Справа №2-313/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2009 року Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Кузнецової М. Л.

при секретарі: Скрипник Г.С.

за участі

представника відповідача - Мосіна Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Стахановського міського суду

Луганській області справу за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3,

ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 до Виконавчого

комітету Стахановської міської Ради,  про визнання права користування житловою площею та

виключення квартирі з числа службових,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовною заявою,  позивачі зазначили,  що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_2,  та його родині - ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_4,  ОСОБА_6,  у зв'язку з тим,  що він знаходився в трудових правовідносинах з „ЖКК №4",  як службову. В трудових правовідносинах з „ЖКК №4" позивач ОСОБА_2 знаходився в період з 10.07.1989р. по 04.09.1990р. На протязі 18 років позивачі мешкають в зазначеній квартирі,  підтримують житло в належному стані,  використовують за цільовим призначенням.  Іншого можливого місця проживання в м. Стаханові у позивачів немає.

В позовній заяві просять виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових та визнати за позивачами право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1.

У відкрите судове засідання представник позивача та позивачі не з'явилися,  надали письмові заяви про слухання справи за їх відсутністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі,  пославшись на обставини,  які викладені в запереченні на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача,  дослідивши обставини справи на основі наявних доказів суд вважає,  що позов слід задовольнити у повному обсязі. При цьому бере до уваги наступне.

У відповідності до  ст.  11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  що беруть участь у справі. Кожна особа,  що бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Стаття 121 Житлового кодексу України,  регламентує порядок надання службових жилих приміщень,  який установлюється законодавством Союзу РСР,  цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства,  установи,  організації,  правління колгоспу,  органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення»,  п.6 жиле приміщення виключається з числа службових,  якщо відпала потреба в такому його використанні,  а також у випадках,  коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців,  які припинили трудові відносини з підприємством,  установою,  організацією,  а також громадян,  яких виключено з членів колгоспу,  або тих,  які вийшли з колгоспу за власним бажанням,  не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства,  установи,  організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної,  міської,  районної в місті Ради народних депутатів. У будинках,  належних колгоспам,  жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених,  затверджуваним виконавчим комітетом районної,  міської,  районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

2

Пункт 34 цієї Постанови гласить,  що робітники і службовці,  що припинили трудові відносини з підприємством,  установою,  організацією,  а також громадяни,  які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням,  підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами,  які з ними проживають,  без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

У відповідності до копії довідки КП „Жилсервіс №11" 15.05.1990р. було видано ордер №549,  позивачу ОСОБА_2 була надана службова квартира АДРЕСА_1 (ар.с. 3). У відповідності до запису у трудовій книжці позивач ОСОБА_2 в період з 10.07.1989р. по 04.09.1990р. працював в „ЖКК №4" звільнений за  ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (ар.с. 4). Відповідно до копії довідки з місця проживання,  про склад родини та реєстрації,  виданої КП „Жилсервіс №11" від 01.10.2008р. в квартирі АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_2,  його дружина ОСОБА_3,  син - ОСОБА_4,  син - ОСОБА_4,  дочка - ОСОБА_6 (ар.с. 3).

Таким чином,  судом встановлено,  що відповідно  ст.  121 Житлового кодексу України позивачу було надано зазначену квартиру. До теперішнього часу позивачі мешкають в даній квартирі,  у тому числі після звільнення з підприємства за клопотанням,  якого було надано службове приміщення. Претензій до позивачів за фактом проживання в наданій квартирі до сьогоднішнього часу ніхто не пред'являв.

Згідно зі  ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Протягом встановленого законом строку будь-яких дій щодо виселення позивачів не вживалось. Отже суд робить висновок,  що відповідно до п. 6 Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення»,  відпала потреба в використанні даної квартира як службової.

Керуючись  ст.   ст.  10,  11,  60,  88,  212,  214,  215,  218,  294,  296 ЦПК України,   ст. 257 ЦК України,   ст.  121,  125 Житлового кодексу України,  ОСОБА_7 Міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення» суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Стахановської міської Ради,  про визнання права користування житловою площею та виключення квартирі з числа службових,  задовольнити у повному обсязі.

Виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових.

Визнати за ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_8,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 право користуватися житловою площею у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.