Справа №2- 394/2009р.                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18 лютого    2009року                                 Вінницький районний суд Вінницької області                                                                                               

в складі :

головуючого – судді                         Ганкіної І.А.,

            при секретарі                                   Шуляк Т.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні  в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання  дійсним договору  купівлі – продажу   земельної ділянки    , - 

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання  дійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки  , посилаючись на те, що 26 лютого  2008 року  вона домовилась про купівлю – продаж у  ОСОБА_2  частки земельної ділянки, площею 0,2183 га  , що знаходиться по АДРЕСА_1.

 Згідно  Державного акту на право приватної власності на  землю, серія НОМЕР_1  виданого 07.02.2006 року ,зареєстрованого в Книзі записів державних  актів на право  приватної власності  на землю  за № 010685200010, відповідачу по справі ОСОБА_2 належить  ціла земельна ділянка  по АДРЕСА_1 та області , площею 0,6028 га  у межах згідно з планом , цільове призначення якої  для ведення особистого селянського господарства  .

Відповідно до досягнутої домовленості  про купівлю – продаж  вказаної частки  земельну ділянку позивач, як покупець 26 лютого 2008 року  повністю сплатила  ОСОБА_2 обумовлену  суму 101 000, 00 грн., вартість за частку земельної ділянки. Відповідач  в  свою чергу передав їй, позивачці по справі  в користування частку земельної ділянки, площею   0,2183 га  , що знаходиться по АДРЕСА_1. Тобто, обидві  сторони даного договору виконали істотні умови договору  щодо передачі земельної ділянки покупцеві – позивачу ОСОБА_1 та проведення оплати предмету договору купівлі – продажу з наступним посвідченням вчиненого в нотаріальній конторі .

В зв»язку з тим, що  ОСОБА_2 не встиг в обумовлений термін підготувати  всі необхідні документи  для нотаріального посвідчення  договору, а саме виділити земельну ділянку на реалізацію в натурі, тому  стало неможливим для  ОСОБА_1  документально   оформити  перехід права власності   на зазначену земельну ділянку, що і стало причиною звернення  позивачки до суду.

Така поведінка відповідача є протиправною і порушує право власності    позивачки.

Оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України  договір купівлі – продажу  нерухомості  підлягає  нотаріальному  посвідченню та державній  реєстрації , а  в іншому  випадку, тобто в разі  недодержання  сторонами вимоги закону про нотаріальне   посвідчення , такий договір є нікчемним.

Відповідно до  ст. 216 ЦК України нікчемний договір не створює  юридичних наслідків. Таким чином право  власності  позивача на спірне майно не може  визнаватися , оскільки відсутнє  нотаріальне посвідчення угоди. Тому позивач, як власник майна, звертається до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала на підставі викладених обставин, просила  постановити рішення про його задоволення в повному об’ємі.

Представник позивача  ОСОБА_3 позовні вимоги своєї довірительки  підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.

В судовому засіданні відповідач  ОСОБА_2 позовні  вимоги , заявлені позивачкою визнав в повному обсязі, не заперечував щодо їх задоволення, підтвердив той факт, що дійсно  за певних  обставин  він не встиг  підготувати  всі необхідні документи  для оформлення земельної ділянки  за договором купівлі продажу  в нотаріальній конторі , що і стало причиною позивачки звернення до суду з даною заявою .

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення  сторін по справі, дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого  07.02.2006 року, серія  НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних  актів на право  приватної власності  на землю  за № 010685200010 , ОСОБА_2  належить земельна ділянка , площею 0,6028 га в межах згідно з планом , що знаходиться по АДРЕСА_1 та області ,   цільове призначення якої  для ведення особистого селянського  господарства   ( а.с.7).

ОСОБА_1 згідно  укладеного договору купівлі – продажу  від  26.02.2008 року придбала  у  ОСОБА_2  за 101 000, 00 грн. частку  земельної ділянки площею 0,2183 га  , що знаходиться по АДРЕСА_1,  цільове призначення  якої ( а.с. 6 ) .

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із договірних зобов»язань, які регулюються  Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать  положенням ЦК України.

Дані  правовідносини регулюються :

·        - відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов»язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких   умов та вимог відповідно до  цивільного законодавства , а за відсутності  таких умов та вимог відповідно  до звичаїв  ділового  обороту або інших  вимог, що звичайно  ставляться ;

·        відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності  вважається набутим  правомірно, якщо інше не випливає із закону або  незаконність набуття права  власності не встановлена судом  ;

·        відповідно до ст. 392  ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його  права  власності ,  якщо це право  оспорюється або  не визнається  іншою особою ;

·        згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони  домовилися щодо усіх істотних  умов договору , що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним ;

·        ст. 334 ЦК України, право власності на майно  за договором, який підлягає нотаріальному  посвідченню, виникає у набувача з моменту  такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про  визнання договору , не посвідченого  нотаріально, дійсним ; 

·        відповідно до ст. 638 ЦК України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ;

·        згідно ст. 655 ЦК України – за договором  купівлі – продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і  сплатити за нього  повну  грошову суму ;

·        ст. 656 ЦК України – предметом договору купівлі – продажу може бути товар, який є у продавця на момент  укладення договору.

Оскільки, ОСОБА_1 в належній формі   досягла згоди з  ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору купівлі – продажу, предметом якого є  об»єкт нерухомості (предмет, ціна), повністю виконала свої зобов»язання щодо оплати домоволодіння , а відповідач ухиляється  від його нотаріального посвідчення, то з метою захисту майнових прав позивачки , договір купівлі – продажу від 26.02.2008 року  необхідно визнати дійсним за рішенням суду , а відтак  і право приватної власності  на зазначену частку земельної ділянки  за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 203, 220, 317, 334,  658  ЦК України,  ст 90 ЗК України, ст.ст.15, 30, 60, 61,  214, 219, 223   ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати дійсним договір  купівлі – продажу  від 26 лютого 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за яким  ОСОБА_2    продав , а  ОСОБА_1 купила , набувши у власність  частку  земельної ділянки, площею 0,2183 га в межах згідно з кадастровим планом ( точки 4,5,6,7 – позначені бузковим кольором), кадастровим номером № 0520685203030030042, цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства , що розташована  за адресою  : АДРЕСА_1 та області.

 Рішенняможе бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: