копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 804/2265/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003562203 від 15.09.2014 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період з 12.08.2014 р. по 18.08.2014 р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аспект Ойл» (код ЄДРПОУ 37236900) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Барилит Плюс» (код ЄДРПОУ 38361609) за травень 2014 р., ТОВ «Талис Плюс» (код ЄДРПОУ 38361594) за червень 2014 р. та подальшої їх реалізації, за результатами якої складено Акт № 3582/157/04-03-22-03/37236900 від 26.08.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 14.1.36, пп.14.1.56, пп. 14.1.191, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Аспект Ойл» занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 3992264,00 грн., в тому числі за травень 2014 р. - 2070449,00 грн. (по підприємству ТОВ «Барилит Плюс»); за червень 2014 р. - 1753446,00 грн. (по підприємству ТОВ «Барилит Плюс» - 323975,00 грн., по ТОВ «Талис Плюс» - 1429471,00 грн.); за липень 2014 р. - 168369,00 грн. (по підприємству ТОВ «Талис Плюс»).

15.09.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003562203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 5988397,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3992264,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1996133,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач надав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист №133 від 25.09.2014 р.), за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга без задоволення (рішення від 10.11.2014 р. №198/10/04-36-10-08-09).

Також, позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України (лист №146 від 20.11.2014 р.), за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга без задоволення (рішення від 14.01.2015 р. №385/6/99-99-10-01-01-25).

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Барилит Плюс» на підставі договорів поставки нафтопродуктів № 01/57-НП від 01.05.2014 р. (додаткова угода №140531000000121 від 01.05.2014 р.), №01/3-НП від 01.05.2014 р. (додаткова угода №140531000000007 від 01.05.2014 р.), №18/1-НП від 18.05.2014 р. (додаткова угода №140531000000008 від 18.05.2014 р.), №21/3-НП від 21.05.2014 р. (додаткова угода №140531000000009 від 21.05.2014 р.).

Згідно умов договорів номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник (ТОВ «Барилит Плюс») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Аспект Ойл») нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умовами оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору; забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками ДСТУ та технічних умов. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Покупець зобов'язується своєчасно і у повному об'ємі сплатити вартість товару.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару, що поставляється.

Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до договору, на умовах ЕХW- резервуари ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших баз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС- 2010). Сторони укладають акти прийому - передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару або інших документів. Датою здійснення оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За домовленістю сторін, оплата товару по цьому договору може бути здійснена в будь якій формі розрахунку, що не суперечить діючому законодавству України, та оформлюються додатковими угодами до договору. Ціна товару є договірною, вказується в тому числі ПДВ та визначається в додаткових угодах до договору.

Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. згідно з діючим законодавством України, а також згідно умов дійсного договору та додаткових угод до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2015 р., що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

На виконання умов договорів ТОВ «Аспект Ойл» отримано від ТОВ «Барилит Плюс» видаткові накладні №140531000000121, №140531000000008, №140531000000007, №140531000000009 від 31.05.2014 р., податкові накладні №255, №10, №9, №11 від 31.05.2014 р.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту за травень 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за травень 2014 р. у сумі 2070449,43 грн., за червень 2014 р. у сумі 323874,80 грн.

ТОВ «Барилит Плюс» доводило до відома ТОВ «Аспект Ойл», що нафтопродукти придбані згідно договорів поставки знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час протягом дії договорів (листи від 01.04.2014 р. №13/07-БП, від 01.05.2014 р. №12/07-БП, від 14.05.2014 р. №14/07-БП, від 21.05.2014 р. №15/07-БП).

ТОВ «Аспект Ойл» на отримані нафтопродукти надані сертифікати відповідності за номерами реєстрації UA1.035.0103654-11, UA1.035.0183651-11, UA1.035.0070536-12, UA1.145.0203898-13.

Транспортування нафтопродуктів здійснювалось підприємством на підставі договорів перевезення з ТОВ «Днєпртрансойл» від 01.11.2013 р. №3790, з ТОВ Торговий дім «Кременчукнафтопродукт» від 01.02.2013 р. №55, з ПАТ «Дніпронафтопродукт» від 11.02.2013 р. №3266.

Також з ПАТ «Дніпронафтопродукт» було укладено договір зберігання №3265 від 11.02.2013 р., згідно якого в порядку та на умовах, визначеним цим договором зберігач (ПАТ «Дніпронафтопродукт») зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем (позивачем), і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.

Згідно п. 2.1, 2.2 вказаного договору зберігач зобов'язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товару протягом строку зберігання; забезпечити схоронність товару з дотриманням його якості, якій відповідав товар при прийманні на зберігання, до наступу моменту закінчення гарантійного строку зберігання товару; своєчасно проводити відпуск товару поклажодавцю згідно умов визначених цим договором, після отримання від поклажодавця заявок (усних або письмових) та всіх документів, необхідних для відвантаження товару; відповідно до заявок (письмових або усних) поклажодавця здійснювати відвантаження товару залізничним та автомобільним транспортом; надавати поклажодавцеві можливість огляду товару, переданого на зберігання протягом всього періоду зберігання; повернути за вимогою поклажодавця переданий на зберігання товар, навіть якщо строк такого зберігання не закінчився.

Поклажодавець зобов'язаний: передати на зберігання зберігачу товар належної якості; забрати у зберігача товар після закінчення строку дії цього договору; своєчасно та в повному обсязі вносити плату за зберігання на умовах та в порядку визначеному Договором.

На відпуск нафтопродуктів були видані товарно-транспортні накладні від 01.05.2014 р. №1251, від 02.05.2014 р. №25676, від 05.05.2014 р. №26103, від 07.05.2014 р. №1664, від 09.05.2014 р. №26847, від 13.05.2014 р. №2238, від 21.05.2014 р. №2719, від 22.05.2014 р. №28757, від 29.05.2014 р. №30371, від 02.05.2014 р. №25673, від 03.05.2014 р. №25862, від 08.05.2014 р. №1803, від 17.05.2014 р. №2615, від 22.05.2014 р. №28753, від 27.05.2014 р. №29785, від 06.05.2014 р. №1546, від 09.05.2014 р. №26782, від 16.05.2014 р. №227944, від 22.05.2014 р. №2759, від 05.05.2014 р. №26101, від 08.05.2014 р. №1756, від 13.05.2014 р. №27364, від 18.05.2014 р. №2619, від 26.05.2014 р. №29654, від 07.05.2014 р. №1697, від 08.05.2014 р. №26760, від 17.05.2014 р. №10055, від 08.05.2014 р. №26776, від 09.05.2014 р. №1871, від 17.05.2014 р. №10040, від 02.05.2014 р. №25601, від 09.05.2014 р. №1836, від 15.05.2014 р. №27681, від 19.05.2014 р. №2641, від 19.05.2014 р. №10112, від 22.05.2014 р. №2754, від 26.05.2014 р. №29772, від 01.05.2014 р. №1252, від 09.05.2014 р. №26778, від 16.05.2014 р. №2483, від 17.05.2014 р. №28028, від 24.05.2014 р. №2835, №2835, від 02.05.2014 р. №25538, від 09.05.2014 р. №26777, від 13.05.2014 р. №2239, від 17.05.2014 р. №28027, від 27.05.2014 р. №2762, від 31.05.2014 р. №30741, від 08.05.2014 р. №1804, від 09.05.2014 р. №26787, від 16.05.2014 р. №27844, від 22.05.2014 р. №2764, від 18.05.2014 р. №2618, від 02.05.2014 р. №25599, від 04.02.2014 р. №1469, від 09.05.2014 р. №26883, від 15.05.2014 р. №27680, від 19.05.2014 р. №2640, від 23.05.2014 р. №2824, від 20.05.2014 р. №10128.

Розрахунки між суб'єктами господарювання не проводилися. Згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість ТОВ «Барилит Плюс» станом на 01.05.2014 р. відсутня, станом на 30.06.2014 р. кредиторська заборгованість складає - 14366545,41 грн.

Крім того, позивачем було отримано від ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Акт №2022/04-66-22-03/37376458 від 24.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» (код ЄДРПОУ 38361609) під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 р., яким встановлено порушення підприємством вимог ст. 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за травень 2014 р.

Згідно АІС «Податковий Блок» ТОВ «Барилит Плюс» має стан «9» - направлені повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності за КВЕД - 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів. Також встановлено, що у підприємства відсутні основні фонди, трудові ресурси, тощо для здійснення господарської діяльності.

Податкова декларація (уточнюючі розрахунки) з ПДВ за травень 2014 р. підприємством до податкового органу не надано.

Аналізом АІС «Податковий блок» та автоматизованих систем та даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Барилит Плюс» придбав та реалізував товари імпортного походження, а саме бензин автомобільний підвищеної якості A-95-Євро виду II класу Д, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124502, бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192.

До звірки не надана інформація щодо розрахунків, документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, порядок транспортування (фізичного переміщення) вказаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актами прийому-передачі товару.

ТОВ «Барилит Плюс» до звірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару.

Відповідно переліку продукції, яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. №28 групи товарів, які придбавались підприємством у постачальників підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться за супровідними документами, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація ін.).

За наслідками аналізу наявних автоматизованих систем та даних ЄРПН встановлено, що підприємство придбаває товари імпортного походження (з кодом УКТЗЕД), тоді як походження бензину не встановлено.

Так, у травні 2014 р. основним постачальником ТОВ «Барилит Плюс» було ТОВ «Компанія Аміна» (код ЄДРПОУ 37567342, має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження, працівники та основні фонди на підприємстві відсутні).

В свою чергу, основним постачальником TOB «Компанія Аміна» було ТОВ «Євро Планета» (38870428, має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження, працівники та основні фонди на підприємстві відсутні). В ЄРПН ТОВ «Євро Планета» зареєстровано податкові накладні на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості з кодом УКТЗЕТ 2710124502, походження якого не встановлено. ТОВ «Євро Планета» до податкового органу надано додаток 8 до декларації з ПДВ за травень 2014 р. (заява про відмову постачальника надати податкову накладну). Проте, підприємства-постачальники даного контрагента не є імпортерами бензину автомобільного підвищеної якості A-95-Євро виду II класу Д, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124502 та бензину автомобільного підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192.

Імпортні операції з моменту реєстрації підприємства - відсутні. Зареєстровані податкові накладні, що містять код товару УКТЗЕД - відсутні.

Таким чином, ТОВ «Барилит Плюс» отримано від ТОВ «Компанія Аміна» паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат.

Враховуючи зазначене, податковим органом встановлено маніпулювання зареєстрованих податкових накладних по ланцюгу постачання: неіснуючий імпортер ТОВ «Євро Планета» - ТОВ «Компанія Аміна» - покупець ТОВ «Барилит Плюс».

ТОВ «Аспект Ойл» є кінцевим споживачем отриманих від ТОВ «Барилит Плюс» нафтопродуктів.

Виходячи з вищевикладеного, операції з придбання від ТОВ «Барилит Плюс» та в подальшому реалізація товару на адресу ТОВ «Аспект Ойл» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТOB «Барилит Плюс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, відсутність об'єктів оподаткування та встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій з придбання у ТОВ «Барилит Плюс» товару.

Також, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Талис Плюс» на підставі договорів поставки нафтопродуктів №01/60-ЗП від 01.06.2014 р. (додаткова угода №140630000000014 від 01.06.2014 р.), №20/06-2П від 20.06.2014 р. (№140630000000015 від 30.06.2014 р.

Згідно умов договорів номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник (ТОВ «Талис Плюс») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Аспект Ойл») нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умовами оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору; забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками ДСТУ та технічних умов. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Покупець зобов'язується своєчасно і у повному об'ємі сплатити вартість товару.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару, що поставляється.

Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до договору, на умовах ЕХW- резервуари ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших баз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС- 2010). Сторони укладають акти прийому - передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару або інших документів. Датою здійснення оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За домовленістю сторін, оплата товару по цьому договору може бути здійснена в будь якій формі розрахунку, що не суперечить діючому законодавству України, та оформлюються додатковими угодами до договору. Ціна товару є договірною, вказується в тому числі ПДВ та визначається в додаткових угодах до договору.

Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. згідно з діючим законодавством України, а також згідно умов дійсного договору та додаткових угод до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2015 р., що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

На виконання умов договорів ТОВ «Аспект Ойл» отримано від ТОВ «Талис Плюс» видаткові накладні №140630000000014, №140630000000015 від 30.06.2014 р., податкові накладні №14, №15 від 30.06.2014 р.

Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту за червень 2014 р. в сумі 1429471,30 грн., за липень 2014 р. в сумі 168369,40 грн. відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за червень, липень 2014 р.

ТОВ «Аспект Ойл» на отримані нафтопродукти надані сертифікати відповідності за номерами реєстрації UA1.035.0103654-11, UA1.035.0183651-11, UA1.035.0070536-12, UA1.145.0203898-13.

Транспортування нафтопродуктів здійснювалось підприємством на підставі договорів перевезення з ТОВ «Днєпртрансойл» від 01.11.2013 р. №3780, з ТОВ Торговий дім «Кременчукнафтопродукт» від 01.02.2013 р. №55, з ПАТ «Дніпронафтопродукт» від 11.02.2013 р. №3266.

Також з ПАТ «Дніпронафтопродукт» було укладено договір зберігання №3265 від 11.02.2013 р., згідно якого в порядку та на умовах, визначеним цим договором зберігач (ПАТ «Дніпронафтопродукт») зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем (позивачем), і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.

Згідно п. 2.1, 2.2 вказаного договору зберігач зобов'язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товару протягом строку зберігання; забезпечити схоронність товару з дотриманням його якості, якій відповідав товар при прийманні на зберігання, до наступу моменту закінчення гарантійного строку зберігання товару; своєчасно проводити відпуск товару поклажодавцю згідно умов визначених цим договором, після отримання від поклажодавця заявок (усних або письмових) та всіх документів, необхідних для відвантаження товару; відповідно до заявок (письмових або усних) поклажодавця здійснювати відвантаження товару залізничним та автомобільним транспортом; надавати поклажодавцеві можливість огляду товару, переданого на зберігання протягом всього періоду зберігання; повернути за вимогою поклажодавця переданий на зберігання товар, навіть якщо строк такого зберігання не закінчився.

Поклажодавець зобов'язаний: передати на зберігання зберігачу товар належної якості; забрати у зберігача товар після закінчення строку дії цього договору; своєчасно та в повному обсязі вносити плату за зберігання на умовах та в порядку визначеному Договором.

На відпуск нафтопродуктів були видані товарно-транспортні накладні від 31.05.2014 р. №30774, від 05.06.2014 р. №18046, від 06.06.2014 р. №31803, від 09.06.2014 р. №32367, від 13.06.2014 р. №33257, від 16.06.2014 р. №33808, від 19.06.2014 р. №34471, від 23.06.2014 р. №3434, від 27.06.2014 р. №36260, від 29.06.2014 р. №3600, від 03.06.2014 р. №31350, від 09.06.2014 р. №32485, від 13.06.2014 р. №33246, від 16.06.2014 р. №33848, від 28.06.2014 р. №3567, від 05.06.2014 р. №31753, від 13.06.2014 р. №33245, від 25.06.2014 р. №35677, від 03.06.2014 р. №31346, від 12.06.2014 р. №33178, від 19.06.2014 р. №34535, від 26.06.2014 р. №35872, від 29.06.2014 р. №3687, від 05.06.2014 р. №3021, від 16.06.2014 р. №33895, від 23.06.2014 р. №3432, від 31.05.2014 р. №30767, №30773, від 09.06.2014 р. №32366, від 18.06.2014 р. №34243, від 22.06.2014 р. №35015, від 25.06.2014 р. №35773, від 30.06.2014 р. №3715, від 05.06.2014 р. №3020.

Розрахунки між суб'єктами господарювання не проводилися. Згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість ТОВ «Талис Плюс» станом на 01.06.2014 р. відсутня, станом на 30.06.2014 р. кредиторська заборгованість складає - 9587044,21 грн.

Крім того, позивачем було отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Акт №750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 р. Зустрічною звіркою ТОВ «Талис Плюс» за червень 2014 р. документально не підтверджено реальність проведених господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання: постачальники - ТОВ «Талис Плюс» - покупці за червень 2014 р.

Згідно АІС «Податковий Блок» ТОВ «Талис Плюс» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності за КВЕД - 77.33 - надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів. Також відсутні основні фонди, трудові ресурси, тощо для здійснення господарської діяльності.

Проведеним аналізом ЄРПН, а саме зареєстрованих податкових накладних, встановлено, що ТОВ «Талис Плюс» протягом червня 2014 року отримано податкові накладні від постачальників з наступними номенклатурами товарів: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II, код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710, бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192, бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду II класу D код товару згідно з УКТЗЕД 2710124502 - постачальник TOB «Швейцарський центр освіти «Мастерс» (код ЄДРПОУ 38607443).

До звірки не надана інформація щодо розрахунків, документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актами прийому-передачі товару.

ТОВ «Талис Плюс» до звірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва Акт від 16.07.2014 р. №1950/26-55-22-13/38607443 про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Швейцарський центр освіти «Мастерс» (код ЄДРПОУ 38607443) за червень 2014 р. Згідно вказаного Акту підприємство має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, працівники та основні фонди на підприємстві відсутні. Вид діяльності ТОВ «Швейцарський центр освіти «Мастерс» - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Податкова декларація по ПДВ з відповідними додатками до неї за травень, червень 2014 року станом на 16.07.2014 р. не подана. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період ТОВ «Швейцарський центр освіти «Мастерс» зареєстровано 15.07.2014 р. податкову накладну №1 від 30.06.2014 р. (дата реєстрації в системі ЄРПН 15.07.2014 р.) на загальну суму 1128987875,04 грн., в т.ч. ПДВ 188164645,84 грн. від контрагента - продавця ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» (код ЄДРПОУ 38920522) з наступною номенклатурою товарів: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II, код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710, бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192, бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду II класу D, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124502. ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» (код ЄДРПОУ 38920522) має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження, працівники та основні фонди на підприємстві відсутні.

Від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано Акт від 16.07.2014 р. №395/26-53-22-04-15/38576866 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» (код ЄДРПОУ 38920522) щодо підтвердження господарських відносин з підприємствами - контрагентами за період з 01.11.2013 р. по 30.06.2014 р. Вид діяльності ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Податкова декларація по ПДВ за червень 2014 р. станом на 16.07.2014 р. не подана.

Імпортні операції з моменту реєстрації підприємства - відсутні. Зареєстровані податкові накладні, що містять код товару УКТЗЕД відсутні.

Згідно ЄРПН ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» за перевіряємий період для контрагентів-покупців зареєструвало 15.07.2014 р. податкову накладну №1 від 30.06.2014 р. (дата реєстрації в системі ЄРПН 15.07.2014 р.) на загальну суму 1128987875,04 грн., в тому числі ПДВ 188164645,84 грн., наступними номенклатурами товарів: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II, код товару згідно з УКТЗЕД 2710194710, бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124192, бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду II класу D, код товару згідно з УКТЗЕД 2710124502. ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» здійснювало діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Зустрічною звіркою ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» за перевіряємий період не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу .

Таким чином, податковим органом встановлено маніпулювання зареєстрованих податкових накладних по ланцюгу постачання: неіснуючий імпортер - ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» - ТОВ «Швейцарський центр освіти «Мастерс» - Покупець ТОВ «Талис Плюс».

ТОВ «Аспект Ойл» є кінцевим споживачем отриманих від ТОВ «Талис Плюс» нафтопродуктів.

Виходячи з вищевикладеного, операції з придбання від ТОВ «Талис Плюс» та в подальшому реалізація товару на адресу ТОВ «Аспект Ойл» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТOB «Талис Плюс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, відсутність об'єктів оподаткування та встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій з придбання у ТОВ «Талис Плюс» товару.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки податковим органом не наведено жодного законодавчо обґрунтованого доказу порушення податкового законодавства саме ТОВ «Аспект Ойл». Акт перевірки побудований на описі порушень ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» та інших попередніх контрагентів - постачальників. Чинним законодавством, за поясненнями позивача, не встановлено обов'язку контрагента, в даному випадку ТОВ «Аспект Ойл», здійснювати перевірку місцезнаходження сторони по договору, наявність в нього необхідної матеріальної бази та людських ресурсів для виконання умов договору. Усі отримані ТОВ «Аспект Ойл» документи від ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» оформлені належним чином, підписані відповідною повноважною особою, поставка нафтопродуктів за договором відбулася, кошти за поставлений товар перераховані, товарно-транспортні накладні підписані, видаткові та податкової накладні сформовані, належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, підприємство не перебуває в стадії банкрутства чи ліквідації, наявне в реєстрі платників податку на додану вартість. Неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» не може бути підставою для звинувачення ТОВ «Аспект Ойл» у порушенні норм чинного законодавства, оскільки підставою для застосування заходів будь-якої відповідальності для платника податків є наявність беззаперечних доказів порушення останнім визначених правил поведінки при здійсненні господарської діяльності.

Позивачем до матеріалів справи долучено договори поставки нафтопродуктів, додаткові угоди до них, податкові накладні, журнал ордер 63.1.9, товарно-транспорті накладні, договори на транспортування та зберігання товару, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (форма №13-НП), змінний звіт АЗС (форма №17-НП). Також надано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. (справа №804/12703/14), якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 р. в частині визнання протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 р., за результатами якої складено Акт №2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 р.; ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. (справа №804/11320/14), якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 р., якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 р., за результатами якої складено Акт № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкових накладних.

Згідно п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках, зокрема, такі обов'язкові реквізити: код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (у відповідній редакції) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Чинним законодавством передбачено обов'язковість наявності транспортних, супроводжувальних та інших документів, а саме: якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно - транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктами 11.1, 11.3 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Крім того, порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначена Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Пунктом 7.5 вказаної Інструкції передбачено:

- 7.5.1 Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання;

- 7.5.6 Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними (ТТН) у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності;

- 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства;

- 7.5.8 Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства;

- 7.5.9 Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено;

- 7.5.10 ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер;

- 7.5.11 На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС (п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155).

Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно: перевірити наявність і непошкодженість пломб; переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури; виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі; переконатись у наявності і справності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою; переконатись у наявності та придатності до застосування жорсткого буксира для відбуксирування автоцистерни в разі пожежі; ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; переконатись, що двигун автоцистерни вимкнено (під час зливання самопливом або під тиском); проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об'єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об'єму, зазначеному в ТТН: відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб; проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб'єкта підприємницької діяльності (п. 10.2.2 Інструкції № 281/171/578/155).

Зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення (п. 10.2.3 Інструкції № 281/171/578/155).

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14) (п. 10.2.10 Інструкції № 281/171/578/155).

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП (п. 14.4 Інструкції № 281/171/578/155).

Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску встановлюється Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України 04.06.2007 р. № 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за № 762/14029 (надалі - Інструкція №271/121).

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: - відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділу 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок;зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою № 3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито (п. 6.1.4 Інструкції №271/121).

Відповідно до п. 6.1.18, 6.1.19, 6.1.20 Інструкції №271/121 для визначення фактичної якості нафти та/або нафтопродукту здійснюється відбирання проб у відповідності до вимог ДСТУ 4488.

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою № 14-НК.

Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою № 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

Згідно п. 6.1.22, 6.1.23 Інструкції №271/121 до акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані:- паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Акт приймання продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, затверджується уповноваженою особою підприємства-вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання.

Таким чином, існують додаткові вимоги до приймання та транспортування нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно п. 3 вказаного Переліку крім документів, зазначених у п. 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією.

Акти матеріально відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, товарні книги кількісного руху нафтопродуктів за формою №31-НП, довіреності для приймання нафти та/або нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні за формою №5-НП, документів згідно Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 ані до суду ані до перевірки позивачем не надано.

У відповідності до п. 5.1 договорів покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару або інших документів.

Щодо не проведення розрахунків за укладеними договорами позивачем пояснень не надано.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак; юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Чинне законодавство не оперує поняттям типового чи нетипового виду діяльності підприємства. Підприємство має право здійснювати будь-яку господарську діяльність, яка не суперечить законодавству.

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям.

З наданої первинної документації підприємства не вбачається можливим дослідити та встановити дійсність руху товару, ланцюгу постачання, використання товару у господарській діяльності підприємства, враховуючи, що розрахунки за такий товар наразі не проведені.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими під час судового розгляду справи.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, та/або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки товарів позивачу, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної позапланової виїзної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Щодо твердження позивача, що податковим органом неправомірно враховано висновки Актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Талис Плюс», суд зазначає, що встановлені даними Актами обставини не були визначальними та виключними при визначенні податкових зобов'язань підприємства. При проведенні перевірки досліджувалися господарські відносини позивача з ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Талис Плюс» при виконанні укладених з ними договорів.

Також, суд не може прийняти посилання позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. (справа №804/12703/14), ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. (справа №804/11320/14) як на беззаперечні докази протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановлені судовими рішеннями процедурні порушення податкового органу жодним чином не впливають на визначення податкових зобов'язань підприємств.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 30.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун