Провадження 6/200/3126/15 справа № 200/9466/15-ц

Ухвала

13 травня 2015р. Бабушкінський районний суду м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Яковлева Д.О.

при секретарі – Лопаті Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2015 року до суду подано відповідне подання. В обґрунтування зазначено, що на виконанні в Бабушкінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Солом’янським районним судом м.Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» суми боргу у розмірі 68000,00грн. Провадження відкрито 25.09.2014 року, винесено відповідну постанову. Виконати відповідний наказ не є можливим, оскільки боржник від виконання судового рішення ухиляється. З урахуванням наведеного державний виконавець за погодженням з начальником Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ просив застосувати до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне. Відповідно до вимог ч.1 ст.377-1 ЦПК України  питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 «Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї» кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі свою власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

-якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (пункт 5);

-якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8).

За змістом пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 90 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у пункті 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Ухиленням боржника від виконання своїх зобов'язань не можна вважати лише  наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашення боргу в добровільному порядку.

Відповідно до матеріалів справи, на виконанні у Бабушкінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходиться виконавчий лист виданий Солом’янським районним судом  11.09.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» суми боргу у розмірі 68000,00грн. /а.с.3/. Провадження відкрито 25.09.2014 року, винесено відповідну постанову /а.с.4/. В матеріалах справи  відсутні відомості по наявність у боржника закордонного паспорту та ухилення останнього від виконання рішення суду. Також відсутні будь-які дані про зясування майнового стану  боржника.

Таким чином, суд вважає, що в ході розгляду справи не було встановлено факту ухилення від виконання судового рішення з боку боржника, у звязку із чим подання не підлягає задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ст.377-1 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, листа Міністерства юстиції України від 06.06.2008 р. № 25-32/507, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Яковлев Д.О.