ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

До	Міністерства оборони України

Третя особа 1

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси

Третя особа 2

Військова частина А-3571

Про	стягнення 128348,40 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача:    Грінченко Ф.С. - представник за довіреністю № 58 від 03.01.2008 року;

Від відповідача:  Добров Ю.І.- представник за довіреністю № 220/27/д від 11.01.2008 року;

Від третьої особи 1: Добров Ю.І.-  представник за довіреністю №  б/н  від 10.01.2008 року;

Від третьої особи 2: не з'явився;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»до Міністерства оборони України про стягнення 128348,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2008 р. порушено провадження у справі № 37/458, розгляд справи було призначено на 01.12.2008 року о 11-30.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2008 не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що військова частина А - 3571 є самостійною юридичною особою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів. На кожний рік вона має затверджений кошторис видатків, а тому за переконанням відповідача позивач безпідставно вимагає погашення заборгованості минулих років з Міністерства оборони України, без врахування фактичного фінансового стану основного боржника, як це передбачено пункту 2 статті 619 Цивільного кодексу України. Позивач свої вимоги за виконавчими документами до військової частини у 2008 році не пред’являло, а кошториси (видатки) для військової частини А 3571 затверджуються на кожний рік.

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, зокрема відповідач просить витребувати від позивача всі оригінали накази Господарського суду Одеської області, на які він посилається обґрунтовуючи суму позовних вимог, а також матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 08.01.2004 року по справі № 17-6-26/01-10544.

Судом клопотання відповідача про витребування доказів було задоволено частково, зокрема, суд відхилив клопотання щодо витребування матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 08.01.2004 року по справі № 17-6-26/01-10544, оскільки всі необхідні матеріали по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 08.01.2004 року по справі № 17-6-26/01-10544 знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2008 р. на підставі статей 27, 77 Господарського процесуального кодексу України,  залучено до участі у справі № 37/458 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військову частину А-3571, а   розгляд справи відкладено до 16.12.2008 р. на 12-30.

 Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2008 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 128348,40 грн.  –основного боргу, 1 283,48 грн. –держмита та 118 грн. –за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 16.12.2008 року судом були оглянуті оригінали документів, які додані до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2008 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/458 від 01.12.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання 16.12.2008 року не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/458 від 01.12.2008 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.12.2008 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.1996 року між Відкритим акціонерним товариством  «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»в особі Іванівського РЕМ та Військовою частиною А-1464 було укладено договір № 62 на подання електричної енергії.

Виконання цього договору та розрахунки проводились через структурний підрозділ позивача - Іванівський РЕМ.

У 2003 році Військова частина А-1464 була розформована, та ії правонаступником згідно наказу № 015 авіаційного корпусу Міністерства оборони України  від 08.01.2004 року було визначено Військову частину А-3571, яка розташована в м. Одеса і знаходиться на обслуговуванні   по постачанню електроенергії у Південного РЕМ Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»згідно договору    № 6621 від 31.03.2003 р.

З 20.01.2006 року розрахунки за спожиту електроенергію Військова частина А-3571 здійснювала через КЕВ м. Одеси згідно договору № 2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, який укладено між Відкритим акціонерним товариством  «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»та КЕВ м. Одеси.

Відповідно до договору позивач повністю виконав свої зобов'язання з постачання електричної енергії. За твердженням позивача відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії виконав не в повному обсязі, в наслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 243579,13 грн.

Вище зазначена заборгованість підтверджена рішеннями Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р., №19/54-03-2467 від 15.05.2003 р., № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р., № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р., № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р., та №29/326-06-8254 від 15.09.2006 р.

На стадії виконання рішень Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р., № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р., № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р., № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р. у відповідності до статті 25 господарського процесуального кодексу України ухвалами Господарського суду Одеської області було здійснено Здійснити заміну боржника -  Військову частину А-1464 на його на правонаступника –Військову частину А-3571.

Військова частина А-3571 лише частково виконала рішення Господарського суду Одеської області Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р., № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р., № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р., № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р., № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р., та № 29/326-06-8254 від 15.09.2006 р.

Постановами Заступника начальника першого  відділу Київського РУЮ м. Одеси виконавчі документи № 17-6-26/01- 10544, № 19/54-03-2467, №№ 14/236-03-6189,  № 5/281-03-7720, № 4/243-05-7406 та № 29/326-06-8254 були повернуті позивачу згідно п. 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника.

Враховуючи те, що Військова частина А-3571 є бюджетною установою, підпорядкованою Міністерству оборони України, яка здійснює свою господарську діяльність на підставі Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», позивач у відповідності до статті 619 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76,77 Господарського кодексу України, статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у збройних силах»та статті 10 Закону України «Про Збройні сили України»просить стягнути з відповідача 128348,40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішеннями Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р., № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р., № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р., № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р., № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р. та № 29/326-06-8254 від 15.09.2006 р. стягнуто з Військової частини А-3571 (як правонаступника Військової частини А-1464) на користь позивача :

313,14 грн. –борг за активну електроенергію (рішення Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р.);

18485,01 грн. –пені (рішення Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р.);

86755,85 грн. –перевищення договірних величин (рішення Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р.);

1055,54 грн. –державне мито (рішення Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р.);

9941,95 грн. –заборгованість за активну електричну енергію (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.);

6493,93 грн. –заборгованість за реактивну електроенергію (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.);

1438,59 грн. –пені (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.),

256,94 грн. –3 % річних (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.),

888,42 –індекс інфляції (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.),

190,19 грн. –державне мито (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.);

118,00 грн. –витрати по сплаті ІТЗ судового процесу (рішення Господарського суду Одеської області № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р.);

486,19 грн. заборгованість за активну електроенергію (рішення Господарського суду Одеської області № 29326-06-8254 від 15.09.2006 р.);

2980,60 грн. - пені (рішення Господарського суду Одеської області № 29326-06-8254 від 15.09.2006 р.),

475,60 грн. - 3 % річних (рішення Господарського суду Одеської області № 29326-06-8254 від 15.09.2006 р.);

1235,02 грн. –збитки від інфляції (рішення Господарського суду Одеської області № 29326-06-8254 від 15.09.2006 р.);

102,00 грн. - державне мито (рішення Господарського суду Одеської області № 29326-06-8254 від 15.09.2006 р.);

118,00 грн. –витрати по сплаті ІТЗ судового процесу (рішення Господарського суду Одеської області № 29326-06-8254 від 15.09.2006 р.);

24309,45 грн. - збитки від інфляції та 3 % річних (рішення Господарського суду Одеської області № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р.);

364,59 грн. –державне мито (рішення Господарського суду Одеської області № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р.);

118,00 грн. - витрати по сплаті ІТЗ судового процесу (рішення Господарського суду Одеської області № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р.);

1289,65 грн. - державне мито (ухвала Господарського суду Одеської області № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р.);

118,00 грн. - витрати по сплаті ІТЗ судового процесу (ухвала Господарського суду Одеської області № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р.);

85815,95 грн. –борг (рішення Господарського суду Одеської області № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р.);

442,00 грн. - державне мито (рішення Господарського суду Одеської області № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р.);

30,68 грн. - витрати по сплаті ІТЗ судового процесу (рішення Господарського суду Одеської області № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р.).

Судом встановлено, що Військова частина А-3571 частково виконала рішення суду, станом на день прийняття рішення по даній справі грошові кошти 128348,40 грн. (86755,85 грн. - перевищення договірних величин, 10411,47 грн. –пеня, 14363,13 грн. збитки від інфляції, 12802,30 грн. - 3 % річних, 3443,97 грн. –державне мито та 571,68 грн.  витрати по сплаті ІТЗ судового процесу ) на виконання рішень Господарського суду Одеської області № 17-6-26/01- 10544 від 04.03.2002 р., № 19/54-03-2467 від 15.05.2003 р., № 14/236-03-6189 від 15.09.2003 р., № 5/281-03-7720 від 17.02.2004 р., № 4/243-05-7406 від 28.09.2005 р. та № 29/326-06-8254 від 15.09.2006 р. на рахунок позивача не перераховані.

