ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2006 р. Справа № 2/96-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Сташкевич М.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Ананько В.Т., довіреність №137 від 25.08.2006 року,
від відповідача: Глазунова Л.М., довіреність від 02.11.2006 року.
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбуд", смт. Оратів Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "27" березня 2006 р. у справі № 2/96-06 (суддя Мельник П.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос", м.Васильків Київської області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбуд", смт. Оратів Вінницької області
про стягнення 48 476,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2006р. у справі №2/96-06 задоволено позов позивача та стягнуто з СТОВ "Агрошляхбуд" на користь ТОВ Агрофірма "Колос" 48476,79 грн. основної заборгованості. 484,77 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, СТОВ Агрошляхбуд" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неналежне з'ясування обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- судом порушено норми ст.77 ГПК України щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача;
- суд необгрунтовано дійшов висновку про стягнення боргу в сумі 13440грн. за актом виконаних робіт, пов'язаних з оранкою землі, оскільки даний висновок суперечить актам взаєморозрахунків між сторонами від 01.01.2003р. та 01.11.2003р.;
- судом невірно встановлена заборгованість відповідача перед позивачем по зобов'язаннях, які випливають з договору товарного кредиту №11-02 від 12.02.2004р. та зобов'язань по передачі сторонами товарно-матеріальних цінностей, а саме: висновок суду про борг в сумі 260440,81грн. відповідача перед позивачем не відповідає дійсності;
- в довіреності №307370, виданий 11.10.2004р. на ім'я Мамчура О.А. вартість 1тонни цукрового буряка повинна складати 135грн. в зв'язку з чим сума 120464,81грн. не відповідає дійсності, так як повинно бути загальна сума 144300,29грн.;
- судом не зараховано цукор в кількості 2141кг. (43 мішки) на загальну суму 5138,40грн., отриманих позивачем через Дрозд В.Ф.
В судовому засіданні представник відповідача Глазунова Л.М. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що господарським судом Вінницької області прийнято рішення від 27 березня 2006р. з порушенням норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати зазначене рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник Ананько В.Т. заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають рішення господарського суду законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, просять оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Колос», м. Васильків Київської області звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд», смт.Оратів Вінницької області 48476,79 грн. основної заборгованості.
Так, відповідно до усної домовленості, ТОВ Агрофірмою "Колос" для СТОВ "Агрошляхбуд" була проведена глибока оранка землі на площі 112 га (по ціні 120 грн. за га) на загальну суму 13 440 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 26.12.2002 р., підписаного обома сторонами.
Доказів сплати зазначеної суми відповідач не надав.
12 лютого 2004 р. між сторонами укладено договір товарного кредиту № 11-02Т, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу цільову позику у вигляді товарного кредиту з лютого 2004 р. до 10.09.2004р, а останній зобов’язався використати її за цільовим призначенням і повернути кредит коштами, або за згодою з позивачем, продукцією сільгоспвиробництва у строк до 10 вересня 2004 р.
На виконання умов договору позивачем надано товарний та грошовий кредит на загальну суму 186 683,25 грн., а саме:
- кошти за пшеницю -19 000 грн. (накладна № 84 від 26.03.2004 р.);
- кошти за буряк -50 000 грн. (платіжне доручення № 43 від 12.05.2004 р.);
- кошти за буряк -10 000 грн. (платіжне доручення № 358 від 06.04.2004 р.);
- кошти за буряк -20 000 грн. (платіжне доручення № 309 від 08.10.2004 р.);
- дизпаливо - на суму 5760 грн. ( накладна № 302 від 17.09.2004 р. довіреність ЯИМ № 238435 від 17.09.2004р.);
- аміачна селітра - на суму 25 500 грн. та 21 500 грн. ( накладні № 319 та №319/1 від 5.10.2004р.);
- НПК, бетонал - на суму 35173,25 грн. (накладна № 319/2 від 5.10.2004р., довіреність ЯЖЧ 083453 від 01.10.2004р.).
За отриманий товарний кредит відповідачем перераховано позивачеві кошти в сумі 20 000грн. та передано товар:
- пшениця яра рання на суму 19 000 грн. (накладна №б/н від 37.03.2004р.);
- цукровий буряк на суму 120 464,02 грн. (накладна № 130 від 11.10.2004р.)
Крім того, за усною домовленістю сторін у 2005 році відповідачеві передано наступні товарно-матеріальні цінності:
- насіння ц/буряка - на суму 1858 грн. (накладна № 40/1 від 04.04.2005 р.);
- насіння ц/буряка - на суму 12 208,68 грн. (накладна № 40/2 від 04.04.2005р., довіреність ЯИХ № 087621 від 04.04.2005р.);
- насіння ц/буряка - на суму 19 010 ,88 грн. (накладна № 46/1 від 12.04.2005р., довіреність ЯИХ 087627 від 12.04.2005 р.);
- аміачна селітра, НПК -на суму 27240 грн. ( накладна № 46 від 12.04.2005р.).
Всього на загальну суму 60 317,56 грн.
За даний товар відповідачем проведено розрахунки у сумі 52 500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №395 від 07.09.2005р, №440 від 28.09.2005р. та № 415 від 29.09.2005р.
Таким чином, відповідачеві передано товарно-матеріальні цінності та грошові кошти на загальну суму 260440,81 грн., за які останній провів часткові розрахунки в сумі 211964,02 грн.
Отже, заборгованість відповідача склала 48476,79 грн.
Сторонами не було визначено строку проведення розрахунків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
03.12.2005р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №138 про перерахування заборгованості в сумі 48476,79 грн. (а.с.14-15), яку останній залишив без відповіді та без задоволення.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На час розгляду справи, відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків у повному обсязі. У зв'язку з цим, борг відповідача перед позивачем становить 48 476,79 грн.
Крім того, доводи апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбуд" не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду, зважаючи на таке.
Колегія суддів враховує, що відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують доводи апеляційної скарги.
Так, з наданих актів звірок взаєморозрахунків від 01.01.2003р. та 01.11.2003р. вбачається, що звірки розрахунків були проведені між Бабинською філією ТОВ АФ "Колос", яка не є стороною у справі та ТОВ "Агрошляхбуд".
Також акти звірки взаєморозрахунків підписані бухгалтерами. В ст.161 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору. Акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Крім того, з накладної №129 від 11.10.2004р. та довіреності №307370 від 11.10.2004р., виданої на ім'я Мамчура О.А. вбачається, що вони містять ряд неоговорених та незасвідчених печаткою та підписом уповноваженої особи дописок іншим почерком.
Зокрема, в довіреності дописано іншим почерком "по 135грн. за 1т", а в накладній №129 відсутній підпис особи - одержувача матеріальних цінностей.
Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що, зокрема повинні містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.
Як передбачено п.6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 при виписування довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "найменування цінностей") у бланку довіреності наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
З оглянутої в судовому засіданні довіреності НАС №307370 від 11.10.2004р., виданої позивачем на ім'я Мамчура О.А. вбачається, що на зворотній стороні довіреності: "Перелік цінностей, які належить отримати" у графі "Кількість (прописом)" є неоговорена дописка іншим почерком "по 135грн. за 1т".
Слід зазначити, що у довіреності згідно вимог названої вище інструкції не передбачено вказувати вартість цінностей, які належить отримати.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що отримання ним цукрових буряків здійснювалось за накладною №130 по ціні 112грн.70коп.
Також відповідачем до апеляційної скарги додано копію накладної №22 від 30.01.2004р. про відпуск цукру через Дрозд Василя Федоровича, але довіреності на його ім'я не було додано ні до апеляційної скарги, ні в засідання суду, а лише в сукупності накладна і довіреність могли слугувати доказом отримання продукції позивачем.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності з приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Тому колегія суддів вважає, що відповідач не довів факту відпуску цукрового буряка саме позивачу.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2006р. у справі №2/96-06 має бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 27 березня 2006 року у справі №2/96-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбуд", смт. Оратів Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №2/96-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
Віддрук. 4прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд