ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" січня 2007 р. | Справа № 14/12/186 |
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський
в частині стягнення 74 378, 90 грн. пені.
суддя Гладюк Ю.В.
представники :
від позивача : Мацегорін А.О. –за довіреністю №368/10 від 29.12.06р.
від відповідача: Антощук О.А. –за довіреністю №396 від 30.01.07р.
Суть спору: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.03.06р. по справі №12/186 позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський про стягнення 605 753,78 грн. задоволено частково та стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної компанії „Нафтогаз України” м.Київ 404 303,48 грн. основного боргу, 37 860,52 грн. пені, 78 149,07 грн. різниці від встановленого індексу інфляції, 20 621,09 грн. 3% річних.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.06р. рішення господарського суду Хмельницької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.06р. касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський задоволено частково, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.06р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 09.03.06р. в частині стягнення пені за період з 19.07.05р. по 16.01.06р. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав , наполягав на стягненні 74378,90 грн. пені за період з 06.01.2005р. по 10.08.2005р.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, наполягає на застосуванні строку давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення пені не обґрунтований, а тому задоволенню не підлягає з наступних підстав.
17.03.2003р. між ВАТ “Хмельницьгаз” (Виконавець), правонаступником якого є позивач, та підприємством „Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго” (Замовник), правонаступником якого є відповідач укладено Договір №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) на транспортування природного газу.
Відповідно до умов вказаного договору (п.1.1, п.3.1, п.3.2) предметом договору є надання виконавцем замовнику послуг з транспортування природного газу. Виконавець
зобов’язується передати газ замовнику, а замовник зобов'язався оплатити послуги по транспортуванню природного газу.
Згідно з п.6.1 договору №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003 року оплата вартості послуги з транспортування здійснюється замовником грошовими коштами шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 10 днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за надані послуги з його транспортування здійснюється замовником до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Виконавець свої зобов'язання виконав, що підтверджується помісячними актами прийому-передачі природного газу та актами споживання природного газу. Таких актів між сторонами складено дванадцять.
27.02.2004 року між ВАТ “Хмельницькгаз” (кредитор) та ДК “Газ України” (новий кредитор) укладено договір №14/04-276 про відступлення права вимоги, згідно якого ДК “Газ України” набуло право вимоги боргу до боржника ВАТ “Хмельницькгаз” –Підприємства „Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго” по зобов'язанню за договором на транспортування природного газу №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003р. До ДК “Газ України” переходить право вимагати від боржника (підприємства „Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго”) належного виконання зобов'язання - сплатити грошові кошти в розмірі 404303грн.48коп. Кредитор протягом 10 днів з моменту укладення даного договору зобов’язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу та передати Новому кредитору необхідні документи, які засвідчують права, що передаються за даним договором (п.1.1, п.1.2, п.2.2).
Боржник –підприємство „Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго”, відповідно до п.2.2. договору про відступлення права вимоги №14/04-276 від 27.02.2004 року, був належним чином повідомлений про відступлення новому кредитору - ДК “Газ України” права вимоги боргу в сумі 404303грн. 48коп. за договором №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003 року, що підтверджується повідомленням ВАТ “Хмельницькгаз” № 460 від 03.03.2004 року.
Позивач посилаючись на ч.6 ст.236 ГПК України просить стягнути з відповідача пеню за період з 06.01.05р. по 10.08.2005р. в сумі 74 378,90 грн., відповідно до п. 7.1 договору №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003р. Зазначений пунк передбачає, що за несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем по транспортуванню газу у строки, зазначені у п.6.1 договору №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003р., замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотка із суми простроченного платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національногно банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.
В період виконання сторонами договору на транспортування газу діяли норми ЦК УРСР. Протее в силу п.6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, а також внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків склалась ситуація коли при вирішенні спору слід керуватись як нормами ЦК УРСР так і ЦК України.
Згідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення свого права.
Згідно з п.6.1 договору №2-(2003-ТТ)-(8)-(1) від 17.03.2003 року оплата вартості послуги з транспортування здійснюється замовником грошовими коштами шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 10 днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за надані послуги з його транспортування здійснюється замовником до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Дія зазначеного вище договору в частині поставки газу була встановлена сторонами до 31.12.03р. Отже остаточний розрахунок за договором мав бути здійснений між сторонами не пізніше 10.01.04р., проте позивач знав про порушення свого права до 10.01.04р., оскільки заборгованість по сплаті поставленного позивачу газу виникла не в період з 31.12.03р. по 10.01.04р., а протягом всього 2003 року, що повинен був врахувати позивач при поставці газу протягом грудня 2003р. та при підписанні актів прийому-передачі газу за грудень 2003р.
ЦК УРСР не визначав строку нарахування пені. Проте цим кодексом визначався скорочений (шестимісячний) строк позовної давності, а тому в період його дії
правомірним було нарахування пені за шість місяців які передували зверненню до суду. За таких обставин суд виходить з того, що на момент набрання чинності кодексу ЦК України, а саме станом на 01.01.2004 року строк позовної давності по вимогам щодо нарахування спірної пені не сплив. Отже, в силу п.6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин в частині нарахування пені слід застосовувати норми ЦК України.
Крім Цивільного кодексу України 01.01.2004р. набрав чинності Господарський кодекс України який, згідно п. 4 Прикінцевих положень повинен застосовуватись до спірних відносин. При цьому визначальним моментом є те, що на час набрання чинності цим кодексом оплатні зобов’язання відповідача перед позивачем продовжували існувати, і нарахування пені за прострочення оплати передбачено умовами договору.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України позивач вправі нараховувати пеню за перші шість місяців від дати прострочення зобов’язання, а строк позовної давності за вимогами про сплату нарахованої пені визначено ст. 258 ЦК України становить один рік.
По частині актів ( січень-листопад 2003 року) право на нарахування пені виникло в 2003 році і позивач, за наявності простроченого зобов’язання, згідно ЦК УРСР вправі був нараховувати її до 01.01.2004року. Проте після вказаної дати нарахування пені слід було припинити керуючись п.6 ст. 232 ГК України, адже інше договором не передбачено.
Право на нарахування пені по акту від 31.12.2003 року виникло з 11.01.2004р. і строк тарахування також повинен бути обмежений шістьома місяцями.
У відповідності до ст. 267 ЦК України суд, за заявою сторони повинен застосовувати строк позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідач у справі наполягає на застосуванні строку позовної давності.
Отже, за умови обов’язковості застосування до спірних відносин положень п. 6 ст. 232 ГК України строк позовної давності для правильного нарахування пені сплив, а здійснене позивачем нарахування пені за період з 06.01.2005р. по 10.08.2005р. не грунтується на чинному законодавстві.
Враховуючи зазначене вище, в позові в частині стягнення 74378,90 грн. пені за період з 06.01.2005р. по 10.08.2005р. слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
В позові відмовити.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 3 прим.
1- до справи,
2-позивачу,
3-відповідачу.