Справа № 2-36

                                                                 2009 р.                                                        

              Рішення

          Іменем України

«09» лютого 2009 р. Корабельний районний суд  м. Миколаєва

              в складі: головуючого у справі судді – Шкірай М.І.

                              при секретарі – Ляшенко М.М.                          за участю позивача – ОСОБА_1

                   за участю відповідача –   ОСОБА_2

     за участю представників –   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

                          ОСОБА_5  та ОСОБА_6  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Приватного підприємця ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про стягнення боргу.

Встановив

27 лютого 2008 р. позивач звернулась до суду із позовом, в якому зазначала, що 24 листопада 2007 року між нею та відповідачем ПП ОСОБА_2 . був укладений договір на виготовлення меблів № 200, відповідно до умов якого позивач сплачувала відповідачу 15200 грн., а останній зобов’язувався виготовити, транспортувати та встановити замовлені меблі. На виконання умов договору 24.11.2007 року позивачем сплачена сума авансу у розмірі 8000 грн. За умовами договору відповідач зобов’язувався виконати договір протягом 20 днів після надходження авансу, тобто до 14.12.2007 року, але відповідач транспортував меблі 04.01.2008 року, а монтаж відбувався з 09.01.2008 р. по 22.01.2008 р. Враховуючи те, що монтаж меблів відбувався з дефектами та відхиленням від проекту, при монтажу меблів були пошкоджені ковролін, стіни, стеля, позивач змушена була 23.01.2008 року призупинити монтаж меблів для попередження порушення її прав в подальшому. Позивач неодноразово зверталась до відповідача із питанням залучення третіх осіб для закінчення монтажу меблів та компенсації за пошкодження ремонту квартири, але відповідач відмовляв в задоволенні вимог та зобов’язував позивача спочатку сплатити йому залишок суми договору з урахуванням сплаченого авансу, а пізніше про повернення меблів без повернення авансу.

На підставі зазначеного позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 37202 грн., яка складається з авансу з урахуванням інфляції – 9992 грн.; неустойки за невиконання умов договору – 17086 грн.; суми шкоди, завданої відремонтованій квартирі з урахуванням індексу інфляції – 1686 грн.; юридичної допомоги з урахуванням інфляції – 2135 грн. та моральної шкоду в сумі 25000 грн., а всього – 62202 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вказував на те, що відповідач не дає можливості завершити монтаж меблів, а недоліки, які мають місце носять виробничий характер та можуть бути усунені в повному обсязі. Також, відповідач вказував на те, що в розмові між сторонами було уточнено строки виготовлення і складав до 24.01.2008 року, а також вказував на невідповідність в розрахунках позивача неустойки, а саме: договором передбачена неустойка у розмірі 0,01% вартості майна за кожен день прострочки, але не більше 10%.  

Крім того, 26.03.2008 року відповідач звернувся до суду із позовом, уточнивши який в судовому засіданні в якому просив суд стягнути з позивача за первісним позовом борг за договором в сумі 7200 грн., як різницю між ціною договору та сумою сплаченого авансу.

25.06.2008 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва  первісний позов ОСОБА_1  до ПП « ОСОБА_2 .» про стягнення матеріальної і моральної шкоди та зустрічний позов ПП « ОСОБА_2 .» до ОСОБА_1  про стягнення боргу були об’єднані в одне провадження.

Представник третьої особи – Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів в судовому засіданні позов ОСОБА_1  до ПП « ОСОБА_2 .» про стягнення матеріальної і моральної шкоди підтримала та просила задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ПП « ОСОБА_2 .» до ОСОБА_1  про стягнення боргу просила відмовити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 . набув статус фізичної особи – підприємця, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 26) та надає послуги з виготовлення та монтажу меблів за індивідуальним замовленням, а тому при вирішенні справи суд керується Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 5 Закон України „Про захист прав споживачів",  держава забезпечує споживачам захист їх прав,  надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації,  необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі,  що забезпечує рівень споживання,  достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

24 листопада 2007 року між позивачем за первісним позовом ОСОБА_1  та ПП « ОСОБА_2 .» був укладений договір № 200 про виготовлення, транспортування та встановлення меблів (а.с. 7). Відповідно до умов вказаного договору ПП « ОСОБА_2 .» зобов’язувався виготовити, транспортувати та встановити у замовника меблі. Ціна замовлення відповідно до п. 2.1 договору складає 15200 грн., а сума авансу складає 8000 грн. Згідно  умов п. 3.1 договору виконавець зобов’язувався виконати договір протягом двадцяти днів після надходження авансу.

24.11.2007 року ОСОБА_1  сплатила суму авансу в сумі 8000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордера (а.с. 13).

Сторони в судовому засіданні підтвердили факт порушення строків виконання умов договору відповідачем за первісним позовом ПП « ОСОБА_2 .», а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

24.01.2008 року позивач ОСОБА_1  направила на адресу відповідача претензію, в якій вказувала на недоліки у виконанні умов договору та містила в собі пропозицію залучити до виконання договору третіх осіб, зменшити вартість замовлення на суму завданої шкоди та компенсацію за порушення строків виконання договору(а.с. 14), на що відповідач направив на адресу позивача листа, в якому вказував на порушення строків виконання договору, наявність дефектів та недоліків у роботі та неможливість виконання умов договору у зв’язку із тим, що замовник ОСОБА_1  не дає можливості закінчити виконання договору. До того ж відповідач за первісним позовом позовом ПП « ОСОБА_2 .» надав позивачу ОСОБА_1  акт про виявлені зауваження, який остання відмовилась підписувати (а.с. 17).  

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1  зверталась за захистом свої прав до Миколаївського обласного управління по справам захисту прав споживачів та до Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області (а.с. 18-19; 21-23), відповідями позивачу було запропоновано звернутися до суду (а.с. 24; 25).

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2008 року по справі була призначена судова товарознавчо-будівельна експертиза, якою було встановлено, що меблі, які є предметом спору мають дефекти виробничого характеру і не відповідають вимогам ГОСТ 16371-93 «Меблі». Загальні технічні умови, РСТ УССР 1950-84 «Меблі побутові по індивідуальним замовленням». Загальні технічні умови. Разом з тим, недоліки, які мають місце на спірній меблі не є істотними можуть бути усунені (а.с. 85-94).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно з умовами ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов та порядку оплати, визначених змістом зобов’язання та договору. Відповідно до ст. 629 договір є обов’язковим для виконання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач за первісним позовом Приватний підприємець ОСОБА_2  порушив умови договору щодо терміну виконання, а також якості наданих послуг.

Згідно  ст. 624 ЦК України,  якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка,  вона підлягає стягненню у повному обсязі незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно  ст. 10 ч. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на стягнення з виконавця (постачальника) пені.

Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1  в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню із наступного розрахунку: граничний термін виконання зобов’язання за договором визначений самим договором 14.12.2007 року, термін до якого позивач не перешкоджала виконанню договору - 23.01.2008 року. Так, порушення терміну виконання договору складає 40 днів (40 х 0,01% х 15200 = 6080 грн.), але п. 5.1 Договору передбачає граничний розмір неустойки – 10%, а тому сума неустойки складає 1520 грн., а з урахуванням індексу інфляції – 1520 х 124,9% = 1898,48 грн.

Суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  щодо стягнення шкоди завданої відремонтованій квартирі – відмовити, оскільки розрахунок шкоди не доведений позивачем в процесі розгляду справи, а у відповідності до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Крім матеріальної шкоди, позивачу також завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 25000 грн. посилаючись на те,  що брутальне небажання відповідача відшкодувати шкоду привело до нервового потрясіння. Позивач вимушений був витрачати багато часу на спроби реалізувати свої права споживача. Згідно з п.1 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.п. З, 9) № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди суд також враховує вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає компенсації грошима в розмірі 5000 грн., і ця моральна шкода згідно зі ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна. Крім того, судом враховано, що неналежне виконання договору змінило звичайний розклад життя позивача, порушило плани позивача про переїзд до нової квартири, а також перебування позивача у стресовому стані під час конфлікту.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача проти задоволення позову, оскільки вони свідчать лише про спроби відповідача необґрунтовано відмовитись від виконання Закону України „Про захист прав споживачів".

Згідно зі ст. 22 Закону,  захист прав споживачів,  передбачених законодавством,  здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами,  що пов'язані з порушенням їх прав.

Вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягають частковому задоволенню у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України без врахування індексу інфляції.

Встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: договором; квитанціями; претензіями; листами; актом; заявою; свідоцтвом (арк. спр. 7-12; 14-15; 16; 17; 18-19; 20; 21-23; 24; 25).

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд

Рішив

Позов ОСОБА_1  до Приватного підприємця ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної і моральної шкоди – задовольнити частково.

Зобов’язати Приватного підприємця « ОСОБА_2 .» усунути недоліки виготовлених меблів передбаченим договором № 200 від 24 листопада 2007 р.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ПП « ОСОБА_2 .» 7200 грн. - борг за договором № 200 від 24 листопада 2007 р.

Стягнути з Приватного підприємця « ОСОБА_2 .» на користь ОСОБА_1  неустойку 1898 грн. 48 коп.; моральну шкоду 5000 грн.; судові витрати: 30 грн.- ІТЗ та 2000 грн. – витрати на юридичну допомогу, а всього 8928 грн. 48 коп.  

В задоволенні зустрічної позовної заяви Приватного підприємця ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про стягнення боргу – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва.

                     

Суддя