Справа № 355/203/15-ц

Провадження № 2/355/123/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

секретаря Лунгул Т.А.

за участю представника позивача по первісному позову

та представника відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1

за участю представника відповідача по первісному позову

та представника позивача по зустрічному позову ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка справу

за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та зобов»язання не чинити перешкод у користуванні часткою у житловому будинку та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 43/100 частини будинку за набувальною давністю.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з первісним позовом до ОСОБА_4 про вселення та зобов»язання не чинити перешкод у користуванні часткою у житловому будинку, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Маховкою Ю.І. 03.10.1990 року ОСОБА_3 має у власності 43/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту від 10.04.2009 року даний будинок складається з двох квартир загальною площею 137,3 кв.м.. Будинок має два окремі входи. Відповідач ОСОБА_4 являється співвласником даного будинку. Відповідач замінив замки на вхідних дверях квартири, що належить ОСОБА_3 та чинить перешкоди у користуванні майном. Відповідач добровільно не допускає позивачку до спірного будинку. В заявленому уточненому позові просить суд вселити ОСОБА_3 у будинок по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні будинком по АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності на 43/100 частини будинку за набувальною давністю. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з ОСОБА_3 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Зазначений будинок сторони отримали у спадщину після смерті батька ОСОБА_6. ОСОБА_3 проживала в будинку та була зареєстрована в ньому до 29.08.1968 року. Уклавши шлюб з ОСОБА_7, вона поселилась в будинку, який належав сім'ї ОСОБА_7. Починаючи з 1968 року ОСОБА_3 в спірному будинку не проживала, ніяких витрат по його утриманню не несла. В подальшому будинок, який належав сім'ї ОСОБА_7 потрапив під знесення. Власнику будинку та дочці відповідачки в замін будинку було виділено квартиру в будинку покращеного планування та виплачено грошову компенсацію Відповідачка та її чоловік відмовились отримувати квартиру та вимагали придбати для сім'ї відповідачки приватний будинок або виділення коштів на його придбання. Фінансове становище КПКП «Молнія», на якому працював чоловік відповідачки та дружина позивача не дозволяло придбати будинок. 29.11.1999 року відбулось засідання правління КПКП «Молнія», яким сім'ї ОСОБА_7 виділено кошти на придбання будинку. ОСОБА_4 користується нерухомим майном, належним відповідачці протягом 25 років. Оскільки сім'ї відповідачки виділено кошти і вона придбала житловий будинок АДРЕСА_2, то ОСОБА_4 вважає що набув право власності за набувальною давністю на нерухоме майно. В заявленому зустрічному позові просить суд визнати за ОСОБА_4 право власності на 43/100 частини будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.

Позивачка по первісному позову та відповідачка по зустрічному позову в судовому засіданні підтримала заявлений нею позов та не визнала зустрічний позов, пояснила суду, що батько сторін мав будинок по АДРЕСА_1 та заповів його ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Після його смерті вона оформила спадкову частину будинку, який має два входи і він фактично розділений на дві квартири. Відповідач замінив замки на вхідних дверях та чинить перешкоди у користуванні майном, добровільно не допускає позивачку до спірного будинку.

Представник позивача по первісному позову та представник відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений позов та не визнав зустрічний позов, пояснив суду, що ОСОБА_3 має у власності 43/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 не допускає позивачку до належної їй частини будинку. Вважає, що відповідач ОСОБА_4 не набув права власності на частину будинку.

Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнав заявлений первісний позов та підтримав зустрічний позов, пояснив суду, що з дня оформлення спадщини ОСОБА_4 пропонував сплатити кошти ОСОБА_3 за 43/100 частини будинку по АДРЕСА_1. Відповідачка весь час збільшувала ціну. Його дружина та чоловік відповідачки працювали в КПКП «Молнія» та були на квартирному обліку. В 1999 році була домовленість, згідно якої КПКП «Молнія» виділить сім'ї ОСОБА_7 кошти в розмірі 65000 гривень для купівлі будинку, а вони в свою чергу відмовляться від 43/100 частини будинку по АДРЕСА_1 на користь позивача. З часу оформлення спадщини після смерті батька він доглядає за всім будинком, вважає, що набув права власності на частину будинку за набувальною давністю.

Представник відповідача по первісному позову та представник позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав заявлений первісний позов та підтримав зустрічний позов, пояснив суду, що сторони по справі є співвласника будинку по АДРЕСА_1. Після отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом сторони не вирішували питання про розподіл будинку в натурі. З 2001 року позивач проводив ремонтні роботи в будинку . З 1990 року по 2000 рік ніхто не перешкоджав ОСОБА_3 користуватися своєю власністю. Більше 13 років ОСОБА_4 користується будинком по АДРЕСА_1 і вважає, що набув права власності на частину будинку за набувальною давністю. Вважає, що позивачкою не доведені позовні вимоги.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені основний та зустрічний позови є обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.10.1990 року, виданого державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Маховкою Ю.І., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дочка ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 43/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.04.1999 року, виданого державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Маховкою Ю.І., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його син ОСОБА_4. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 57/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту від 10.04.2009 року даний будинок має два входи, загальна площа якого становить 137,3 кв.м..

У відповідності із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок ( частину будинку), квартиру, користуються ним ( нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 150 ЖК України жилі будинки ( квартири), що є приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не розділений в натурі, має два окремі входи, але їм не присвоєно статус квартири чи окремий особовий рахунок.

В заявленому уточненому основному позові позивачка ОСОБА_3 посилається на те, що є власницею 43\100 частин спірного будинку, який має два окремі входи, складається з двох квартир загальною площею 137,3 кв.м.. Відповідач замінив замки на вхідних дверях до квартири 2, чинить перешкоди у користуванні її майном та не допускає позивачку до її власного майна. Просить суд вселити її у будинок по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні будинком по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 зазначили, що у власності позивачки та її чоловіка мається будинок по АДРЕСА_2, де вона проживає з 1999 року.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою не надано жодного доказа про те, що відповідач змінив замки на вхідних дверях спірного спадкового будинку, що чинить перешкоди у його користуванні і не допускає її до будинку та про необхідність її вселення у спірний будинок. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 при дачі показів навіть не зазначила про наявність таких перешкод зі сторони відповідача та необхідність її вселення у будинок.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою надано лише копію заяви від 29.08.2014 року до Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області про умисне знищення майна ОСОБА_4, яка ніяким чином не підтверджує наявність зі сторони відповідача ОСОБА_4 перешкод для позивачки ОСОБА_3 у користуванні спадковим будинком та можливість користуватись ним. Надані до заперечень на зустрічну позовну заяву позивачкою страхові свідоцтва про страхування будівель ( а.с. 88 - 101) теж не підтверджують наявність зі сторони відповідача ОСОБА_4 перешкод для позивачки ОСОБА_3 у користуванні спадковим будинком та можливість користуватись ним і проживати в ньому. А лише підтверджують страхування житла за різними адресами : АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та зобов»язання не чинити перешкод у користуванні часткою у житловому будинку. Тому в задоволенні основного позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 43/100 частини будинку за набувальною давністю не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до ч. 3 ст. 344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.10.1990 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дочка ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 43/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. 15.10.1990 року проведено відповідну реєстрацію в Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.04.1999 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його син ОСОБА_4. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 57/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Суду не надано будь-які докази реєстрації права власності на вказану частину житлового будинку по АДРЕСА_1 за позивачем по зустрічному позову ОСОБА_4.