Виходячи зі змісту  статті 76 Господарського кодексу України вбачається, що військові частини відносяться до казенних підприємств. Отже, казенне підприємство, відповідно до статті 619 Цивільного кодексу України та пункту 7 статті 77 Господарського кодексу України відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у нього на розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсідарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства, в даному випадку Міністерство оборони України.

Фінансування Збройних Сил України (об'єднань, частин і підрозділів)
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 10 Закону України «Про оборону»однією з основних функцій Міністерства оборони України є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, і яке належить йому на праві оперативного управління згідно ст.ст. 14-15 Закону України «Про Збройні Сили України». Господарська діяльність Збройних Сил України здійснюється згідно з Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Судом встановлено, що Боржником за виконавчими провадженням є військова частина, як складова структура Збройних сил України (стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України»), якій, відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», було надано право на здійснення господарської діяльності.

Як суб'єкт господарювання, з часу реєстрації військова частина мала право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України».

Згідно цієї норми, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і державі, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Останнє положення цієї норми закону співвідноситься й із Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», за яким (стаття 3) військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних сил України на праві оперативного управління.

За наведеними вище нормами, які визначають умови та обсяги відповідальності військових частин, джерелом погашення боргових зобов'язань військової частини, як суб'єкта господарської діяльності, можуть бути лише кошти, які надходять і маються на їх рахунку.

Згідно постанов Заступника начальника першого  відділу Київського РУЮ м. Одеси виконавчі документи № 17-6-26/01- 10544, № 19/54-03-2467, №№ 14/236-03-6189,  № 5/281-03-7720, № 4/243-05-7406 та № 29/326-06-8254 були повернуті позивачу згідно п. 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника Військової частини А-3571, а отже відповідальність за зобов'язанням останньої покладається на Міністерство оборони України.

Згідно з п. 7 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/531 від 11.11.1999 р. відповідальність військовою частини як суб'єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на ії рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), у разі недостатності цих коштів - відповідальність за зобов'язанням військової частини несе Міністерство оборони України, а у випадку відсутності або недостатності цих коштів стягнення за ії зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за нею майно. У цих випадках до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.

Таким чином, судом встановлено, що Військова частина А-3571 є бюджетною, підпорядкованою Міністерству оборони України установою, яка здійснює свою господарську діяльність на підставі Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», водночас,  являється й військовою частиною, і суб'єктом господарської діяльності, який утримується за рахунок Державного бюджету України. Майно військової частини знаходиться в оперативному управління Міністерства оборони України. Фінансування частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, які надходять до кошторисів Міністерства оборони України, а потім - на відповідні кошториси КЕВ м. Одеси  та надалі –Військової частини А-3571.

При цьому суд відзначає, що безпідставними є посилання відповідача на те, що позивач не має право до нього пред’являти вимоги без урахування фактичного фінансового стану основного боржника. Судом встановлено, що позивач в установленому порядку пред’являв виконавчі документи до виконання, проте накази були повернуті останньому без виконання, в зв’язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, а тому позивач правомірно звернувся з позовом до особи, яка несе відповідальність за зобов'язанням військової частини у разі недостатності коштів на рахунках останньої.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого    акціонерного    товариства   «Енергопостачальна Компанія  Одесаобленерго»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України»ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Міністерства оборони України (02168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6,  код ЄДРПОУ 00131305) на користь Відкритого    акціонерного товариства «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго»(65031 м. Одеса, вул. Промисловська, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) 128348 (сто двадцять вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп. заборгованості за зобов'язаннями військової частини А- 3571 згідно договору № 62 від 08.07.1996 року, 1283 (одну тисячу двісті вісімдесят три) грн. 48 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 25.02.2009 року