ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом       Закритого акціонерного товариства «Трансімпекс»

до                       Міністерства оборони України

про                     стягнення 124197,18 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях брали участь представники сторін :

від позивача      Іваненко І.К.- представник за довіреністю № 2 від 01.01.2009 року; Петраченко О.В.- представник за довіреністю № 3 від 01.01.2009 року

від відповідача  Комар А.Ю. –представник за довіреністю № 220/1157д від 29.12.2008 року;

          

Рішення прийняте 23.02.2009 року, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України для виготовлення повного тексту рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Трансімпекс»до Міністерства оборони України про стягнення відповідно до  ч. 2 ст. 625 ЦК України 3%  річних за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання від 03.05.2007 року в розмірі 17830,77 грн. та суму, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації в розмірі 106366,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 року порушено провадження у справі № 37/11, розгляд справи було призначено на 09.02.2009 року о 15-15.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2009 року надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.02.2009 року судом оголошено перерву до 16.02.2009 року о 14-30.

Представник відповідача 13.02.2009 року через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Державне казначейство України та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, мотивуючи своє клопотання тим, що у відповідності до статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, покладено на органи Державного казначейства України. В судовому засіданні 16.02.2009 року представник відповідача підтримав подане клопотання.  

Представник позивача заперечував проти залучення до участі у справі в якості відповідачів Державне казначейство України та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд відхилив клопотання відповідача, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги, в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання від 03.05.2007 року, а Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державне казначейство України не є учасниками спірних правовідносин, не відповідають за Міністерство оборони України щодо невиконання останнім своїх договірних зобов’язань, а тому у відповідності до статті 24 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні правові підстави для залучення до участі у справі зазначених осіб в якості відповідачів.

Крім того, у відповідності до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Тобто, у відповідності до даної норми чинного законодавства така процесуальна дія можлива, однак вона не є зобов’язальною для господарського суду (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.07.2007 року № 20/48).

Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2009 року заявив усне клопотання про оголошення повного тексту рішення. Подане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 16.02.2009 року судом оголошено про закінчення розгляду справи, а також на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до  23.02.2009 року для виготовлення повного тексту рішення по справі № 37/11, про що сторони повідомлені письмово під розписку.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.02.2009 року було оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Рішенням тендерного комітету № 12/2/4 від 03.04.2007 р. за результатами відкритих тендерних торгів щодо закупівлі робіт із комплексної утилізації ракет і боєприпасів тендерна пропозиція позивача була визнана найкращою та акцептована.

03.05.2007 р. на підставі пропозиції відповідача між сторонами був укладений договір № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання.

У березні 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача боргу за виконані роботи на підставі договору на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання № 256/Т/1-07 від 03.05.2007 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 року (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року (головуючий –Моторний О.А., судді –Кошіль В.В., Шапран В.В.) та постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 року (головуючий –Дерепа Б.М., судді –Грека Б.М., Стратієнко Л.В.) позов ЗАТ «Трансімпекс»задоволено  частково, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ЗАТ «Трансімпекс»  675 828,79 грн. боргу, 2 499,64 грн. 3% річних з простроченої суми, судові витрати.

04.08.2008 р. Господарським судом м. Києва було видано наказ на виконання рішення по справі № 42/115, який в подальшому був пред’явлений позивачем до Державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження та стягнення розміру заборгованості в примусовому порядку.

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за договором № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання від 03.05.2007 року позивач звернувся до суду про стягнення з Міністерства оборони України 3 % річних в розмірі 17830,77 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 106366,41 грн., які нараховані позивачем за період прострочення з 08.03.2008 року по 22.01.2009 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у позові, посилаючись на те, що рішення суду не виконано органами Державної служби України, позивач не оскаржував дії державного виконавця, що свідчить про зацікавленість позивача щодо несвоєчасного виконання рішення суду, а також про відсутність вини в діях відповідача щодо невиконання рішення суду. Крім того, відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на неналежне фінансування відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу ,який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відповідно факти про наявність заборгованості та про термін виконання зобов'язання не потребують нового доведення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 року встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 675 828,79 грн. за договором № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання від 03.05.2007 року.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, діюче законодавство факт припинення зобов’язання пов’язує лише з фактом його виконання, проведеним належним чином, і не пов’язує його з наявністю судового рішення про стягнення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню тощо.

Якщо зобов’язання виконане неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України,  оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки основне зобов’язання за договором № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання від 03.05.2007 року не було виконане відповідачем до моменту звернення позивача до суду, суд вважає, що за позивачем збереглося право на нарахування інфляційних витрат та процентів за прострочення виконання зобов’язання.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 106366,41 грн. інфляційних витрат 17830,77 грн. 3 % річних від простроченої суми визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності вини в його діях щодо невиконання рішення судом не приймаються до уваги, оскільки по-перше, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника, а по- друге, позивачем заявлені позовні вимоги, в зв’язку з невиконанням відповідачем за договором № 256/Т/1-07 на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання від 03.05.2007 року, а Державна виконавча служба Україна та Державне казначейство України не є учасниками спірних правовідносин, а отже не можуть відповідати перед позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  при задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –        

                    

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Міністерства оборони України (03186, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6 код ЄДРПОУ 00034022) на користь Закритого акціонерного товариства «Трансімпекс» (02140, м. Київ, вул. О. Мішури, буд. 3-в, оф. 20 код ЄДРПОУ 32660255) 106366,41 грн. –сума, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, 17830,77 грн. - 3% річних від простроченої суми, 1241,98 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова