УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2015 р. Справа № 876/10860/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014р. у справі № 161/15956/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років, виходячи з 90% від середнього заробітку; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у відповідності до довідки прокуратури Волинської області №18/361 від 28.11.2012 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 11.03.2002 року), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, починаючи з 01.07.2012 року та здійснити відповідні виплати. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, спір вирішено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області, де отримує пенсію, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за вислугу років.
У зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», 03.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку щодо перерахунку пенсії.
Як вбачається з листа управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку від 17.09.2014 року №396/Р-01, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки пенсія обчислюється з середньомісячної заробітної плати станом на 01.07.2012 року в розмірі 80% заробітної плати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», чинного на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з ч. 13 ст. 50-1 вказаного Закону, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Положеннями ч. 18, ч. 19 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, новою редакцією ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 08.07.2011 року передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, справа № 1-7/99), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також, ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувалися і отримувалися раніше не може бути звуженим у зв'язку із внесення змін у Закон України «Про прокуратуру» та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Під час проведення перерахунку пенсії позивача повинна бути враховано попередня відсоткова ставка, з якої визначається розмір пенсії 90%.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки нова редакція ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» значно звужує зміст та обсяг прав пенсіонерів, яким пенсія була призначена раніше, оскільки зменшує розмір відсоткової ставки з 90 до 80 відсотків, що погіршує становище пенсіонера, так як призводить до зменшення розміру пенсії, то перерахунок пенсії слід проводити за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
Згідно з ст. ст.22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2012 року в розмірі 90% від суми заробітної плати, оскільки, до спірних правовідносин застосовуються норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент виходу позивача на пенсію, відтак судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково - правильно.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст.160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014р. у справі № 161/15956/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
М.В.Костів