ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/193/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Бойка С.В., Ключківського В.П.,

представника третьої особи 1: ОСОБА_4,

представника третьої особи 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (третя особа 2) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_5 ( далі - позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, результати якої оформлено актом №127/1701/НОМЕР_1 від 04.12.2014 року. На підставі висновків перевірки, викладених в даному акті, відповідачем 16 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001461701, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 101483,03 грн. та за штрафними санкціями в сумі 25370,76 грн., а всього - 126853,79грн.

Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою суду від 10 березня 2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" ( далі - ТОВ "Кей-Колект" ) та публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" ( далі - ПАТ "УкрСиббанк" ).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення ( а.с. 46-49 ), в яких вказали, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник ТОВ "Кей-Колект" в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник ПАТ "УкрСиббанк" в судове засідання не з'явився, проте надав суду клопотання за вх. № 9127 від 15 квітня 2015 року про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи 1, ознайомившись з письмовими поясненнями третьої особи 2 ( а.с. 78 - 79 ), дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, в період з 24 листопада 2014 року по 28 листопада 2014 року заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління оподаткування доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ Ключківським В.П. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 04 грудня 2014 року №127/1701/НОМЕР_1 ( а.с. 52-57 ), в якому встановлено порушення позивачем п.п.п. 164.2.17 п.п 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2012 рік в загальній сумі 101483,03 грн.

Як слідує з акту перевірки дане порушення виникло в зв'язку з заниженням позивачем загального річного оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації ОСОБА_5 за 2012 рік, на суму 598221,36 грн. На підставі листа ДПІ у Подільському районі у м. Києві №431/7/26-56-17-02-14 та повідомлення TOB "Кей-Колект" про анулювання боргу № 088-3346 від 29.05.2012 року (а.с. 27, 65 ) податковим ревізором встановлено, що фізичною особою ОСОБА_5 в 2012 році отримано дохід ( додаткове благо ) - сума прощеного боргу ( анульованої кредитної заборгованості ) на суму 598221,36 грн. Проте, податок на доходи фізичних осіб позивачем не сплачено.

В зв'язку з чим податковим органом, відповідно до п. 167.1 ст. 176 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_5 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., на 101483,03 грн. ( а.с. 57) та прийнято податкове повідомлення - рішення № 000146701 від 16.01.2015 року ( а.с. 60-61 ).

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його протиправним, в зв'язку з чим звернулась до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс, ПК України ).

Згідно пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до положень підпункту "в" пункту 176.1 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За змістом пп.14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого ( нарахованого ) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як встановлено судом, 21 листопада 2007 року між позивачем та АТ "УкрСиббанк" укладено кредитний договір №11257468000(1), згідно якого банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 100 000 дол. США.

13 лютого 2012 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу №2, згідно якого останньому передано права вимоги по кредитних договорах, в тому числі і по кредитному договору позивача (а.с. 80-88). Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №2 від 13 лютого 2012 року фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у валюті, станом на день укладення зазначеного договору факторингу, по тілу кредиту складав 99072,98 дол. США, по нарахованих та несплачених відсотках - 45919,93 дол. США ( а.с. 89-90 ). Також, зазначені в додатку №1 до Договору факторингу №2 суми уступки боргу підтверджуються виписками по кредитному договору ( а.с. 94- 101 ).

29 травня 2012 року ТОВ "Кей-Колект" направлено позивачу повідомлення про анулювання боргу №088-3346, а саме - про рішення щодо анулювання кредитної заборгованості позивача, яка станом на 29 травня 2012 року становила 74847,84 дол. США, що складає 598221,36 грн. по курсу НБУ станом на 29.05.2012 року. Дане повідомлення 29.05.2012 року отримано ОСОБА_5 особисто, про що свідчить її підпис на ньому (а.с. 65 ). Крім того, в зазначеному повідомленні звернуто увагу ОСОБА_5 на те, що, відповідно до пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і позивачу необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб ( а.с. 65 ).

Суму прощеного боргу - 598221,36 грн. ( 74847,84 дол. США ) ТОВ "Кей-Колект" було включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано ( а.с. 67, 64 ).

Суд критично оцінює твердження позивача, викладені в позовній заяві, що в даному випадку базою оподаткування є саме сума кредиту, а не вся сума боргу з урахуванням несплачених відсотків за користування кредитом. З такою позицією позивача суд не може погодитись, оскільки з аналізу положень статті 164 ПК України слідує, що базою оподаткування є вся сума боргу включаючи відсотки, нараховані за користування таким кредитом, та сума пені.

Разом з тим, суд зауважує, що фактичний розмір заборгованості позивача за кредитним договором, станом на день укладення вище зазначеного договору факторингу, лише по тілу кредиту складав 99072,98 дол. США та по несплачених відсотках - 45919,93 дол. США. Як пояснив в судовому засіданні представник третьої особи ТОВ "Кей-Колект", у випадку добровільного погашення боргу, кошти сплачені боржником в першу чергу зараховуються на погашення заборгованості по несплаченим відсоткам, а вже потім на погашення суми основного боргу ( тіла кредиту ). Надати детальний розрахунок суми прощеної позивачу заборгованості наразі третя особа не може, в зв'язку з втратою частини документів в ході реорганізації ТОВ "Кей-Колект".

Таким чином, виходячи з наданих сторонами і третіми особами пояснень та відповідно до матеріалів справи, суд вважає, що сума анульованої ( прощеної ) ТОВ "Кей-Колект" кредитної заборгованості позивача - 74847,84 дол. США складається саме з залишку не сплаченої суми основного боргу ( тіла кредиту ), який на момент відступлення права вимоги складав 99072,98 дол. США ( а.с. 78 - 79, 91, 94 - 101 ).

Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача про неналежне повідомлення її про проведення документальної перевірки, та, як наслідок, позбавлення можливості надати пояснення та заперечення з наданням відповідних доказів, а також неознайомлення з актом перевірки, на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки дані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами надсилання позивачу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №3249 від 11.11.2014 року, акту перевірки №127/1701/НОМЕР_1 від 04 грудня 2014 року ( а.с. 58 - 63 ). Крім того, суд вважає, що твердження позивача про наявність ряду порушень, вчинених податковим органом при проведенні перевірки ( зокрема не дослідження податковим органом структури прощеного боргу ), не спростовують наявності порушень податкового законодавства з боку позивача, які були виявлені під час проведення перевірки.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Суд не погоджується з позицією позивача, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом протиправно, оскільки, в ході розгляду даної справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, перевірив, зокрема, чи прийняте воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судом встановлено, що відповідачем правомірно проведено перевірку та на підставі виявлених порушень прийнято рішення в межах своїх повноважень.

Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача наведено достатньо аргументів та доводів, а також надано належні докази, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог.

На підставі встановлених фактичних обставин справи та виходячи з вищенаведених правових норм суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач, як видно з квитанції № 11-3744723/С від 11.02.2015 року, сплатила судовий збір у сумі 253,72 грн. ( а.с. 12 ).

Таким чином, виходячи з положень вище вказаного Закону та відповідно до норм ст. 94 КАС України, на користь Державного бюджету України підлягають стягненню з позивача 2283,35 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2283,35 грн. ( дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 35 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна