Справа №2-259/09 копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2009 рік м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого - судді Чубабрія В.А.

при секретарі - Фоломеєвій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білогірську позовну заявуОСОБА_1 до Білогірського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Білогірського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на магазин „Посуд”, загальною площею 187 кв.м., який розташовано уАДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 жовтня 2007 року на аукціоні у м. Сімферополь, по вул. Самокіша, 30, організатором якого був ДП Кримспоживспілки „Кооператор”, вона придбала магазин „Посуд”, загальною площею 187 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 за 30000 грн. 03 жовтня 2008 року нею було сплачено Білогірському районному споживчому товариству за основні засоби магазину „Посуд” 28000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру. З врахуванням реєстраційного внеску у розмірі 2000 грн. нею було сплачено суму у розмірі 30000 грн. Це нежитлове приміщення було власністю Білогірського районного споживчого товариства. Відповідач на неодноразові прохання позивачки з’явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення правочину не реагує. Просить визнати договір купівлі-продажу магазину дійсним та визнати за нею право власності.

До судового засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає.

Представник відповідача Білогірського райСТ до судового засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає. Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України розглянув справу за відсутності сторін, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для з’ясування прав та взаємовідносин сторін.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що спірне майно, а саме нежитлове приміщення магазину „Посуд”, загальною площею 187 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності Білогірському районному споживчому товариству на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2000 року (а.с.13,16).

2 жовтня 2007 року позивачка у справі ОСОБА_1 придбала у відповідача через аукціон магазин „Посуд” (літ. К.К 3), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Ціна об’єкту договору за домовленістю сторін склала 30000грн. Ці гроші ОСОБА_1 сплатила в касу Білогірського районного споживчого товариства у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.7-9).

Відповідно до листа відповідача (а.с.50) приватний підприємець ОСОБА_1 у повному обсязі внесла грошові кошти за магазин, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №316 від 27.09.2007р. та №3561 від 03.10.2007р.

Однак доводи про те, що гроші сплатила приватний підприємець, спростовуються протоколом аукціону, аукціонною відомістю, інформаційною карткою (а.с.10-12), відповідно до яких покупцем є фізична особа ОСОБА_1, та самими квитанціями до прибуткового касового ордеру №315 та №316 (а.с.8-9). Щодо зазначення у квитанції до прибуткового касового ордеру № 3561 (а.с.7)у якості платника приватного підприємцяОСОБА_1., суд визнає це бухгалтерською помилкою, оскільки це суперечить вищевказаним документам.

Згідно із ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншої нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала майно, користується ним, але не може оформити право власності, оскільки відповідач уникає нотаріального оформлення договору-купівлі-продажу. Тобто усі умови правочину сторонами виконано.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

За такими обставинами, суд вважає можливим визнати договір купівлі-продажу магазину „Посуд”, загальною площею 187 кв.м., який розташовано у АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 та Білогірським районним споживчим товариством - дійсним, та визнати право власності за ОСОБА_1.

На підставі ст.ст.220 ч.2,328,392 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,169,212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу магазину „Посуд”, загальною площею 187 кв.м., який розташовано у АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 та Білогірським районним споживчим товариством - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на магазин „Посуд”, загальною площею 187 кв.м., який розташовано у АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий: (підпис)

З оригіналом згідно. Суддя: Секретар:

Рішення набрало законної сили___________року. Суддя: Секретар: