Справа № 2/359/332/2015

№ 359/11910/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Саган В.М.

при секретарі: Репа А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Борисполя справу за позовом першого заступника прокурора області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок та визнання права власності та користування.

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільський лісгосп») звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив: визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації №№ 1461, 1462, 1463, 1464, 1465, 1466, 1467, 1468 від 24.11.2008 року; визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації №№ 81, 82,83, 84, 85,86, 87, 88 від 02.02.2010 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачів та витребувати з незаконного володіння ці земельні ділянки, визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право державної власності на вказані земельні ділянки, а за ДП «Бориспільський лісгосп» право користування вказаними земельними ділянками.

В обґрунтування позову прокурор вказував, що на виконання судових рішень, розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 24.11.08 року №№ №№ 1461, 1462, 1463, 1464, 1465, 1466, 1467, 1468 було затверджено 8 «Проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельної ділянки ДП «Макарівське лісове господарство» в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області», вилучено із постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» 8 земельних ділянок загальною площею 5,84 га кожна (ліси), розташованих на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 для веденя особистого селянського господарства.

У подальшому, розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації №№ 81, 82,83, 84, 85,86, 87, 88 від 02.02.2010 року змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель «для будівництва та експлуатації торгівельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом».

В подальшому вищевказані земельні ділянки відчужені на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі продажу від 19.04.2010 р. №№ 2226, 2234, 2256, 2239.

В подальшому земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 було поділено та об'єднано, в результаті чого сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 площею 1,4410 га, 1,4410 га та 2,0375 га відповідно. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі за наслідками поділу земеної ділянки ОСОБА_1 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 від 05.10.2011 р.

Земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 відчужені на підставі договорв купівлі-продажу від 19.04.2010 №№ 2245, 2251 та 2263 на користь ОСОБА_2, який в подальшому об'єднав земельні ділянки в одну з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 2,0375 га., яка пізніше була розділена на дві земельні ділянки НОМЕР_15 та НОМЕР_16 площею 0,6800 га та 1,3573 га відповідно. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі за наслідками об'єднання та поділу земених ділянок ОСОБА_2 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_30 та НОМЕР_31 від 27.02.2012 р.

Земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_17 відчужена на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2010 р. № 2221. Вказана земельна ділянка була розділена, в результаті чого було сформовано дві земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_18 та НОМЕР_19 площею 0,4000 га та 0,4822 га. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі за наслідками поділу земеної ділянки ОСОБА_3 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_20 та НОМЕР_21, НОМЕР_10 від 05.10.2011 р.

Прокурор вказує, що судові рішення, які стали підставою для винесення первинних розпоряджень Київської ОДА про припинення права постійного користування земельної ділянки ДП «Бориспільське лісове господарство» та переведення зазначених земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення, були скасовані, відповідно на даний час підстави для прийняття спірних розпоряджень обласної державної адміністрації відпали, а тому спірні рішення та державні акти мають бути скасовані та визнані недійсними, як такі, що прийняті і видані на підставі незаконного судового рішення.

Крім того, прокурор звертав увагу на те, що навіть безвідносно до наявності факту скасування судових рішень, сама процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечила вимогам чинного законодавства.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, прокурор вказував, що станом на момент прийняття обласною адміністрацією спірних розпоряджень діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р, дія якого поширюється на ДП «Бориспільське лісове господарство», оскільки відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття обласною адміністрацією спірних розпоряджень) лише Кабінет Міністрів України мав право вилучати лісові ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб. В даному ж випадку, обласною адміністрацією в один день вилучено лісові землі, які знаходяться в одному кварталі Макарівського лісництва, загальною площею 5,84 га.

Також прокурор вказував, що при прийнятті спірних розпоряджень порушено вимоги законодавства при зміні цільового призначення земельних ділянок, а саме порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Згідно ст. 207 ЗК України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Однак, в порушення ст. 207 ЗК України втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб не нараховувались та не сплачувались.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Підпунктом 3 частини 1 вказаної статті ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Прийняття Київською ОДА незаконних розпоряджень про припинення права постійного користування та зміни цільового призначення земельних ділянок, вилучення із земель державної власності спірних земельних ділянок, зміна їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення є свідченням невизнання права державної власності на спірні земельні ділянки в особі Кабінету Міністрів України, які в силу вимог ст.57 ЛК України та ст.149 ЗК України наділений повноваженнями щодо розпорядження ними.

Відповідно до ст. 392 ЦК України Кабінет Міністрів України як уповноважений орган може пред'явити позов про визнання права власності за державою на ці земельні ділянки.

Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для витребування їх із чужого незаконного володіння на користь держави.

В судовому засіданні прокурор вимоги за позовом підтримав, просив їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

Представник ДП «Бориспільського лісового господарства» вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України вимоги прокурора підтримав в повному обсязі, просила їх задовольнити із вказаних у позові підстав.

Київська ОДА у судове засідання представника не направила, подала суду письмове клопотання про можливість розгляду справи за відсутності їх представника.

Відповідачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_12 заперечувала проти задоволення позову.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судове засідання не з»явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи знаходить, що позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено в судовому засіданні розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 24.11.08 № № 1461, 1462, 1463, 1464, 1465, 1466, 1467, 1468 на виконання постанови Солом»янського районного суду від 24.09.08 у справі № 2-а-173-1/08 та постанови Солом»янського районного суду від 24.09.08 у справі № 2-а-175-1/08 затверджено 8 «Проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельної ділянки ДП «Бориспільське лісове господарство» в межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області», вилучено із постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» 8 земельних ділянок загальною площею 5,84 га (ліси), розташованих на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок, із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 для веденя особистого селянського господарства.

На підставі зазначених розпоряджень вказані вище громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29 відповідно на земельні ділянки загальною площею 5,84 га в межах Щасливської сільської ради Бориспільського району для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договорів купівлі-продажу від 19.04.2010 р. №№ 2226, 2234, 2256, 2239 право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 перейшло до ОСОБА_1, про що на вищевказаних державних актах зроблені відповідні відмітки. Ці земельні ділянки ОСОБА_1 було поділено та об'єднано, в результаті чого сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 площею 1,4410 га, 1,4410 га та 2,0375 га відповідно. ОСОБА_1 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 від 05.10.2011 р.

На підставі договорів купівлі-продажу від 19.04.2010 №№ 2245, 2251 та 2263 право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 відчужені на користь ОСОБА_2, про що проставлено відмітку про перехід права власності. В подальшому ці земельні ділянки об»єднані в одну з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 2,0375 га. Пізніше земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки НОМЕР_15 та НОМЕР_16 площею 0,6800 га та 1,3573 га відповідно та ОСОБА_2 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_30 та НОМЕР_31 від 27.02.2012 р.

Земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_17 відчужена на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2010 р. № 2221. Вказана земельна ділянка була розділена, в результаті чого було сформовано дві земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_18 та НОМЕР_19 площею 0,4000 га та 0,4822 га. ОСОБА_3 було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_20 та НОМЕР_21, НОМЕР_10 від 05.10.2011 р.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним а також інші способи, що встановлені договором або законом, наприклад, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Незаконними володільцями в розумінні ст. 387 ЦК України вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відтак, суд не вбачає правових підстав скасовувати державні акти про право власності на спірні земельні ділянки громадян (третіх осіб), які реалізували своє право власності і, зокрема, право розпорядження власними земельними ділянками, продавши їх на підставі договорів купівлі-продажу належним та добросовісним набувачам - відповідачам у справі, які не підпадають під дію жодного із положень, передбачених ст. 388 ЦК України. Воля володільця спірних земельних ділянок (у даному випадку користувача - Бориспільського державного лісового господарства в особі його директора та київського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі його начальника) перед відчуженням та зміною цільового призначення земельних ділянок була чітко та добровільно висловленою у відповідних листах-згодах щодо кожної спірної ділянки. Відтак правових підстав для застосування судом при постановленні рішення у справі будь-якого із положень ст. 388 ЦК України, немає, оскільки спірні земельні ділянки володільцем не губилися, не викрадалися та не вибували із його володіння без його волі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Щодо питання законності володіння відповідачами спірними земельними ділянками, що є обов'язковим для встановлення у межах даного спору, слід зазначити наступне.

Як на підставу визнання незаконними та скасування розпоряджень Голови ОДА про вилучення земельних ділянок із користування ДП «Бориспільське лісове господарство» прокурор вказував, що судові рішення, на підставі яких вони виносились, скасовані.

Однак, як встановлено судом, це не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки посилання прокурора на те, що постанови Солом»янського районного суду від 24.09.08 у справі № 2-а-175-1/08 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та від 24.09.08 у справі № 2-а-173-1/08 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10 були скасовані матеріалами справи не підтверджується.

