ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/573/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація «Елкор»

до Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж»

про стягнення 1 198 229,96 грн

За участю представників:

від позивача Тіторенко Л.В. (дов. №409/эк від 09.04.2015);

від відповідача Кондратенко Т.О. (дов. №221/03-15 від 20.03.2015).

Обставини справи:

Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація «Елкор» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» (далі - відповідач) про стягнення 1 198 229,96 грн заборгованості, з яких: 779 083,20 грн основного боргу, 174 087,74 грн пені, 196 328,97 грн інфляційних втрат та 48 730,05 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору № 04-02/06-12 від 21.06.2012 обладнання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2015 порушено провадження у справі № 911/573/15, розгляд справи призначено на 19.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2015 розгляд справи відкладено на 16.04.2015.

02.04.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява №380 від 01.04.2015 про уточнення позовних вимог (вх. №7501/15 від 02.04.2015), згідно якої позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 1 192 113,55 грн заборгованості, з яких: 779 083,20 грн основного боргу, 132 529,52 грн пені, 228 889,24 грн інфляційних втрат та 51 611,59 3% річних.

14.04.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.04.2015 (вх. № 8375/15 від 14.04.2015), згідно якого останній заперечив проти задоволення позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

В судовому засіданні 16.04.2015 оголошено перерву до 28.04.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/573/15 на 15 днів.

В судовому засіданні 28.04.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, повністю. Представник відповідача частково заперечив проти задоволення позову, а саме в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2012 між Об'єднанням підприємств електротехнічна корпорація «Елкор» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством КП «Укренергомонтаж» (Покупець) укладено договір №04-02/06-12, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця обладнання за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно зі специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною договору (обладнання), покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов договору.

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору поставка обладнання за договором здійснюється на умовах DDP, підстанція 330 кВ «Першотравнева» за адресами, вказаними в специфікації відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Строки поставки обладнання визначені в специфікації №1. Покупець здійснює приймання обладнання від постачальника за кількістю та комплектністю у місті, зазначеному в специфікації №1 в присутності представника замовника будівництва, про що складається акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість обладнання, що поставляється за договором, зазначається сторонамив специфікації №1. Загальна ціна договору складається з вартості обладнання та становить 2 337 249,60 грн.

Пунктом 4.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату за цим договором, в наступному порядку: - аванс, що складає 907 548,55 грн, з урахуванням ПДВ (20%), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури протягом 5-ти календарних днів з дня підписання договору обома сторонами; - остаточна оплата, що складає 1 429 701,05 грн на протязі 60 днів після підписання актів прийому-передачі обладнання.

Згідно п. 7.1 договору договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

25.09.2012 між Об'єднанням підприємств електротехнічна корпорація «Елкор» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством КП «Укренергомонтаж» (Покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору №04-02/06-12 від 21.06.2012, згідно якої викладено в новій редакції п.п. 2.8, 4.2 та 4.3 договору: « 4.2 Загальна вартість обладнання, що поставляється за договором, становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій на постачання обладнання»; « 4.3 Покупець здійснює оплату за обладнання на умовах та в строки, що зазначені у відповідній специфікації.»

Згідно п. 2 додаткової угоди договір №04-02/06-12 від 21.06.2012 доповнити специфікацією №2.

Відповідно до специфікації №2 вартість обладнання становить 1 558 166,40.

Специфікацією №2 визначені наступні умови оплати: - аванс в розмірі 467 449,92 грн протягом 5-ти календарних днів після підписання сторонами додаткової угоди; - остаточний розрахунок в розмірі 1 090 716,48 грн на протязі 60-ти календарних днів після підписання актів прийому-передачі обладнання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на адресу відповідача було відвантажено обладнання за специфікацією №2 на загальну суму 1 558 166,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №94 від 11.10.2012 на суму 779 083,20грн та №108 від 15.11.2012 на суму 779 083,20 грн та актами прийому-передачі ТМЦ №94/2 від 11.10.2012 на суму 779 083,20 грн та №108/3 від 15.11.2012 на суму 779 083,20 грн, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач, в свою чергу, на виконання умов договору сплатив на рахунок відповідача за поставлене обладнання згідно специфікацій №1 та №2 загальну суму у розмірі 3 116 332,80, зокрема 2 337 249,60 грн згідно специфікації №1 та 779 083,20 грн згідно специфікації №2, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Однак, несплаченою відповідачем залишилась сума боргу у розмірі 779 083,20 грн (3 895 416 грн (загальна сума поставки зігдно специфікацій №1 та №2) - 3 116 332,80 грн (здійснена оплата)).

06.01.2015 позивач на адресу відповідача направив лист №06/ЭК від 06.01.2015, згідно якого просив сплатити непогашену суму боргу, однак відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 779 083,20 грн основного боргу за поставлене згідно договору № 04-02/06-12 від 21.06.2012 обладнання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, попросить суд за період з 01.10.2014 по 01.04.2015 стягнути з відповідача 132 529,52 грн пені.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.5 договору у випадку прострочення оплати покупцем обладнання відповідно до п. 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого обладнання за кожний день прострочення оплати.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" визначається, що відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Якщо укладеним сторонами договором оренди передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 N 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 15/065-11).

Судом встановлено, що остаточний розрахунок за поставлене обладнання відповідач мав здійснити не пізніше 15.01.2013, а отже заборгованість відповідача перед позивачем виникла з 16.01.2013.

Таким чином, період нарахування пені закінчився 16.07.2013.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 132 529,52 грн пені є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 04-02/06-12 від 21.06.2012 позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, за період з 16.01.2013 по 01.02.2015 нараховано 228 889,24 грн інфляційних втрат та за період з 16.01.2013 по 01.04.2015 нараховано 51 611,59 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних складає 226 713,21 грн інфляційних втрат та 51 611,59 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 228 889,24 грн інфляційних втрат та 51 611,59 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 226 713,21 грн інфляційних втрат та 51 611,59 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 35; ідентифікаційний код 04543795) на користь Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація «Елкор» (61060, Харківська обл., м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, буд. 157; ідентифікаційний код 30287744) 779 083 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч вісімдесят три гривні) 20 коп. боргу за поставлене згідно договору №04-02/06-12 від 21.06.2012 обладнання, 226 713 (двісті двадцять шість тисяч сімсот тринадцять гривень) 21 коп. інфляційних втрат, 51 611 (п'ятдесят одну тисячу шістсот одинадцять гривень) 59 коп. 3 % річних та 21 148 (двадцять одну тисячу сто сорок вісім гривень) 16 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 13.05.2015.

Суддя В.М. Антонова