ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

27.06.06                                                                                           Справа  № 2/1195-10/337

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Городечна М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л.

у м.Львові

розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області № 10/5-1/217 від 17.02.2006 року (вх. № 897 від 15.03.2006 року)

на постанову господарського суду Львівської області від 09.02.2006 року

у справі № 2/1195-10/337

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів.

до Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області, м.Львів.

про скасування рішення № 168 від 04.11.2005 року.

за участю представників:

від позивача: Турко Г.О., Борис В.Ю.

від відповідача: Миколайська Г.І., Грицак О.О.

Представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 51, 54 КАС України.

Постановою господарського суду Львівської області (суддя Довга О.І.) від 06.03.2006 року у справі № 2/1237-10/376 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” до Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області: cкасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області № 168 від 04.11.2005 року та стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, Державна інспекція з контролю за цінами в Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку.

В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що постанова господарського суду Львівської області від 06.03.2006 року у справі № 2/1237-10/376 є незаконною, оскільки прийнята за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не враховано, що Інспекцією було встановлено порушення порядку застосування роздрібних тарифів на електроенергію, а не порушення  порядку формування роздрібного тарифу; що в порушення п. 7.9 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електричної енергії від 31.07.1996 року № 28, застосовувалась зовсім інша схема розрахунків, яка не передбачена вищезазначеним положенням Правил, а саме при розрахунках застосовувався тариф, який на початок розрахункового періоду, що припадав на відповідне число попереднього місяця, що фактично не діяв, а набирав чинності лише з першого числа наступного місяця; судом невірно застосовано “Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами";  судом порушено вимоги ст.ст. 10, 86 КАС України, оскільки не взято до уваги пояснення відповідача від 29.12.05 року № 1999 та від 13.01.05 року № 24; судом неправильно застосовано згідно ст. 9 КАС України як норму права лист НКРЄ від 15.01.99 року № 05-39-06/70, який не носить нормативного характеру.

Враховуючи зазначені доводи, Інспекція просить постанову господарського суду Львівської області від 06.03.06 року у справі № 2/1237-10/376  скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ВАТ “Львівобленерго” в позові.

Представники Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (Відповідач по справі, надалі Товариство) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 112-1103 від 27.04.06 року (вх. № 4250 від 27.04.06 року); просять рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представникІв сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, суд встановив наступне.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Львівській області була проведена планова перевірка дотримання порядку формування та застосування тарифів на електроенергію у ВАТ „Львівобленерго" за період 2004 року –по 01.09.05 року, за результатами якої складено акт від 03.10.05 року за № 000822 (надалі Акт). Відповідно до Акту, роздрібні тарифи, розраховані ВАТ „Львівобленерго" на підставі затверджених НКРЕ всіх складових, які беруть участь у розрахунку і розрахунок тарифів на передачу та постачання електричної енергії проводився Позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства; порушень застосування тарифів для населення і населених пунктів, затверджених постановою НКРЄ від 10.03.99 року № 309 не встановлено; однак встановлено застосування завищених тарифів для споживачів, розрахунковий період у яких є відмінним від періоду, на який встановлено роздрібний тариф для споживачів (крім населення), а саме, як зазначається в даному Акті, що при нарахуванні плати за спожиту електричну енергію ВАТ „Львівобленерго" необгрунтовано в порушення п. 7.9 Правил користування електричною енергією застосовує тариф, який діяв з „1" числа поточного місяця, що не відповідає вимогам Правил користування електричною енергією та призводить до завищення роздрібних тарифів, встановлених відповідно до Постанови НКРЕ від 22.01.01 року №47, внаслідок чого Позивачем  зайво  нараховано  за   період   з   01.09.04            року по 01.09.05 року плату за електроенергію на загальну суму 2054244,9 грн.
Враховуючи    відсоток   відшкодування   плати   за   активну   електроенергію,    сума необгрунтовано отриманої виручки становила 1843573,60 грн.

На підставі вищевказаного Акту Відповідачем було прийнято рішення №168 від 04.11.05          року про застосування до Позивача економічних санкцій на суму 5530720,80 грн. у вигляді вилучення у нього в дохід державного бюджету безпідставно одержаної виручки та накладення штрафу у двократному розмірі за порушення державної дисципліни цін, що полягало в завищенні тарифів, внаслідок чого було порушено Постанову НКРЕ від 22.01.01 р. № 47 та Правила користування електричною енергією.

Не погоджуючись з даним рішенням Інспекції, Товариство оскаржило її в судовому порядку до господарського суду Львівської області (вх. 11931 від 01.12.2005 року).

Постановою господарського суду Львівської області від 09.02.06 року позов Відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго” до Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області задоволено: cкасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області № 168 від 04.11.05 року.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що дане рішення Інспекції про застосування до Товариства економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є незаконним, не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” від 03.12.90 року № 507 (надалі Закон) вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з ст. 8 Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, відповідно до ст. 4 цього ж Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Крім цього, даний орган виконавчої влади визначає також повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів) та щодо контролю за цінами.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону координація роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними органами управління України.

Частинами 1-2 ст. 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з ст. 11 Закону України „Про електроенергетику" від 16.10.97 року      № 575 органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України (надалі НКРЕ), яка відповідно до ст. 12 цього Закону, забезпечує проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

Порядок формування роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом передбачений постановою НКРЕ від 22.01.01 року № 47. Відповідно до вищевказаної Постанови роздрібний тариф на електричну енергію (крім населення і населених пунктів) формується Позивачем кожного місяця. Згідно п. 1.1. даної Постанови в структуру роздрібного тарифу входять: прогнозована середня закупівельна ціна електроенергії (розраховується ліцензіатом); економічний коефіцієнт нормативних технологічних витрат електроенергії (затверджується НКРЕ); тариф на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами (затверджується НКРЕ), тариф на постачання електроенергії (затверджується НКРЕ).  Тобто, виходячи зі змісту даної Постанови, вона визначає порядок формування ВАТ “Львівобленерго” роздрібного тарифу на електронергію для споживачів (крім населення і населених пунктів), а не його застосування.

При цьому, в розумінні Постанови, завищенням роздрібного тарифу в порушення цієї же Постанови, як правильно зроблено висновок місцевим судом, буде вважатися включення в структуру роздрібного тарифу на електричну енергію не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри.

Відповідно до п. 1.4 „Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами", затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 року за № 1047/6238, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисциплін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Зокрема п. 1.4 даної Інструкції передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб‘єктом господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ним чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушенням порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є зокрема: включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскаржуване рішення не відповідає Акту відповідача, що був підставою для винесення рішення №168 від 04.11.05 року про порушення державної дисципліни цін внаслідок завищення роздрібних тарифів на електричну енергію, оскільки вищезазначений Акт не підтверджує факту завищення роздрібного тарифу на електричну енергію для споживачів в період з 01.09.04 року по 01.09.05 року в порушення Постанови НКРЕ від 22.01.01 року № 47 та Правил користування електричною енергією.

Також в підтвердження вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно взято до уваги у відповідності до ст.ст.  69, 86 КАС України висновки, які містяться в Акті НКРЕ про планову перевірку додержання ліцензіатом законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов від 31.05.05 року №12е, про те, що роздрібні тарифи на електричну енергію (крім населення) за період з 01.07.04 року по 01.04.05 року сформовано ВАТ „Львівобленерго" відповідно до вимог Постанови.

Відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України не подано суду доказів в підтвердження факту завищення ВАТ „Львівобленерго" роздрібних тарифів на електричну енергію за вищевказаний період.

