ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 41/447 | 19.02.09 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» |
про | стягнення 144 887, 03 грн. |
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Тіщенко М.О. - дов. № 16 від 18.11.2008 року;
від відповідача: Случак О.О. –дов. б/н від 01.07.2008 року;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» про стягнення 128 842, 59 грн. основного боргу, 7 857, 29 грн. пені, 3607, 59 грн. інфляційних втрат, 984, 85 грн. 3% процентів річних, 3594, 71 процентів за неправомірне користування коштами, а всього 144 887, 03 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язанні з розглядом цієї справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч умовам договору укладеного між сторонами не в повному обсязі розрахувався за поставлені йому металоконструкції, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 128 842, 59 грн.
Ухвалою суду від 11.12.2008 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.12.2008 року.
В судовому засіданні 29.12.2008 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 29.12.2009 року оголошено перерву до 30.01.2009 року.
30.01.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги та надав додаткові документи по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2009 року надав суду клопотання про оголошення перерви, яке судом відхилено з підстав його необґрунтованості.
Також сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.
Окрім того, разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.
В судовому засіданні 30.01.2009 року оголошено перерву до 19.02.2009 року для оголошення повного тексту рішення.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 19.02.2009 судом оголошено повний текст рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
03 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Ламан-Україна»(далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(далі-Покупець, відповідач) укладено договір поставки № 03/01-12 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов’язувався передати у встановлений термін у власність Покупця металоконструкції, надалі –«товар», а Покупець зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.
Загальна кількість, асортимент і розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі заявок Покупця в рахунках-фактурах Постачальника (п. 2.1 Договору).
В силу положень п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунка-фактури на підставі заявок Покупця, шляхом відвантаження Товару залізничним транспортом, автотранспортом або само- вивозом зі складу Постачальника відповідно до умов поставки.
Датою поставки товару відповідно до п. 3.4 Договору вважається:
- при поставці залізничним транспортом –дата штемпеля станції відправлення на з/д накладній:
- при поставці автомобільним транспортом Постачальника –дата видаткової накладної Постачальника або акта прийому-передачі;
- при самовивозі товару Покупцем зі складу Постачальника –дата видаткової накладної .
П.п. 4.1, 4.3 Договору сторони передбачили, що Базова ціна товару визначається Постачальником і Покупцем у додаткових угодах до цього Договору, які є невід’ємними частинами даного Договору. Загальна вартість Договору, складає загальну вартість поставленого товару зазначену в усіх рахунках-фактурах до даного Договору.
Порядок розрахунків сторони погодили п.п. 4.6, 4.7 Договору, відповідно до яких оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі або рахунках-фактурах. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Оплата вартості товару здійснюється протягом 3-х (трьох) днів від дати фактичної поставки товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі. З моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника 100 % попередньої оплати за товар, що має бути поставлений, або 100 % оплати за поставлений товар, ціна на товар не підлягає зміні.
Як встановлено п. 5.1 Договору, товар вважається поставлений Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту видачі видаткової накладної або підписання акта прийому-передачі, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно правил «Інкотермс».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив та передав відповідачу металоконструкції, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями виданими відповідачем про отримання товарно-матеріальних цінностей (копії в справі), проте відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 128 842, 59 грн., що належними доказами не спростовано.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 128 842, 59 грн.
Як свідчать матеріали справи, доставка товару здійснювалася автотранспортом.
За умовами пункту 3.4 Договору, датою поставки товару при самовивозі вважається дата видаткової накладної.
Оскільки борг виник внаслідок неповної оплати видаткової накладної КІ 000002452 від 22.08.2008 року, прострочення по оплаті з боку відповідача розпочалось з 26.08.2008 року(п.4.7. Договору).
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлені металоконструкції, керуючись п. 6.2. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7857, 29 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за прострочення платежу відповідно до відповідних Додаткових Угод, Покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0, 05 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснивши перерахунок пені, господарський суд прийшов до висновку, що розмір пені за період з 26.08.2008 року по 26.11.2008 року визначений позивачем не вірно, у зв’язку з чим позов цій частині підлягає задоволенню частково в сумі 7856, 82 грн., в межах розрахунку позивача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 984, 85 грн. та 3607, 59 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача проценти в розмірі облікової ставки НБУ за неправомірне користування коштами в розмірі 3 594, 71 грн..
Оскільки нарахування зазначених процентів в даному випадку, ні законом, ні Договором не передбачено, позов в цій частині на думку господарського суду задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просить стягнути кошти в сумі 15, 56 грн., які позивачем сплачені за отримання довідки з ЄДРПОУ на відповідача, які визначає як судові витрати.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Отже, з наведеного вбачається, що кошти в сумі 15, 56 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, не відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, а тому не можуть бути покладені на відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32665054) 128 842 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 59 коп. основного боргу, 984 (дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 85 коп. 3 % річних, 3607 (три тисячі шістсот сім) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 7856 (сім тисяч вісімсот п’ятдесят шість) грн. 82 коп. пені, 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 92 коп. державного мита та 115 (сто п’ятнадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя О.М. Спичак