ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 41/428 | 30.01.09 |
За позовом | Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг» |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралбуд-Україна» |
про | стягнення 225 827, 12 грн. |
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Кец О.В. –дов. № 29/08-д від 26.11.2008 року;
від відповідача: не з’явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою «Уралбуд –Україна»про стягнення 225 827, 12 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач всупереч умовам Договору від 26.03.2008 року № 01/113/08 укладеного між сторонами, не в повному обсязі виконав зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість на суму 188291, 50 грн.
Ухвалою від 04.12.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.12.2008 року.
У судовому засіданні 22.12.2008 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та на виконання ухвали про порушення провадження у справі надав суду документи.
22.12.2008 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
У зв’язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 22.12.2008 року розгляд справи відкладено на 30.01.2009 року.
В судовому засіданні 30.01.2009 року позивач надав усні пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 30.01.2009 року вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 30.01.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
26 березня 2008 року між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг»(далі - Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уралбуд-Україна»(далі - Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 01/113/08 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобов’язувався протягом строку дії Договору, в порядку і на умовах, встановлених даним Договором, продати та передати у власність відповідача металоконструкцію (далі-Товар), а відповідач зобов’язувався прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.
Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається в Специфікаціях або в рахунках –фактурах Продавця, які є невід’ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору).
В силу положень п. 3.1 Договору продавець зобов’язується передати Покупцю погоджений для поставки Товар протягом 2 (двох) робочих днів з дати виставлення рахунку –фактури на погоджену сторонами поставку партії Товару, якщо інше не зазначено у специфікації.
Порядок розрахунків сторони погодили розділом - 4 Договору, яким встановлено, що загальна вартість Договору складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах/специфікаціях до цього Договору, які були виставленні Продавцем для оплати Покупцю відповідно до Договору. Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, вказаний в Договорі або в рахунках-фактурах/Специфікаціях на кожну окрему партію Товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Продавця.
П. 4.3 Договору передбачено, що покупець сплачує повну вартість товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки партії товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі/специфікації на поставку відповідної партії із зазначенням номера і дати видаткової накладної на відповідну партію товару.
Позивач свої зобов’язання за вказаним Договором виконав належним чином, як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 338 400, 28 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № РН -0013667 від 09.07.2008 року, № РН –0013668 від 09.07.2008 року та № РН/2 –000195 від 14.08.2008 року.
Відповідно до п. 4.3 Договору, відповідач зобов’язався розрахуватись за поставлений товар протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставку партії товару, проте відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав.
Зокрема, відповідач частково розрахувався за поставлену партію товару, сплативши 21.08.2008 року 1144043, 98 грн., за видатковими накладними № РН -0013667 від 9 липня 2008 року, № РН-0013668 від 09 липня 2008 року та 08.08.2008 року 6064, 80 грн. та № РН/2 -00195 від 14 серпня 2008 року, що засвідчується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи.
У зв’язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 188 291, 50 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків станом на 22.10.2008 р. (копія в матеріалах справи).
З метою досудового врегулювання спору, 15.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 874, яка залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 188 291, 50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за прострочення строків оплати товару, (протягом 10 банківських днів з дати поставки партії товару) Продавець на вимогу Продавця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов’язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену металопродукцію, керуючись п. 5.2. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 941, 61 грн.
Господарський суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що позивач вірно визначив періоди та суми прострочення відповідачем, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на суму 11 941, 61 грн.
П. 5.3 Договору встановлено, що відповідач за умови прострочення строків оплати більше ніж на 30 днів сплачує позивачу штраф у розмірі 10 %. Керуючись, зазначеним положенням позивач нарахував та просить стягнути з відповідач штраф у сумі 18 829, 15 грн.
Здійснивши перерахунок штрафу суд прийшов до висновку, що нарахування штрафу здійснено позивачем вірно, розмір якого визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 492, 70 грн. та 5 272, 16 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралбуд-Україна»01111, м. Київ, вул. П.Мирного, 16/13, літ. А, код. ЄДРПОУ 33939633) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг»(03039, м. Київ, Саперно –Слобідський проїзд, 30 код ЄДРПОУ 19121597) 188 291(сто вісімдесят вісім тисяч двісті дев’яносто одну) грн. 50 коп. боргу, 11 941 (одинадцять тисяч дев’ятсот сорок одну) грн. 61 коп. пені, 18 829 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) грн. 15 коп. штрафу, 1 492 (одна тисяча чотириста дев’яносто дві) грн. 70 коп. 3 % річних, 5 272 (п’ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 2 258 (дві тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн. 27 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
27.02.2009р.