Заперечення відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що Інспекцією було встановлено порушення порядку застосування роздрібних тарифів на електроенергію, а не порушення  порядку формування роздрібного тарифу,  не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, як вже зазначалось акту перевірки від 03.10.2005 року, оскільки як зазначено самою Інспекцією в даному Акті, нею встановлено застосування Товариством завищених тарифів для споживачів, розрахунковий період у яких є відмінним від періоду, на який встановлено роздрібний тариф для споживачів (крім населення), чим  порушено п. 7.9 Правил користування електричною енергією. В той же час, як зазначено вище, Постанова НКРЄ від 22.01.201 року № 47 визначає порядок формування ВАТ “Львівобленерго” роздрібного тарифу на електронергію для споживачів (крім населення і населених пунктів), тобто фактично Інспекцією оспорюваним Рішенням застосовано економічні санкції до Товариства за порушення порядку формування роздрібного тарифу на електричну енергію.

Щодо твердження апелянта про те, що судом невірно застосовано “Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами"  так, як ВАТ “Львівобленерго” було притягнуто до відповідальності за застосування тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме постанови НКРЄ від 22.01.2001 року № 47, а не включення в структуру регульованих цін (тарифів) непердбачених законодавством витрат або витрат понад встановлені норми, оскільки за змістом  оспорюваного Рішення, підставою для застосування санкцій є встановлення Інспекцією завищення тарифів в порушення постанови НКРЄ від 22.01.2001 року № 47, що відповідно до абз. 6 ч. 2 п. 1.2 зазначеної Інструкції могло бути вчиненим саме шляхом включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад встановлені розміри.

Відповідно до п. 3.4 „Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами" в рішенні про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін повинно бути встановлена конкретна суть порушення та вказано які саме вимоги чинного законодавства порушено суб'єктом господарювання.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність доводів відповідача що при нарахуванні споживачам плати за спожиту електричну енергію ВАТ „Львівобленерго" необгрунтовано застосовувало тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду, що не відповідає вимогам п. 7.9 Правил користування електричною енергією та призвело до отримання Позивачем необгрунтованої виручки в розмірі 1843573,6 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.9. Правил користування електричною енергією у тому разі, коли дата зміни тарифу не збігається з датою початку (закінчення) розрахункового періоду і встановлена автоматизована система обліку та не дає змоги визначити обсяги споживання електричної енергії за днями місяця, за згодою сторін, розрахунки здійснюється за однією з таких схем:

-          обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показівзасобів обліку розкладається відповідно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідні їм обсяги електричної енергії;

-          період   між   датами   зняття   показів   засобів   обліку,    прирівнюється   до розрахункового періоду і велична коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок розрахункового періоду;

-          у відповідності до методичних рекомендацій, затверджених НКРЕ.

Обрана схема обов'язково зазначається у договорі і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору.

Згідно п. 1.2. Правил користування електричною енергією розрахунковим періодом вважається період часу, за який визначається обсяг спожитої електричної енергії та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений сторонами розрахунковий період вказується у договорі про постачання електричної енергії.

Судом встановлено, що в договорах про постачання електричної енергії, які укладалися Позивачем зі споживачами електричної енергії в період за який здійснювалася перевірка, відповідно до вимог п. 7.9 Правил користування електричною енергією сторонами за договорами про постачання електричної енергії визначено схему проведення розрахунків у тому разі, коли дата зміни тарифу не збігається з датою початку (закінчення) розрахункового періоду і встановлена автоматизована система обліку не дає змоги визначити обсяги споживання електричної енергії за днями місяця. Відповідно до умов вищезазначених договорів, такою схемою є: розмір коштів, які має оплатити   споживач   за   спожиту   в   розрахунковому   періоді   електричну   енергію визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок розрахункового періоду.

Також в даних договорах про постачання електричною енергією відповідно до Правил користування електричною енергією визначено розрахунковий період, яким вважається період з визначеного числа попереднього місяця (з 18 по 28) до такого же числа поточного місця (з 18 по 28 відповідно), який прирівнюється до календарного.

Згідно з ст. 11 Закону України „Про електроенергетику" від 16.10.97 року      № 575 органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України (надалі НКРЕ), яка відповідно до ст. 12 цього Закону, забезпечує проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

В листі № 05-39-06/70 від 15.01.99 року, адресованим місцевим представникам НКРЄ, енергопостачальним компаніям, ліцензіатам з постачання електронергії за регульованим тарифом, серед яких є й Позивач, НКРЕ у зв'язку з можливою щомісячною зміною тарифів на електроенергію роз'яснено порядок проведення розрахунків із споживачами, відповідно до вищевказаного роз'яснення, у зв'язку з можливою щомісячною зміною тарифів на електроенергію НКРЕ вважало за доцільне прирівняти поняття „календарний місяць" і „розрахунковий період", тобто період між датами знімання показників, за якими визначаються витрати електроенергії, в разі обов'язкового передбачення цієї умови в договорах на користування електричною енергією.

Доводи апелянта про те, що судом неправильно застосовано як норму права даний лист НКРЄ, який не носить нормативного характеру, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин даний лист як нормативно-правовий акт, а  оцінено його як доказ в порядку ст.ст. 69, 70, 71, 86 КАС України. Даний лист взятий судом до уваги, оскільки він вчинений НКРЄ у відповідності до наданих їй ст. 12 Закону України „Про електроенергетику" повноважень.

При цьому, також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно взято до уваги у відповідності до ст.ст.  69, 86 КАС України висновки, які містяться в Акті НКРЕ про планову перевірку додержання ліцензіатом законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов від 31.05.05 року №12е. Зазначеним актом НКРЄ не встановлено порушень вимогам Правил користування електричною енергією вищевказаних пунктів договорів про постачання електричної енергії щодо встановлення в порядку п. 7.9. Правил користування електричною енергією вищевказаного механізму проведення нарахування плати за спожиту електричну енергію споживачам, у яких розрахунковий період є відмінним від періоду, на який встановлено роздрібний тариф на електричну енергію.

Отже, відповідно до умов договорів про постачання електричної енергії розрахунковий період (при цьому розрахунковим періодом вважається період з визначеного числа попереднього місяця (з 18 по 28) до такого же числа поточного місця (з 18 по 28 відповідно) прирівнюється до календарного місяця, то початок календарного місяця буде початком розрахункового періоду, а роздрібний тариф на електроенергію, який слід було застосовувати Позивачу при нарахуванні плати за спожиту електричну енергію в порядку п. 7.9. Правил користування електричною енергією - роздрібний тариф на електричну енергію, що був введений на початок поточного календарного місяця (роздрібний тариф на електроенергію, введений з „1" числа поточного календарного місяця).

Враховуючи вищевикладене, Позивач відповідно до вимог п. 7.9. Правил користування електричною енергією та згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії укладених із споживачами правомірно проводив нарахування споживачам плати за спожиту електричну енергію за період з 01.09.04 року по 01.09.05 року: за роздрібним тарифом на електричну енергію, який був введений з „1" числа поточного календарного місяця.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт порушення Позивачем державної дисципліни цін внаслідок завищення тарифів і їх неправильного застосування та отримання за період з 01.09.04 року по 01.09.05 року необгрунтованої виручки в розмірі 1843573,60 грн., а, отже, відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення" та п. 1.4 „Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами” у Інспекції не було правових підстав для прийняття рішення № 168 від 04.11.2005 року про застосування до ВАТ “Львівобленерго” економічних санкцій в сумі 5530720,80 грн.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, постанова господарського суду Львівської області від 06.03.2006 року у справі № 2/1237-10/376 є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а  тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для її скасування чи зміни.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Львівський апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л  И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області відмовити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 06.03.2006 року у справі № 2/1237-10/376  залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

     Головуючий-суддя                                             Городечна М.І.

      Судді                                                                     Юркевич М.В.

                                  Кузь В.Л.