ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/30137/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Швеця В.В.,

Суддів - Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

при секретарі Лопушенко О.В.,

за участю представника Управління Пенсійного фонду України

у місті Біла Церква Київської області: Синебок І.С.,

представника відповідача: Ананійчук О.І.,

провівши у судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Прокурора міста Біла Церква Київської області (далі - Прокурор), який діє в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства "ТЕХМАШРЕМОНТ" про стягнення заборгованості,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду у місті Біла Церква Київської області на постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2008 року Прокурор в інтересах Управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області (далі - Управління ПФУ) пред'явив у суді позов до Публічного акціонерного товариства "ТЕХМАШРЕМОНТ" (далі - ПАТ "ТЕХМАШРЕМОНТ", в якому просив стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (Список № 1) в розмірі 107 383,43 гривень.

В обґрунтування позовних вимог послався на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкції), згідно з якими підприємства та організації мають відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Під час розгляду справи Управління ПФУ зменшило розмір позовних вимог до 77 837,45 гривень.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "ТЕХМАШРЕМОНТ" на користь Управління ПФУ заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 55 425,75 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ "ТЕХМАШРЕМОНТ" на користь Управління ПФУ заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 53 522,64 гривень скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління ПФУ, до якої приєднався Прокурор, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування прийнятих ними рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нової постанови - про задоволення позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ПАТ "ТЕХМАШРЕМОНТ" просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ПАТ «Техмашремонт» створено та зареєстровано 10 червня 1993 року. Відповідно до статуту ПАТ «Техмашремонт» є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення Білоцерківської ради народних депутатів від 27 листопада 1990 року № 401.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Управління ПФУ визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій за лютий, березень та квітень 2008 року в сумі 77 837,45 гривень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з наявності боргу у відповідача з відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період, що підтверджується наданими Управлінням ПФУ доказами.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, дійшов висновку, що, оскільки у ПАТ "Техмашремонт" ніколи не існувало робочих місць із шкідливими умовами праці, та особи, які мали трудові відносини з відповідачем, працювали безпосередньо в виробничих підрозділах інших підприємств, які не пов'язані з правонаступництвом ПАТ "Техмашремонт", крім ОСОБА_4, то це свідчить про відсутність обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Окрім цього, суд наголошував на тому, що матеріалами справи не підтверджені суми та стаж, внесені до розрахунків, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 53 522,64 гривень є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки він не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з актом звірки від 25 вересня 2009 року між Управління ПФУ та відповідачем встановлено, зокрема, що розрахунки за лютий 2008 року (3 933,40 гривень), березень 2008 року (3 933,40 гривень) та квітень 2008 року (3 951, 38 гривень) містили суму по пенсіонерах (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10), пенсії яких було призначено відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на суму 11 818, 18 гривень.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що Управління ПФУ фактично погоджується з неправомірністю включення цієї суми до розрахунків. При цьому, зазначило, що з урахуванням акта звірки від 25 вересня 2009 року під час складання уточнення до адміністративного позову у справі № 2а-8721/09/1070 дані вказаного акту враховано та зараховано в рахунок сплати поточних платежів.

Оскільки предметом даної адміністративної справи є стягнення заборгованості за лютий, березень, квітень 2008 року, в яку включено вказані суми, що були саме нараховані за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є неправомірним, суди попередніх інстанцій правильно вказали на помилковість позиції Управління ПФУ та обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог щодо включення до розрахунків суми 11 818, 18 гривень.

Також, судами встановлено, що до суми позову включено суму в розмірі 10 593, 52 гривень, що сплачена відповідачем добровільно у вересні 2008 року та підтверджується платіжними дорученнями: № 1068 від 10 вересня 2008 року на суму 7889,39 гривень та № 1071 від 11 вересня 2008 року на суму 2 704,13 гривень.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про погашення відповідачем суми у розмірі 10 593, 52 гривень. При цьому, суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання Управління ПФУ на те, що вказана сума зарахована у погашення заборгованості за січень 2008 року, у зв'язку з самостійною зміною призначення платежу та зарахування вказаних коштів у попередню заборгованість, оскільки право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України належить виключно платнику.

Вирішуючи питання щодо протиправності вимог Управління ПФУ у зв'язку із тим, що відповідач не є правонаступником підприємств, на яких працювали особи, пенсії яких внесено до розрахунків, колегія суддів виходить з такого.

За правилами підпункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 листопада 2005 pоку за № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленим належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Згідно із пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункти, найменування списків або їх номери до яких включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника механізм підтвердження роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції, такі довідки видано відповідачем по всіх пенсіонерах, що свідчить про підтвердження ним пільгового характеру роботи та факт роботи цих осіб на підприємстві відповідача, або на підприємстві, правонаступником якого є ПАТ "Техмашремонт".

Управління ПФУ на виконання Закону зарахувало до пільгового стажу роботи особам ті періоди, які зазначені самим відповідачем в уточнюючих довідках на підставі первинних документів про роботу пенсіонерів на підприємстві з посиланням на те, що вони працювали на шкідливих роботах повний робочий день.

При цьому частина довідок про пільговий характер роботи видавалася відповідачем добровільно, а частина - на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2010 року у справі № 2-251, яким зобов'язано відповідача видати такі довідки, саме як правонаступника підприємств, на яких працювали особи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про обов'язок ПАТ "ТЕХМАШРЕМОНТ" відшкодувати Управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій в сумі 55 425,75 гривень, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано судове рішення першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, а тому судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

З огляду на викладене, керуючись статтями 221, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду у місті Біла Церква Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников