ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "21" грудня 2006 р.                                                           Справа № 5/1465"НМ"

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Ляхевич А.А.

 

при секретарі                                                            Воробйовій Т.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - арбітражний керуючий,

від відповідача: Пилипчук І.Д. - довіреність від 20.12.2006 р.,

від третьої особи: Омельчук В.К. - директор,

 

розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир   

на рішення господарського суду Житомирської області

від "18" вересня 2006 р. у справі № 5/1465"НМ" (суддя Брагіна Я.В.)

за позовом Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир     

до Павелківської сільської ради, с.Павелки Андрушівського району

 

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Павелки",  с.Павелки Андрушівського району

про визнання права власності,- 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.09.2006р. у справі №5/1465"НМ" в позові Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир до Павелківської сільської ради, с.Павелки Андрушівського району про визнання права власності відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Спільне підприємство "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- спірне приміщення було передано в статутний фонд позивача засновником - Павелківсько-Гарапівським КСП при створенні позивача, що підтверджується установчим договором від 28.02.1995 року про створення Спільного підприємства «Дружба» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (а саме статтею 4, де зазначено, що статутний фонд позивача - 330 068 090 карбованців формується за рахунок в тому числі виробничих площ Павелківсько-Гарапівського КСП); додатком до установчого договору - актом від 09.02.1995 року про прийняття до статутного фонду приміщення; статутом позивача; документами, на підставі яких було виконкомом Житомирської міської ради у 1995 році зареєстровано позивача як юридичну особу. У пакеті документів, що були подані на реєстрацію, в тому числі, був поданий і акт, як підтвердження формування статутного фонду учасниками на виконання вимог ст. 52 ЗУ „Про господарські товариства", якою передбачений обов'язок кожного учасника товариства з обмеженою відповідальністю внести до державної реєстрації не менш 30% вказаного в установчих документах вкладу;

- суд, з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 52 Закону України „Про господарські товариства" стверджує, що установчі документи не можуть бути належними доказами передачі майна чи внесення вкладів в повному обсязі, а дають можливість зареєструвати товариство. Однак, якщо б статутний фонд позивача не був сформований, то позивач не був би у 1995 році зареєстрований як юридична особа. З моменту реєстрації позивача - 1995 рік та по сьогоднішній момент розмір статутного фонду не змінювався, установчі документи не оскаржувались та є чинними;

- посилання суду на те, що акт також не є належним доказом передачі спірного приміщення до статутного фонду позивача, оскільки він підписаний між засновниками позивача та може свідчити лише про намір засновників внести свої частки, та не підписаний позивачем, який в той період ще не був зареєстрований, як юридична особа, спростовуються наступними доказами: текстом самого акту, де чітко зазначено, що він є додатком до установчого договору, а також зазначено, що цей акт складений засновниками про те, що загальними зборами підприємства прийнято рішення про прийняття і оцінку вкладів у статутний фонд товариства та, в тому числі, зазначене спірне приміщення; відсутністю нормативно закріплених термінів складання акту та підписання установчого договору; наявністю акту, як підтвердження формування статного фонду при створенні СП „Дружба" у формі ТОВ в реєстраційних документах, що подавались до міськвиконкому при створенні позивача; відсутністю будь-яких  спорів, судових процедур та рішень про визнання недійсними установчих документів позивача; оформленням позивачем прав власності на інші приміщення, що були передані до статутного фонду СТОВ „Павелки" на підставі того ж акту;

- посилання суду, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що   третьою особою не приймалось рішення на зазначених зборах про передачу спірного приміщення до статутного фонду, відповідно до п.п.5.5., 10.2., 10.3. статуту третьої особи, є вільним трактуванням судом статтей статуту третьої особи та спростовується наступними доказами: ст.10.3. "Статуту КСП, де до повноважень загальних зборів членів підприємства віднесено, в тому числі, прийняття рішення про участь підприємства в акціонерних товариствах, корпораціях, міжгосподарських    підприємствах та організаціях та представницьких органах (відсутні повноваження щодо прийняття рішення про участь підприємства у товариствах з обмеженою відповідальністю, яким є СП „Дружба" у формі ТОВ); ст.10.10., де зазначено, що голова правління КСП в тому числі укладає договори (чим і є Установчий договір СП „Дружба" у формі ТОВ); проведеною реєстрацією СП  „Дружба" у формі ТОВ  Житомирським міськвиконкомом; відсутністю будь-яких спорів, судових процедур та рішень про   визнання недійсними установчих документів позивача;

- доказом передачі спірного майна до статутного фонду позивача (в тому числі спірного приміщення) та прийняття його позивачем на виконання ст.128 ЦК Української РСР, є: акт на право постійного користування землею серії ЖТ №000027 01-00 від

25.07.1996 року, згідно якого під розміщення виробничих площ, в тому числі спірного

приміщення, позивачу на праві постійного користування була виділена земельна ділянка. Ця земельна ділянка була вилучена саме у Павелківсько-Гарапівського КСП,

згідно   витягу   з   додатку   №1   до   розпорядження   голови   облдержадміністрації від

16.07.1996 року за №428;

- спірне приміщення знаходиться на балансі позивача та увійшло до ліквідаційної маси, згідно акту інвентаризації майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення він вважає законним і обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Спільне підприємство "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом про визнання права власності на приміщення під птахоферму, яке розташоване за адресою: с.Гарапівка, вул.Вітряна, 23, Андрушівського району Житомирської області (а.с.2, т.1).

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить визнати право власності на приміщення пташника площею 2497,6кв.м., що знаходиться за адресою: с.Гарапівка, вул.Вітряна, 23, Андрушівського району Житомирської області (а.с.134, т.1).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що зазначене майно було передано до статутного фонду позивача Павелківсько-Гарапівським колективним сільськогосподарським підприємством, про що свідчить установчий договір позивача та акт від 09.02.1995р.

21.03.1995р. рішенням виконкому Житомирської міської ради народних депутатів було зареєстровано статут відповідача - Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (а.с.8-13, т.1).

Як вбачається із п.1.2 статуту позивача засновниками його були Павелківське- Гарапівське колективне сільськогосподарське підприємство (с.Павелки, Андрушівського р-ну, Житомирської обл.), об'єднання "Агрошляхбуд" (м.Житомир, вул. Толстого, 1-а) та ОСОБА_2 (м.Житомир).

Згідно установчого договору про створення позивача статутний фонд підприємства становив 330068090крб. і повинен був формуватись за рахунок Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподжарського підприємства виробничих площ, та обладнання на загальну суму 50030900крб. та за рахунок об'єднання "Агрошляхбуд" - будівельно-ремонтних робіт обладнання на загальну суму 15003100крб. і за рахунок ОСОБА_2 - вкладу у вигляді інтелектуальної власності на суму 30006190 крб. (а.с 5-6, т.1).

05.10.1999р. ухвалою господарського суду Житомирської області було порушено провадження у справі №14/297 "Б" про банкрутство позивача, а постановою суду від 25.05.2001р. визнано його банкрутом.

Місцевим господарським судом було оглянуто справу №14/297"Б", з якої  встановлено, що при  здійсненні  ліквідаційної процедури, ліквідатором вперше було складено баланс позивача в жовтні 1999 року, відповідно до якого було відображено статутний вклад засновників у сумі, зазначеній в статуті, установчому договорі та акті від 09.02.1995р.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. №1576-Х11 з відповідними змінами, зокрема: ст.ст.3,4, засновниками або учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни. Товариства з обмеженою відповідальністю діють на підставі установчих документів, зокрема, статуту і установчого договору.

Згідно ст.12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.

Із зазначеної норми Закону випливає, що установчі документи дають можливість створеному товариству зареєструвати його як юридичну особу.

Як вбачається із статуту позивача, він був зареєстрований як юридична особа 21 березня 1995 року.

Отже, надані позивачем установчий договір та акт від 09.02.1995р. не можуть бути належними доказами, які підтверджують передачу майна чи внесення вкладів в повному обсязі засновниками чи учасниками до статутного фонду позивачеві, оскільки позивач ще не був зареєстрований як юридична особа і не приймав спірне майно як юридична особа.

Акт від 09.02.1995р. не підписаний позивачем, а підписаний лише засновниками, тому може свідчити лише про наміри засновників внести свої частки кожним засновником до статутного фонду при створенні позивача.

До того ж, в акті від 09.02.1995р. не зазначено, яке конкретно приміщення (площа, місце розташування) засновник має намір передати до статутного фонду СП "Дружба", в той час коли у Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподарського підприємства на балансі знаходилось декілька приміщень птахоферми.

Крім того, як вбачається із наданих документів по розпаюванню Павелківсько-Гарапівського колективного сільськогосподарського підприємства спірне майно було передано правонаступнику Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Павелки" під кредиторську заборгованість (а.с.119-123, т.1).

Відповідно до ст.128 ЦК Української РСР, яка діяла на період створення позивача, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Однак, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції акту прийому-передачі спірного приміщення Павелківсько-Гарапівським колективним   сільськогосподарським підприємством як вкладу до статутного фонду позивача, і як зазначено представником позивача в засіданні суду такий акт між позивачем та Павелківсько-Гарапівським колективним сільськогосподарським підприємством не складався.

Крім того, слід зазначити, що і не приймалося рішення загальних зборів засновника позивача - Павелківсько-Гарапівським сільськогосподарським підприємством щодо передачі спірного майна як вкладу до статутного фонду позивача. Згідно ст.8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992р. №2114-Х11 із відповідними змінами та ст.30 Закону України "про власність" від 07.02.1991р. №697-Х11 із відповідними змінами, - право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Відповідно до п.п. 5.5; 10.2; 10.3 статуту Павелківсько-Гарапівського сільськогосподарського підприємства - вищим органом підприємства є загальні збори уповноважених членів підприємства і для вступу у новостворені підприємства і передачі майна у статутні фонди, необхідно рішення загальних зборів 9а.с.6-29, т.2).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.ст.1,2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що  власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Об'єктом позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна.

Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст.16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вважає, що позивач не довів суду, що він набув право власності на спірне приміщення, оскільки не надав належних доказів на підтвердження права власності, а тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, а тому передбачені законом підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2006р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир -без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18 вересня 2006 р. у справі №5/1465"НМ" залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного підприємства "Дружба" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Житомир - без задоволення.

2. Справу №5/1465"НМ" повернути до господарського суду Житомирської області. 

Головуючий суддя                                                                 Зарудяна Л.О.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О 

                                                                                           Ляхевич А.А. 

 Віддрук. 5прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - третій особі

5 -в наряд