ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

14 травня 2015 року м. Київ № 2а-4166/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кузменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 року у справі

За позовомОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Обухівського районного суду Вищої ради юстиції Президента України

провизнання незаконним Указу Президента України від 30.09.2004 № 1155 в частині, рішення Вищої Ради юстиції від 22.06.2004 № 299, наказів від 14.10.2004 № 88 та від 06.01.2005 № 2, наказу № 231, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 року (з урахуванням ухвали від 15.11.2011 року про виправлення описки у постанові суду від 10.10.2011 року), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року, які були залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року, у справі № 2а-4166/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Обухівського районного суду, Вищої ради юстиції, Президента України про визнання незаконним Указу Президента України від 30.09.2004 № 1155 в частині, рішення Вищої Ради юстиції від 22.06.2004 № 299, наказів від 14.10.2004 № 88 та від 06.01.2005 № 2, наказу № 231, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, - в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, підставою для чого стало ненадання судом першої інстанції та, в подальшому, судами вищих інстанцій, правової оцінки дотримання процедури прийняття оскарженого рішення - Регламенту Вищої ради юстиції, в редакції, що діяла на час прийняття такого рішення. Оскільки копію Регламенту Вищої ради юстиції, в редакції, що діяла на час прийняття оскарженого рішення він отримав лише 11.02.2014 року та встановив істотні обставини, що не були відомі та не могли бути відомими суду та позивачу (заявнику) під час вирішення справи, просив прийняти нову ухвалу, якою скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2011 року про виправлення описки у постанові суду від 10.10.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.20112 року в адміністративній справі № 2а-4166/09/2670 і ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.

Нововиявленою обставиною, яка є істотною для справи, на думку заявника, є порушення під час прийняття рішення Вищої Ради юстиції від 22.06.2004 № 299 - Регламенту Вищої ради юстиції, в редакції, що діяла на момент його прийняття, в частині наявності кворуму (засідання є правомочними, коли на них присутні не менш як 2/3 від конституційного складу) для прийняття відповідного рішення, а саме, як вважає заявник, під час прийняття відносно нього рішення на засіданні Вищої Ради юстиції були присутні лише 13 членів, а не 14, отже головуючий взагалі не мав права розпочинати засідання Вищої ради юстиції та оголошувати порядок денний. Таким чином, рішення Вищої ради юстиції від 22.06.2004 року не відповідає вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.03.2014 року ОСОБА_3 було відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 у справі №2а-4166/09/2670.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.03.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.09.2014 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 у справі № 2а-4166/09/2670 та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 15.10.2014 року вирішено передати заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 у справі № 2а-4166/09/2670 на розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2014 року заява ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 разом зі справою №2а-4166/09/2670 була повернута.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04.03.2015 року задоволена заява судді Келеберди В.І. про самовідвід від вирішення заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 у справі № 2а-4166/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19.03.2015 року головуючий суддя Арсірій Р.О. прийняв до свого провадження адміністративну справу № 2а-4166/09/2670 для розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 та призначив справу до розгляду колегією суддів в судовому засіданні 22.04.2015 року.

У судове засідання 22.04.2015 року з'явився представник позивача та представник Територіального управління ДСА в Київський області. Інші представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, відповідач 3 письмово повідомив суд про неможливість участі його представника у розгляді справи у зв'язку з тим, що новий склад Вищої ради юстиції не сформований. Відповідач 2 подав суду письмові заперечення на заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вважаючи наведені у ній обставини такими, що не підпадають під дію ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України та просив суд заяву позивача залишити без задоволення і здійснити розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника. Відповідачі 1, 4 письмових пояснень чи заперечень по суті заяви суду не подали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

В судовому засіданні представник Територіального управління ДСА в Київський області залишив вирішення справи на розсуд суду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, виходячи з положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 року у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому, «істотність» обставини означає, що, якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» слід розглядати, - як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. У разі, якщо вона все ж таки могла знати про певну обставину, то у суду відсутні підстави для перегляду судового рішення, визначені п.1 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п.4 та п.5 ч.2 ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи; обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, обставини, а також обставини, які могли бути встановлені у ході судового розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року у справі № К-19387/08.

Як вже зазначалося, на думку заявника, нововиявленою обставиною, яка є істотною для даної справи, є ненадання судом першої інстанції та, в подальшому, судами вищих інстанцій, правової оцінки дотримання процедури прийняття оскарженого рішення про його звільнення з посади судді за порушення присяги - Регламенту Вищої ради юстиції, в редакції, що діяла на час прийняття такого рішення, а саме в частині, що стосується наявності кворуму на засіданні колегіального органу (засідання є правомочними, коли на них присутні не менш як 2/3 від конституційного складу) для прийняття відповідного рішення. А, оскільки копію відповідного Регламенту Вищої ради юстиції, заявник отримав лише 11.02.2014 року та встановив істотні обставини, що не були відомі та не могли бути відомими суду та позивачу (заявнику) під час вирішення справи № 2а-4166/09/2670, відповідне судове рішення у зазначеній справі підлягає перегляду.

В той же час, за результатом дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також апеляційної та касаційної скарг на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, позивач (заявник) вказував на те, що оскаржене рішення Вищої ради юстиції було прийнято з грубим порушенням встановленої законом процедури, а саме ч.2 ст.32, ч.1 ст.24 Закону України «Про вищу раду юстиції» та Регламенту Вищої ради юстиції (в редакціях, що діяли на момент прийняття спірного рішення), оскільки, на думку позивача, на засіданні Вищої ради юстиції був відсутній кворум - не були присутніми 2/3 членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Зі змісту судових рішень трьох інстанцій у справі встановлено, що наведена обставина досліджувалась судами при наданні правової оцінки доводам сторін та з вирішенням позовних вимог по суті. Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року зазначено, що апеляційним судом досліджено обставини дотримання процедури звільнення позивача з посади судді та встановлено, що суб'єктами владних повноважень не допущено її порушення, у тому числі і щодо наявності кворуму на засіданні Вищої ради юстиції при вирішенні питання про внесення подання про звільнення позивача з посади судді 22.06.2004 року.

Крім того, вказана обставина, на яку ОСОБА_3 посилався як при пред'явленні позову, так і при подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не була підтверджена належними і допустимими доказами при вирішенні спору судами, так і на даний час. При цьому, відсутність в матеріалах справи, на момент прийняття рішення по суті, тексту Регламенту Вищої ради юстиції не є доказом того, що судом не було досліджено питання дотримання відповідачем 3 процедури прийняття рішення.

Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру прийняття рішення та умови правомочності засідання Вищої ради юстиції є Закон України «Про Вищу раду юстиції» (у тому числі, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який є загальнодоступним, отже обставина, на яку вказує заявник як на нововиявлену, могла бути відома заявнику на момент розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 2а-4166/09/2670 та постановлення судового рішення від 10.10.2011 року.

Доводи заявника про отримання тексту Регламенту Вищої ради юстиції лише 11.02.2014 року не вказують на суттєву для вирішення спору обставину, а вказують лише на здобуття позивачем додаткового письмового доказу на підтвердження тієї самої обставини, на яку він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, тобто обставину, яка була відома позивачеві та суду до постановления судового рішення і якій надана правова оцінка в чинних судових рішеннях.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заявником не надано суду доказів, які б вказували на наявність будь-яких об'єктивних перешкод у можливості своєчасного отримання та ознайомлення з Регламентом Вищої ради юстиції, в редакції, що діяла на час прийняття відносно нього спірного рішення. У розумінні п.1 ч.2 ст.245 та ст.247 Кодексу адміністративного судочинства України, наведена обставина, розцінюється як така, про яку особа, що звертається до суду, могла дізнатися на час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що вказані заявником обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що підставою для звільнення позивача з посади судді стало наявність порушень ним присяги судді, отже ставити питання про поновлення його на відповідній посаді можливо лише за наявності обставин, які б спростовували виявлені порушення, проте позивач таких обставин не навів та доказів на їх підтвердження суду не подав.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, вважає заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71, 160-164, 167, 253, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Залишити заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 року, ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2011 року про виправлення описки у постанові суду від 10.10.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.20112 року по справі № 2а-4166/09/2670 за нововиявленими обставинами без задоволення.

Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В. А. Кузьменко

О.П.Огурцов