ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"30" січня 2007 р. | Справа № 29/469-06-11633А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бойко Л.І.,
суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Лоскутов С.П.
від відповідача –Глуханець Ю.В., Крученко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області
на постанову господарського суду Одеської області від 23.11.2006р.
зі справи № 29/469-06-11633А
за позовом: ВАТ „Березівський елеватор”
до: Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області
про визнання рішення нечинним
встановив:
ВАТ „Березівський елеватор” 02.11.2006р. звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 07.09.2006р. № 575, посилаючись на безпідставність висновку останнього щодо порушення підприємством державної дисципліни цін.
Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області з позовом не погодилась, зазначивши, що позивач в порушення діючого законодавства завищував вартість зберігання зерна, яке було об’єктом державного цінового регулювання, внаслідок чого ним була необґрунтовано отримана виручка у сумі 131065,79 грн., а всі дії Інспекції при перевірці дотримання порядку формування регульованих державою цін повністю відповідають чинному законодавству.
Постановою господарського суду Одеської області від 23.11.2006р. (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено, оскаржене рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області визнано нечинним. Постанова суду мотивована тим, що вартість послуг по зберіганню зерна має визначатися на підставі відповідних договорів, а не подвійних складських свідоцтв. Оскільки договори зберігання між позивачем та виробниками зерна укладалися ще до закупівлі його Аграрним фондом, то в складських свідоцтвах вартість послуг вказана в розмірі 6,60 грн. за 1 тону, а предметом цих договорів є послуги по зберіганню власного зерна підприємств. Вартість послуг по зберіганню зерна, переданого під заставу Аграрному фонду, встановлюється додатковими угодами до договорів, тому саме вони визначають фактичну плату за зберігання. При цьому господарський суд вказав також на те, що в акті перевірки відповідач послався лише на подвійні складські свідоцтва та не дослідив первинні документи, якими є договори зберігання та додаткові угоди до них, і документи, які б підтверджували отримання позивачем незаконного прибутку. З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність прийнятого відповідачем рішення.
Не погодившись із постановою суду, Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати і прийняту нову постанову про відмову в позові, із посиланням на невірну юридичну оцінку обставин справи судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків та неправильного застосування норм чинного законодавства.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними і просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і законність прийнятої судом постанови з огляду на таке.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області у період з 26.07.2006р. по 01.08.2006р. проведена перевірка ВАТ „Березівський елеватор”, за результатами якої складено акт № 000731 від 03.08.2006р., в якому зазначено про порушення ВАТ „Березівський елеватор” пп.14.2.4 п.14.2 ст.14 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України”. Зокрема вказано, що позивач зберігав зерно, яке було передано в заставу Аграрному фонду сільгосппідприємствами –СПП „Агро-2000”, ПП „Чеське”, ТОВ „Мрія”, ТОВ „Астарта”, ТОВ ім. Шевченка, ТОВ „Агрофірма Каспер”, ПП „Вересень”, ТОВ „Агрофірма Основа”, ПСП „Україна”. Актом перевірки встановлено, що позивач згідно з подвійними складськими свідоцтвами при розрахунках з сільгосппідприємствами застосував вільні тарифи в розмірі 6,60 грн. за одну тону за один місяць зберігання замість 3,45 грн. для пшениці 3 класу та 2,70 грн. для пшениці 4 класу. На підставі цього акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами прийняте рішення про застосування економічних санкції за порушення державної дисципліни цін № 575 від 07.09.2006р., яким у позивача вилучена неправомірно одержана виручка у сумі 131065,79 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 262131,58 грн.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, виходячи із такого.
Згідно п.1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. N 298/519, підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних. Пунктами 3.1, 3.2 цієї Інструкції встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. В актах перевірок, зокрема, зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.
Як вбачається із акту перевірки ВАТ „Березівський елеватор” № 00731 від 03.08.2006р., висновок про порушення підприємством державної дисципліни цін зроблений відповідачем лише на підставі подвійних складських свідоцтв без урахування первинних документів, в яких мають бути відображені зміст і об’єм господарської операції, які свідчили б про отримання виручки позивачем, і якими, зокрема є платіжні доручення, прибуткові і видаткові ордери, податкові накладні, витяги з установ банку, тощо. Таким чином, складений Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області акт перевірки позивача і прийняте на його підставі рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що договори зберігання між позивачем та виробниками зерна укладалися ще до закупівлі його Аграрним фондом, і в складських свідоцтвах вартість послуг правомірно вказана в розмірі 6,60 грн. за 1 тону. Предметом цих договорів є послуги по зберіганню власного зерна підприємств, що підпадає під регулювання Закону України „Про сертифіковані склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, ст.ст. 10, 12 якого передбачено, що за договором складського зберігання сертифікований склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене простим або подвійним складським свідоцтвом. Плата за зберігання товару, строки та порядок її внесення визначаються договором складського зберігання. Згідно ж ст.1 цього Закону, складські свідоцтва - товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі. З урахуванням цих правових норм господарський суд правомірно зазначив, що вартість послуг по зберіганню зерна має визначатися подвійних складських свідоцтвах на підставі відповідних договорів.
Вищевказані сільгосппідприємства згодом отримали від Аграрного фонду бюджетні позики під державну заставну закупівлю пшениці врожаю 2005 року, що оформлюється переданням кредитору простого чи подвійного складського свідоцтва або складської квитанції. Матеріали справи свідчать, що до видачі цих подвійних свідоцтв позивачем укладено з вказаними підприємствами додаткові угоди, в яких встановлена вартість послуг за зберігання державного заставного зерна, яке підпадає під визначення об’єкту державного цінового регулювання, на рівні 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни пшениці 3 і 4 класу відповідно до пп.14.2.4 п.14.2 ст.14 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України”.
Наявні матеріали справи, а також надані представником позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції документи, підтверджують, що фактична сплата сільгоспвиробниками вартості послуг за зберігання зерна, переданого в заставу Аграрному фонду, становила 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни пшениці 3 і 4 класу. Так, наприклад, згідно податкової накладної № 2499 від 31.10.2005р. ТОВ „Мрія” та розрахункового документу № 1490 від 30.09.2005р. ТОВ „Шевченко”, вони сплатили позивачу 2,75 грн. без урахування ПДВ за зберігання пшениці 3 класу, що передано в заставу Аграрному фонду, що не перевищувало 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни відповідного об’єкта державного цінового регулювання.
Отже, вартість послуг по зберіганню заставного зерна сплачувалась на підставі Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України” і надані позивачем докази спростовують висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області щодо неправомірно одержаної виручки ВАТ „Березівський елеватор”.
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 23.11.2006р. у справі № 29/469-06-11633А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді: Т.А. Величко
А.М. Жукова