ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р. Справа № 804/1972/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Гуцал А.В., розглянувши за участю:

представника позивача - Орлянська М.В., довіреність № 15-27 від 09.02.2015 року,

представника відповідача - Неруш О.В., довіреність № 11-58/1854 від 05.03.2015 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області,

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області,

про визнання незаконними дії, скасування постанови.

Обставини справи: Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про:

- визнання незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозова О.М. стосовно винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.12.2014 року по виконавчому листу від 18.06.2014 року № 804/3270/14;

- скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.12.2014 року по виконавчому листу від 18.06.2014 року № 804/3270/14.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно виніс постанову про відмову у прийнятті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із наявністю на виконавчому листі службових відміток і штампів різного роду.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2015 року позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав заперечення проти позову. У запереченнях зазначено, що на виконавчому листі від 18.06.2014 року, який було подано до УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, містяться різного роду відмітки та штампи, що не передбачено нормативно-правовими актами та є недопустимим. У зв'язку з цим, зазначений виконавчий лист не може бути прийнятий до виконання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. N 606-ХІУ (далі - Закон № 606).

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 19 Закону № 606, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 18 Закону № 606 у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно п.6 ч.1 ст. 26 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/3270/14 від 27.03.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом 18.06.2014 року видано виконавчий лист № 804/3270/14, який листом від 25.11.2014 року № 04-25-05-15/11557 пред'явлено на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується копією відповідного виконавчого листа.

Державним виконавцем з посиланням на норми п.6 ч.1 ст. 26 вказаного Закону було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 804/3270/14, виданого 18.06.2014р., з підстав того, що виконавчий документ містить різного роду відмітки, штампи та помарки, що не передбачено нормативно-правовими актами та є недопустимим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконавчому листі зазначено резолюцію, реєстраційний індекс та дату реєстрації документа.

Відповідно до п. 2.26 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Державної фінансової інспекції України (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Державної фінансової інспекції України від 28.12.2012 року № 428, резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

Реєстраційний індекс і дата реєстрації документа зазначаються в реєстраційному штампі, який ставиться на нижньому полі першої сторінки документа праворуч (п. 3.32 Інструкції).

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку про необґрунтованість постанови державного виконавця, оскільки як встановлено судом, виконавчий лист відповідає вимогам ст. 18 Закону № 606 та строк пред'явлення його до виконання не закінчився. При цьому, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України), а таких підстав для відмови, як помарки у виконавчому документі Законом не передбачено.

Позивач просить суд лише скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.12.2014 року.

В свою чергу, часиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.12.2014 року.

При цьому, суд не вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозова О.М. стосовно винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.12.2014 по виконавчому листу №804/3270/14, оскільки дії по винесенню рішення не є діями, які безпосередньо порушують права позивача та результатом якої є спірне рішення. Згідно чинного законодавства вчинення державним виконавцем дій по винесенню постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження прямо передбачено у повноваженнях державного виконавця. Тобто, вказані дії державного виконавця є частиною процесу реалізації державним виконавцем своїх повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для позивача, а саме: постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у зв'язку із чим суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є оскарження постанови як рішення суб'єкта владних повноважень, спір про законність якого вже вирішено в цій справі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другоїстатті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.03.2015 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 06.04.2015 року.

Керуючись ст.ст. 11, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 05.12.2014 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.В. Сидоренко