ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-7988/08 головуючий суддя у 1-ій
категорія статобліку-41 інстанції – Верба І.О.
(справа №2-а-1595/08)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі:
за участю:
представника позивача:
представника відповідача:
Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
Горностаєвій О.М.,
Золотарьової М.К.,
Дмитренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 20.06.2008р. у справі № 2-а-1595/08
за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
до
проСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі
зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИЛА:
12 березня 2008р. Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі(далі по тексту відповідач) щодо списання з особового рахунку позивача у грудні 2003р. суму ПДВ у розмірі 302 854 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, та зобов’язати відобразити у картці особового рахунку позивача списану суму ПДВ, що підлягала відшкодуванню з бюджету.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2008р. у справі № 2-а-1595/08 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову суду від 20.06.2008р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.
У письмовому доповненні до апеляційної скарги позивач, не змінюючи суті заявлених вимог, зазначив додаткові обґрунтування своєї позиції щодо неправомірності дій відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на задоволенні її вимог.
Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав, що на його думку суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив всі обставини справи і виніс законне та обґрунтоване рішення.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що у грудні 2003 року відповідачем списано з особового рахунку позивачасуму ПДВ (переплати) в розмірі 302 854 грн., що підлягає відшкодуванню, в рахунок погашення недоїмки ВАТ «Кривбасрудоремонт», згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 579-р від 25.09.2003р. «Про забезпечення виконання статті 72-2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік».
Згідно з п/п 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
На кошти бюджетного фонду, визначеного вищезазначеною нормою, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Закон України «Про податок на додану вартість», є спеціальним законом з питань оподаткування, що визначає, зокрема, порядок відшкодування з бюджету податку на додану вартість.
Виходячи з п/п 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Законодавством з питань оподаткування, станом на грудень 2003 року, було передбачено обов'язкову згоду позивача на обрання способу відшкодування податку на додану вартість з бюджету, у тому числі і шляхом відображення такого рішення у податковій декларації з ПДВ.
Позивач такого рішення про зарахування належних йому сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, в рахунок погашення заборгованості перед ВАТ «Кривбасрудоремонт» згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 579-р від 25.09.2003р. не приймав.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно списав з особового рахунку позивача суму ПДВ (переплати) в розмірі 302 854 грн., що підлягала відшкодуванню, в рахунок погашення недоїмки ВАТ «Кривбасрудоремонт».
В той же час, позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
З адміністративним позовом про захист порушених прав позивач завернувся лише 12 березня 2008р..
Відповідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Списання з особового рахунку позивача суми ПДВ (переплати) в розмірі 302 854 грн. підтверджується актом звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2004р.. Зазначений акт підписано головним бухгалтером позивача, що є беззаперечним доказом того, що станом на 31.12.2004р. позивачу було відомо про його порушені права та інтереси.
Позивач заявив клопотання про продовження строку, при цьому посилаючись на обставини відсутності порядку захисту його прав до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність можливості встановити порядок та підстави для списання з особового рахунку коштів згідно Розпорядження № 579.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Так, відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а тому посилання на неможливість звернення до господарського суду є необґрунтованим, більш того, доказів спроб такого звернення позивачем надано не було.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005р., але позивач звернувся до адміністративного суду лише 12 березня 2008 року.
Посилання на відсутність можливості у позивача встановити порядок та підстави для списання з особового рахунку коштів згідно Розпорядження № 579 не є поважною підставою пропущення строку звернення до суду за захистом прав. Визнання у 2007 році відповідачем факту безпідставного списання не є новою підставою для звернення до суду за оскарженням дій, вчинених у 2003 році.
На застосуванні строку позовної давності та відмові у задоволенні позову з підстав пропуску такого строку наполягав відповідач.
Враховуючи обставини, які були з’ясовані судом під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неможливість задоволення вимог позивача з підстав, передбачених ст.ст. 99,100 КАС України, є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи, які викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2008р. у справі № 2-а-1595/08 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
У повному обсязі ухвалу складено 10.03.2009р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: І.Ю. Добродняк
Я.В. Семененко