Стаття 344 ЦК України, на яку посилається позивач в зустрічному позові, передбачає набуття права власності на майно ( набувальна давність) якщо особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Ні позивачем по зустрічному позову ОСОБА_4, ні його представником ОСОБА_2 суду не надано докази добросовісного заволодіння майном відповідачки ОСОБА_3, а саме 43/100 частинами житлового будинку по АДРЕСА_1 та його державної реєстрації.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили лише факт, що в 1999 році на засіданні правління КПКП «Молнія» вирішувалось питання про поліпшення житлових умов сім»ї ОСОБА_7 - чоловіка позивачки по справі та виділення коштів для придбання житла. Дані свідки не підтвердили добросовісність заволодіння ОСОБА_4 майном відповідачки ОСОБА_3, а саме 43/100 частинами житлового будинку по АДРЕСА_1 та його державної реєстрації та наявність інших підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4.

Надані сторонами копія протоколу засідання правління КПКП «Молнія», копія витягу від 29.11.1999 року, копія договору про вирішення житлового питання від 29.11.1999 року не підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог обох сторін по основному та по зустрічному позову, а лише освідчують наявність житлових проблем у сторін.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 43/100 частини будинку за набувальною давністю.

З урахуванням положень ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України та того, що в задоволенні основного позову суд відмовляє позивачці, то і відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивачки.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

· показами свідка ОСОБА_12, який підтвердив суду, що в 1999 році правління КПКП «Молнія» прийняло рішення про виділення коштів сім»ї ОСОБА_7 для придбання житла, при цьому обговорювались умови відмови його дружини від спадкового будинку на користь позивача, але чи записано про це де йому не відомо;

· показами свідка ОСОБА_13 про те, що він був членом профспілкового комітету КПКП «Молнія» і вирішувалось питання про поліпшення житлових умов сім»ї ОСОБА_7, виділялись кошти на придбання житла, але обговорювались умови відмови його дружини від спадкової частини будинку на користь відповідача ОСОБА_4;

· показами свідка ОСОБА_14 про те, що на засіданні правління КП «Молнія» вирішувалось питання про поліпшення житлових умов сім»ї ОСОБА_7, виділялись кошти на придбання житла, але обговорювались умови відмови його дружини від спадкової частини будинку на користь відповідача ОСОБА_4;

· показами свідка ОСОБА_10 який підтвердив суду, що в 1999 році правління КПКП«Молнія» прийняло рішення про виділення коштів сім»ї ОСОБА_7 для придбання житла, при цьому обговорювались умови відмови його дружини від спадкового будинку на користь позивача, але чи записано про це де йому теж не відомо;

· показами свідка ОСОБА_11, який підтвердив суду, що правління КПКП «Молнія» прийняло рішення про виділення коштів сім»ї ОСОБА_7 для придбання житла, при цьому обговорювались умови відмови його сім»ї від спадкового будинку на користь ОСОБА_4, але як записано впротоколі йому не відомо;

· копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.10.1990 року, виданого державним нотаріусом Маховкою Ю.І., згідно якого спадкоємцем 43/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ( а.с.4);

· копією технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1, відповідно до якого будинок складається з двох квартир загальною площею 137,3 кв. м. ( а.с. 7-10);

· копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.04.1999 року, виданого державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Маховкою Ю.І., згідно якого спадкоємцем 57/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 ( а.с. 48);

· копіями страхових свідоцтв про страхування будівель і тварин, що належать громадянам ( а.с. 88 - 101);

· копією протоколу засідання правління КПКП «Молнія» та копією витягу від 29.11.1999 року ( а.с.62-64, 108);

· копією договору про вирішення житлового питання від 29.11.19999 року ( 104-106);

· іншими матеріалами справи.

· 

Керуючись 15, 30, 60, 62, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 316, 328, 344, 358, ЦК України, ст. ст. 150, 155 Житлового кодексу України, ст. 48 Закону України «Про власність», суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та зобов»язання не чинити перешкод у користуванні часткою у житловому будинку.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 43/100 частини будинку за набувальною давністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду О. Л. Литвиненко