Також, як на підставу визнання незаконними та скасування розпоряджень Голови ОДА про вилучення земельних ділянок із користування ДП «Бориспільське лісове господарство» прокурор вказував, що Київською обласною державною адміністрацією перевищено свої повноваження в даному випадку, оскільки таке право належить виключно Кабінету Міністрів України, оскільки спірні земельні ділянки складають собою єдиний масив, а розпорядження прийняті одним днем.

Проте такі доводи є необґрунтованими.

Так відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Крім цього, згідно п. 3 Прикінцевих положень ЗК України встановлепно, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно із ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч. 5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Аналогічне положення міститься й у ст. 20 ЗК України.

Вказані вище норми ЛК України не суперечать нормам ЗК України в частині вилучення з користування земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст.13 ЗК України, ст. 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як гектар, що перебувають у державній власності.

Судом установлено, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до лісів, перебували у державній власності у користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» до прийняття оскаржуваних розпоряджень про їх вилучення та зміну цільового призначення, знаходилися за межами населених пунктів і їх вилучення не належить до компетенції місцевих державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України, що передбачено ч.ч. 5, 9 ст. 149 ЗК України.

Таким чином, доводи прокурора, що оспорюванні розпорядження голови Київської ОДА від 24.11.08 року про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки прийняті з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню судом визнаються як необґрунтовані.

Суд вважає, що прокурор також не довів в установленому процесуальним законом порядку, що правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації спрямовані на вилучення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га і у зв'язку із цим, ці дії свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень, передбачених законом, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цього, так як ділянки вилучалися для передачі у власність різним громадянам. Посилання прокурора на те, що оспорювані розпорядження Київської ОДА про вилучення земель з користування видано в один день не свідчать про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень на вилучення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, оскільки є припущенням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин (порушеної кримінальної справи, вироку суду, де було б встановлено факт перевищення повноважень) прокурором не надано.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», земельним та лісовим законодавством.

Підстави набуття громадянами права власності на земельні ділянки передбачені ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Так згідно вказаної норми громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 118 ЗК України (у відповідній редакції), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи вимоги вказаних статей, доводи прокурора про незаконність розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 24.11.2008 року про передачу у власність земельних ділянок відповідачам для ведення особистого селянського господарства є необґрунтованими, а тому його вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, посилання прокурора на те, що оспорювані розпорядження обласної держадміністрації прийняті всупереч розпорядження КМУ від 10.04.2008 р. № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» судом також відхиляються з огляду на те, що це питання було предметом дослідження судів при розгляді справ, на підставі яких виносилися оспорювані розпорядження Київської ОДА і вказані рішення набрали законної сили.

Так, Вищим адміністративним судом України в своїх постановах від 21.11.12 у справі К-11541/10, від 04.12.13 у справі № К/9991/998/12, та ухвалі від 22.09.2010 р. у справі № К-20232/10 було вказано, що чинним законодавством Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дію законів України. Кабінет Міністрів України приймаючи розпорядження від 10 квітня 2008 року № 610-р, яким зобов'язано Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгосп та Держкомзем до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживання у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, а також відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства, фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України. Також Вищий адміністративний суд в своїх рішеннях звернув увагу, що розпорядження КМУ від 10.04.2008 р. № 610-р не адресоване місцевим органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування.

Посилання прокурора у позові на те, що відповідачами не було сплачено втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку із вилученням спірних земельних ділянок для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом, на думку суду не є підставою для визнання незаконними розпоряджень обласної державної адміністрації, а може бути лише підставою для стягнення цих втрат у встановленому законодавством порядку.

Позивач просить суд визнати нечинними державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Як було встановлено судом, вказані акти видано на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та заяв власників. Оскільки, як вказувалось вище, державний акт не є актом, який встановлює, змінює чи припиняє права та обов'язки, а є похідним від рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, на підставі якого виданий оскаржуваний державний акт. В даний час договори купівлі-продажу земельної ділянки та заяви власників ніким не оскаржені та чинні. Не заявлені такі вимоги і в позові заступника прокурора області. А отже у суду відсутні будь-які підстави для визнання недійсними спірних державних актів на право власності на земельну ділянку.

Крім іншого, вимоги прокурора про визнання незаконними державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів, розпоряджень Київської ОДА №№ 81-88 від 02.02.2010 р. є похідними від вимог про визнання незаконними розпоряджень Київської ОДА про припинення права постійного користування, про передачу земельних ділянок у власність, а тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Враховуючи, що судом не встановлено протиправності набуття відповідачами земельних ділянок, відсутні підстави для витребування цих ділянок з їх володіння на користь держави, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В позові заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8про визнання незаконними і скасування розпоряджень адміністрацій, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.М. Саган