СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
29 січня 2007 року |
Справа № 2-27/11838-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, дов. б/н від 10.11.2006 року;
відповідача: Мацуй П.В., дов. № 11 від 12.01.2007 року;
третьої особи: (СПД ОСОБА_2) - ОСОБА_4, дов. б/н від 12.01.2007 року; ОСОБА_5, дов. б/н від 12.01.2007 року; ОСОБА_6, дов. б/н від 26.01.2007 року;
третьої особи: (Феодосійське міське управління земельних ресурсів) не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 20 жовтня 2006 року у справі № 2-27/11838-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Береговської сільської Ради (вул. Приморська, 1,Берегове, м. Феодосія, АР Крим, 98179)
3-ті особи:
1. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
2. Феодосійське міське управління земельних ресурсів (вул. Галерейна, 7-а, м.Феодосія, АР Крим, 98100)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 20.10.2006 року у справі № 2-27/11838-2006А позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав нечинним рішення Берегової сільської ради № 994 від 20.12.2001 року "Про затвердження проекту відводу і надання суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років земельної ділянки площею 0,5 га".
При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що на момент прийняття Береговою сільською радою рішення № 994 від 20.12.2001 року, спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні іншої особи -підприємства”Спецтрансгаз”, рішення про вилучення земельної ділянки не приймалось, у зв`язку з чим, надання її у користування СПД ОСОБА_2 суперечить вимогам статті 31 Земельного кодексу України.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що укладений між Береговою сільською радою та ОСОБА_1 договір оренди спірної земельної ділянки не містить істотних умов, визначених статтею 14 Закону України „Про оренду землі”, у зв`язку з чим, є недійсним. Третя особа також посилається на наявність у неї переліку документів, необхідних для укладення договору оренди та вважає вірним оскаржуване рішення Берегової сільської ради № 994 від 20.12.2001 року "Про затвердження проекту відводу і надання суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років земельної ділянки площею 0,5 га".
Позивач у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає постанову господарського суду АР Крим законною та обгрунтованою.
Від Феодосійського міського управління земельних ресурсів надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що рішенням Берегової сільської ради № 683 33 від 30.03.2001 року підприємству "Спецтрансгаз" було надано земельну ділянку площею 0,0089 га у тимчасове користування на умовах оренди терміном на три роки для розміщення пересувного пункту заправлення зрідженого газу з вільних незабудованих земель сільської ради в районі відстою туристичних потягів (Керченське шосе).
На підставі зазначеного рішення, 06.04.2001 року між підприємством "Спецтрансгаз" і Береговою сільською радою був укладений договір оренди, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за НОМЕР_1. Конкретне місце розташування земельної ділянки визначено в плані границь землекористування, що є невід'ємною частиною зазначеного вище договору. Термін дії даного договору встановлювався до 30.03.2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Берегової сільської ради № 762 від 11.07.2001 року, тобто під час дії договору оренди від 06.04.2001 року між підприємством "Спецтрансгаз" і Береговою сільською радою, суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 було дозволено виконання проекту відводу земельної ділянки площею 0,5 га в районі Залізничного переїзду, що безпосередньо примикає до пункту відстою потягів по Керченському шосе для будівництва автозаправного комплексу.
Рішенням № 994 від 20.12.2001 року Берегова сільська Рада затвердила проект відводу земельної ділянки та надала СПД ОСОБА_2 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку в районі Залізничного переїзду, що безпосередньо примикає до пункту відстою потягів по Керченському шосе (кадастровий номер 01116 903 01:00:00:033) площею 0,5 га.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до статті 31 Земельного кодексу України, надання в користування земельної ділянки, що знаходиться користуванні, здійснюється лише після її вилучення (викупу) у встановленому порядку. Право користування земельною ділянкою не може бути "подвійним", тобто не може здобуватися однією особою, без припинення цього права в іншої особи на той самий об'єкт. Надання тієї самої земельної ділянки в наступне землекористування без припинення права попереднього користування нею законодавством не передбачено та є неприпустимим.
Відповідно до статті 29 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доведення.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суду не надано доказів того, що на момент прийняття 20.12.2001 року Береговою сільською радою рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 було здійснено вилучення такої земельної ділянки у попереднього користувача -підприємства „Спецтрансгаз”.
Судовою колегією також встановлено, що клопотання підприємства „Спецтрансгаз” про припинення користування ним земельною ділянкою в районі відстою туристичних потягів (Керченське шосе) було подано до Берегової сільської ради лише 19.02.2002 року.
Вилучення спірної земельної ділянки у підприємства „Спецтрансгаз” та одночасне надання її в користування суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на умовах короткострокової оренди терміном на 5 років для розміщення автомобільного пересувного газового заправника було здійснено Береговою сільською радою на підставі рішення від 07.06.2002 року.
На підставі рішення від 07.06.2002 року за № 92, між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 і Береговою сільською радою був укладений договір оренди від 01.09.2002 року терміном на п'ять років, зареєстрований у книзі записів договорів НОМЕР_2.
Таким чином, господарським судом АР Крим вірно встановлено, що надання органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 було здійснено з порушенням порядку, встановленого статтею 31 Земельного кодексу України. У зв`язку з цим, посилання третьої особи на наявність у неї переліку документів, необхідних для укладення договору оренди, правового значення не має.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно застосовано норму статті 152 Земельного кодексу України, якою встановлені способи захисту прав на землю, одним із яких є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого управління.
Що стосується посилань суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що укладений між Береговою сільською радою та ОСОБА_1 договір оренди спірної земельної ділянки суперечить вимогам статті 14 Закону України „Про оренду землі”, судова колегія не може визнати їх обгрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України „Про оренду землі” (в редакції від 30.03.2002 року, тобто станом на момент укладення між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 і Береговою сільською радою договору оренди від 01.09.2002 року) умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.
Частиною 3 статті 14 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
Дослідивши зміст договору оренди від 01.09.2002 року між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 і Береговою сільською радою, судовою колегією встановлено, що 28.11.2002 року Феодосійським Управлінням земельних ресурсів договір зареєстровано в Книзі державної реєстрації договорів на право тимчасового користування за НОМЕР_3. Даний факт є підтвердженням відповідності договору оренди від 01.09.2002 року всім істотним умовам, встановленим статтею 14 Закону України „Про оренду землі”.
Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки при винесенні судом першої інстанції оскаржуваної постанови порушення норм матеріального або процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205 п.1, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2006 року у справі № 2-27/11838-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко