Справа № 145/1480/14-ц Провадження № 22-ц/772/984/2015Головуючий в суді першої інстанції Ратушняк І. О.

Категорія 39 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

встановила:

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1946 року. У період спільного проживання вони побудували житловий будинок по АДРЕСА_1

На підставі рішення виконавчого комітету Гніванської міської ради народних депутатів від 15 грудня 1981 року № 195, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1

Рішенням виконкому Гніванської міської ради № 56 від 19 лютого 1987 року «Про наслідки проведення нумерації будинків міста Гнівань» номер житлового будинку по АДРЕСА_1 на № 62.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина на ? частку спірного будинковолодіння, яку прийняла її мати ОСОБА_7, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Також спадкоємцем після смерті батька був її брат ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 Після смерті матері відкрилася спадщина на ? частки спірного будинковолодіння, яку вона разом з ОСОБА_8 прийняли, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_8, який не реалізував своє спадкове право та не отримав свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 були його сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 помер. Спадкоємців після його смерті немає.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 помер. Спадкоємцями після його смерті є його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Посилаючись на те, що одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом немає можливості, оскільки за життя її мати правовстановлюючих документів на спадкове майно не оформила, ОСОБА_5 просила встановити факт прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницької області та визнати за нею право власності на 3/8 ідеальних частки житлового будинку АДРЕСА_1

У вересні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулися в суд із зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх прадід ОСОБА_6

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 Цей будинок належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Гніванської міської ради на підставі рішення виконкому № 195 від 15 грудня 1981 року.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 померла.

Із заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору ніхто із спадкоємців не звертався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, не отримавши за життя свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яке належало його батьку.

Рішенням Тиврівського районного суду від 19 червня 2014 року встановлено факт прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті своїх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 був їх батько ОСОБА_9, який прийняв спадщину померлого, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 помер.

Посилаючись на те, що нотаріус відмовляє їм у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки оригінал свідоцтва про право власності на будинок втрачений, а дублікат свідоцтва, який виданий у 2014 році не внесений до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2, ОСОБА_4 просили встановити факт, що ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за ними право спільної власності в рівних частках на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який фактично успадкував цю нерухомість після смерті свого батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 і який успадкував це майно після смерті своїх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницької області.

Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницької області, на 3/8 ідеальних частки житлового будинку по АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково

Встановлено факт, що ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, який фактично успадкував дану нерухомість після смерті свого батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який успадкував вказане майно після смерті своїх батьків ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, право спільної власності в рівних частках на 5/8 часток житлового будинку АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 319 грн. судових витрат, а з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - 535, 28 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 121, 80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просять рішення змінити й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, а їх позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_11 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що позивач після смерті ОСОБА_7 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном у порядку ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) та вважав за можливе встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а також визнати за ОСОБА_5 право власності на 3/8 частки спадкового майна.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном у порядку ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) та вважав за можливе встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, а також визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 5/8 частки спадкового майна.

Проте з таким висновком суду погодитись на можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Частиною 3 статті 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Установлено, що 13 лютого 1946 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб (а.с.17).

У період спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побудували житловий будинок по АДРЕСА_1

На підставі рішення виконавчого комітету Гніванської міської ради народних депутатів від 15 грудня 1981 року № 195, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1

Рішенням виконкому Гніванської міської ради № 56 від 19 лютого 1987 року «Про наслідки проведення нумерації будинків міста Гнівань» номер житлового будинку по АДРЕСА_1 на № 62 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с.5). Після його смерті відкрилась спадщина на ? частку спірного будинковолодіння, спадкоємцями якої були ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 (а.с.6). Після її смерті відкрилась спадщина на ? частки спірного будинковолодіння. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 були її діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Те, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_7 підтверджено рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_8, який не реалізував своє спадкове право та не отримав свідоцтво про право на спадщину (а.с.7).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 були його сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 помер (а.с.8). Спадкоємців після його смерті немає.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 помер (а.с.9). Спадкоємцями після його смерті є його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.65, 66).

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року встановлено факт, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняв спадщину після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гнівань, Тиврівського району з дня їх смерті, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном - будинком з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.67, 68).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_5 зазначала, що після смерті своєї матері вона прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, зокрема здійснювала догляд за технічним станом будинку, проводила його ремонт та обробляла присадибну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як на підставу задоволення вимог ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, суд першої інстанції послався на акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 лютого 2014 року (а.с.99) та показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13

Однак обставини, які наводив представник позивача та встановлені судом не є такими, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини

і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття

спадщини заяви про її прийняття.

Застосувавши до спірних правовідносин зазначені положення ЦК Української РСР, суд першої інстанції, на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, не встановив і не зазначив у рішенні яким чином ОСОБА_5 вступила в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини і яке саме спадкове майно вона прийняла в управління чи володіння.

Крім того, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на належних доказах, що характеризують їх суть для справи, оскільки, крім пояснень позивача і її представника та показань свідків, інших доказів у справі немає.

При цьому суд не врахував, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність.

Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять у предмет доказування. А достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Наведені в позові та встановлені судом обставини про те, що ОСОБА_5 здійснювала догляд за технічним станом будинку, проводила його ремонт та обробляла присадибну земельну ділянку не є такими, що дають підстави вважати, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті своєї матері і не підтверджені належними доказами.

Натомність, матеріалами справи встановлено, що у спірному будинковолодінні, після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, проживав їх син ОСОБА_8 разом зі своєю сім'єю, а після його смерті проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_9, який 20 серпня 2013 року знятий з реєстраційного обліку в зв'язку зі смертю (а.с.18, 19, 64).

При цьому судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належну оцінку тому, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року встановлено факт, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняв спадщину після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гнівань Тиврівського району з дня їх смерті, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном - будинком з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.67, 68).

Окрім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням 2 сесії 22 скликання Гніванської міської ради від 28 жовтня 1994 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_9 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 1500 га, розташовану в АДРЕСА_1: для обслуговування жилого будинку - 0, 1000 га; ведення особистого підсобного господарства - 0, 0500 га (а.с.70).

Таким чином, погодитися з ухваленим рішенням в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 не можна.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4, судом першої інстанції вірно було встановлено, що вони є спадкоємцями за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_9

Згідно з даними спадкової справи № 224-2013 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9, 09 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Тиврівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.167-179).

Відповідно до повідомлення Тиврівської державної нотаріальної контори від 20 лютого 2014 року № 1217/01.16 видати позивачам свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, на житловий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_1 немає можливості, оскільки на цю нерухомість відсутні правовстановлюючі документи (а.с.74).

Постановою державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори від 08 травня 2015 року № 544/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 (а.с.181).

ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталися.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном у порядку ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) та визнав за ОСОБА_2, ОСОБА_4 право власності на 5/8 частки спадкового майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2, ОСОБА_4 просили встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зміст юридичної процедури встановлення факту прийняття спадщини однією особою від фізичної особи, яка померла, полягає у наданні права особі-спадкоємцю у передбаченому законом порядку реалізувати набуті нею спадкові права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, в результаті чого втрачена його здатність мати цивільні права і обов'язки, зокрема і спадкові права після смерті його батька, а тому висновок суду першої інстанції про можливість встановлення факту прийняття спадщини останнім після смерті ОСОБА_8 є таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Дублікатом свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 08 січня 1985 року підтверджено право власності ОСОБА_6 на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1. (а.с.60).

Те, що після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спірному будинку проживав їх син ОСОБА_8 разом зі своєю сім'єю, а після його смерті проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_9, який 20 серпня 2013 року знятий з реєстраційного обліку в зв'язку зі смертю підтверджується матеріалами справи (а.с.18, 19, 64).

Рішенням 2 сесії 22 скликання Гніванської міської ради від 28 жовтня 1994 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_9 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 1500 га, розташовану в АДРЕСА_1: для обслуговування жилого будинку - 0, 1000 га; ведення особистого підсобного господарства - 0, 0500 га (а.с.70).

Тобто, те, що ОСОБА_9 прийняв спадщину померлого ОСОБА_8 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Як у же зазначалось видати ОСОБА_2, ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину не можливо, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а також підтверджуючі документи прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті його батька ОСОБА_8 (а.с.74, 181).

Доводи представника ОСОБА_4 про те, що остання також прийняла спадщину після смерті батька, колегія суддів не приймає до уваги, так як у матеріалах справи відсутні докази подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а також докази того, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час прийняття спадщини (ст. 1268 ЦК України). З заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_4 також не зверталася.

Оскільки між сторонами існує спір щодо поділу спадкового майна, ОСОБА_2 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, то вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на будинковолодіння

АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, який фактично успадкував цю нерухомість після смерті свого батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який успадкував це майно після смерті своїх батьків ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_10, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2

У задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_5 не обхідно стягнути на користь ОСОБА_2 1 150 грн. 72 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарчими будівлями по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, який фактично успадкував цю нерухомість після смерті свого батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який успадкував це майно після смерті своїх батьків ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_9

У задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1 150 грн. 72 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: