення перевірки  враховані  положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р “Про деякі питання спрощеної системи  оподаткування”, спільного листа  Пенсійного фонду України  від 06.02.2005 року №  1526/04 та Держкомітету України з питань регуляторної  політики та підприємництва  від 16.02.2005 року № 933/0//2-05 та Прикінцеві  положення  Закону  України  від 25.03.2005 року № 2505-ІУ.

Ухвалою від 10.05.2006 р. (а.с. 36-38) суд оголосив перерву в розгляді справи до 24.05.2006р., а ухвалою від 24.05.2006 р. (а.с. 57) - відклав розгляд справи на 05.06.2006 р. з метою всебічного повного та об’єктивного дослідження всіх обставин і доказів.

Заслухавши усні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

У акті № 22 від 14.03.2006р. "перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання зі збору (внесків) на обов’язкове державне пенсійне страхування" Управлінням Пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці зазначено про те, що перевіркою виявлено заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцірембуд" фактичних витрат на оплату праці за квітень-грудень 2005 р. на загальну суму 268649грн. 50коп. (стор. 4 акту, а.с. 13), на які повинно бути нараховано страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32,3% або 86773грн. 79коп.

На підставі висновків згідно з Актом та відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на адресу Товариства Управлінням було надіслано Вимогу "про сплату боргу" від 21.03.2006 р. № Ю-148, якою позивача було повідомлено про визначення йому недоїмки у вигляді заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 55926грн. 07коп. та про відповідальність у разі несплати ним зазначеної недоїмки (а.с. 8).

23.03.2006р., з посиланням на той самий Акт № 22 від 14.03.2006 р. та керуючись пунктом 4 частини 9 ст. 106 Закону України "Про загально-обов’язкове державне пенсійне страхування" начальником Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці прийнято рішення № 55 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 29243грн. 58коп. (а.с. 9).

З наведеного вбачається,, що регіональним відділенням Пенсійного Фонду України до ТзОВ "Чернівцірембуд" були застосовані положення Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо визначення розміру страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за квітень-грудень 2005 р. і донарахування 55926грн. 07коп. суми страхових внесків та застосування фінансових санкцій за їх донарахування (п. 4 част. 9 ст. 106 Закону).

Ці дії Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці не засновані на чинному законодавстві, у зв’язку з чим оскаржувані у справі Вимоги про сплату боргу і рішення про застосування фінансових санкцій підлягають скасуванню, зокрема, з наступних підстав.

• Відповідно до доданих до позову  документів Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцірембуд" протягом  всього  періоду, за який  йому донараховано страхові внески в сумі 55926грн. 07коп., знаходилось на спрощеній  системі  оподаткування, обліку і звітності і було платником єдиного податку за  ставкою 10 відсотків, про що  зазначено у  свідоцтвах про право  сплати  єдиного  податку суб’єктом  малого підприємництва - юридичною особою серії А № 715560 від 20.12.2004р. (а.с. 23)

• 3.07.1998 року Президентом України був  прийнятий Указ “Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності  суб’єктів  малого  підприємництва” за № 727/98, який  відповідно  до Перехідних  положень Конституції  України  набрав  чинності і діє  на  даний  час.

Фактично і юридично з набранням чинності Указом Президента             № 727/98 в державі було створено дві системи загальнообов’язкового державного страхування, в т.ч. пенсійного, а саме: загальну систему, яка діє сьогодні для тих суб’єктів господарювання, які не мали підстав або не використали свого права на спрощену систему і спрощену систему – для тих, хто мав підстави і обрав таку систему.

Право вибору спрощеної системи оподаткування, об’єкт оподаткування єдиного податку, строки сплати єдиного податку і порядок нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів,  від сплати яких звільняється суб’єкт і інші, чітко визначені Указом Президента України № 727/98 (зі змінами на 28.06.1999р. № 764/99).

Закон № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування” регулює відносини, які виникають в загальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, в т.ч. ст. 14 цього Закону, дає перелік страхувальників, а п.6 ч.2 ст. 17 Закону передбачає обов’язок сплати страхових внесків всіма страхувальниками, в т.ч. і тими, хто знаходиться на єдиному податку, оскільки вони також є страхувальниками, сплачують єдиний податок.

В ч. 1 ст.19 Закону України № 1058- ІV визначено об’єкт, на який нараховуються  внески.

В пп. 11.17 Інструкції № 21-1  “Про порядок обчислення і сплати  страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’яз-кове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” передбачено право страхувальників, в т.ч., які обрали особливий спосіб оподаткування (визнано два способи оподаткування) на повернення або зарахування в майбутні платежі тим, хто переплатив внески в більшому розмірі. Ця норма стосується всіх страхувальників. Закон України № 1058- ІV регулює загальні питання обох систем і не регулює розміру внесків.

Стаття 15 Закону № 1058- ІV визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону. Сплата позивачем єдиного податку, який відповідно до п.3 Указу Президента № 727/98, Держказначейством України перераховується до Пенсійного фонду України в розмірі  42% від суми єдиного податку, є підтвердженням того, що позивач є і страхувальником і платником внесків.  

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності або загальна надається особі на її вибір, що передбачено ст.11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року  № 2063 ( далі  Закон № 2063).

Статтею 11 Закону № 2063  передбачено, що  для суб’єктів  малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством  України може застосовуватися спрощена система  оподаткування бухгалтерського  обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством  податків і зборів (обов’язкових  платежів) сплатою єдиного податку та застосування  спрощеної  форми бухгалтерського обліку та звітності.

Спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності на вибір суб’єкта підприємництва (Закон №2063 та Указ Президента в редакції від 28.06.1999р.).

Указом № 727/98 (п.6) встановлено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне  пенсійне страхування.

Закон № 1058-ІV передбачає серед страхувальників, в т.ч. платників єдиного податку, якими вони і являються, сплачувати єдиний податок, частина суми від якого поступає на пенсійне забезпечення.

Регулюючи порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, Закон № 1058 не регулює розміру страхових внесків до Пенсійного фонду. Указ Президента № 727/98 і Закон № 2063 від 19.10.2000р. є  спеціальними законами щодо сплати податків і внесків суб’єктами господарювання, які обрали особливий спосіб оподаткування (спрощену систему).

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (далі Закон № 1251-ХІІ) під збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до державного цільового фонду, цільове призначення якого не змінилося. Це є обов’язковий платіж до державного цільового фонду.

З наведених  приписів чинного законодавства  вбачається, що є  неправомірним  поширення Управлінням  Пенсійного Фонду положень  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” на суб’єкта  підприємницької  діяльності, який обрав  спрощену систему оподаткування, і отже, застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.106 Закону неправомірне. Тому, оскаржувані у справі податкова вимога і рішення підлягають  скасуванню.

Ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, ст. 87, п.1 ст. 94, ст.ст. 158-163, 254  КАСУ, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати вимогу про сплату боргу від 21.03.2006р. № Ю-148, надіслану Управлінням пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці

Скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 23.03.2006р. № 55 про застосування фінансових санкцій.

3. Повернути позивачу з державного бюджету державне мито, сплачене ТзОВ "Чернівцірембуд" в сумі 76грн. 50коп. по платіжному дорученню        № 1067 від 18.04.2006р., та в сумі 8грн.50коп. – по платіжному дорученню № 1049 від 06.04.2006р.

Видати довідку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного (господарського) суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             Л.М. Турченко