ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа № 911/5348/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", Васильківський район, с. Мархалівка

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка", Полтавська обл., м. Глобине

про стягнення 2970,72 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (надалі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка" (надалі відповідач-2) про стягнення 2970,72 грн. з яких: 2155,50 грн. пені; 546,36 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання договору поставки від 09.04.2008 р. № КП090408.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.01.2015 р., зобов'язано ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" направити в судове засідання, уповноваженого представника, явку якого визнати обов'язковою, попереджено ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" про майнову відповідальність встановлену ст. 83 ГПК України у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від виконання дій покладених на учасників судового процесу ухвалою суду.

15.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.02.2015 р. у зв'язку з неявкою представників відповідачів.

21.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 11.02.2015 р. представники відповідачів повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 16.01.2015 р.

Крім того, присутнім представником позивача подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 19.02.2015 р. у зв'язку з неявкою представників відповідачів, попереджено відповідачів, що повторна неявка їх представників у наступне судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами та задоволено вищезазначене клопотання.

У судове засідання 19.02.2015 р. представники відповідачів повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

09 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка" (покупець, відповідач-2) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № КП090408, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відомості про який вказані в пункті 1.2. договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Відповідно до частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка" своїх договірних зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до частини третьої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини першої ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 р. у справі №13/81 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009 р. (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Фаловська І.М., Чорногуз М.Г.), позовні вимоги були задоволені та стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Арніка" на користь ТОВ "Корпорація "Агросинтез" 760255,78 грн. заборгованості за договором поставки №КП090408 від 09.04.2008 р.

15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (новий кредитор, позивач) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-30, відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Анріка" (код ЄДРПОУ 34548531), що іменується надалі "боржник", зобов'язання щодо сплати розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09 квітня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09 квітня 2008 року.

Згідно п. 2.1. даної угоди (у редакції додаткової угоди № 1 від 22.04.2013 р.) вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 254863 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 39 копійок.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Крім того, 21 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 21-12-2012-11.

У відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка" (код ЄДРПОУ 34548531) (надалі іменується "боржник") щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі іменується "основний договір") (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. під основним договором у цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-30 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09 квітня 2008 року.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені, 3% річних та інфляції за договором поставки, мотивуючи даний факт тим, що до нього перейшло право вимоги до відповідача-1 та відповідача-2 за угодою № 15-11/12-30 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 та договором поруки № 21-11-2012-11 від 21.11.2012.

Суд з метою перевірки тверджень позивача щодо чинності рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2009 у справі № 13/81 здійснив пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановив, що Постановою Вищого господарського суду від 09.06.2010 р. у справі № 13/81 рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2009 у справі № 13/81 було скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Під час розгляду нового розгляду даної справи представником ТОВ "Корпорація "Агросинтез" було подано заяву в поряду ст. 78 ГПК України № 235/10 від 09.09.2010 р. про відмову від позову у зв'язку із тим, що ТОВ "ТД "Арніка" розрахувалось в повному обсязі. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. провадження у справі було припинено. Належно завірені копії заяви та ухвали суду наявні у матеріалах справи.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги до відповідача-2 відповідно до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем-2 вказаного боргу, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 268,86 грн. 3% річних, 2155,50 грн. пені та 546,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.5.3.1. договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09.04.2008 р. за порушення строків платежів по договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25%, але не більше розміру, встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 10% вартості договору за кожен факт порушення строку оплати.

Право вимоги щодо сплати пені за вказаним договором продавцем, як зазначено вище, було уступлено позивачеві.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 5.4. договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09.04.2008 р. сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що частина шоста ст. 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язання за даним договором.

Таким чином, сторонами було, у порядку встановленому частиною шостою ст. 232 ГК України (договірному порядку), продовжено строк нарахування штрафних санкцій за невиконане зобов'язання до повного виконання зобов'язань за вказаними договорами.

Зробивши розрахунок пені, за період з 10.04.2009 року по 15.09.2009 року включно (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів пені у розмірі 2155,50 грн. суд задовольняє повністю.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 10.04.2009 року по 15.04.2009 року включно (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що перерахована сума суду більша заявленої позивачем до стягнення суми, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача-2 3% річних за несплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 268,86 грн.

У позові ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" просить стягнути з відповідачів 546,36 грн. інфляційних втрат за вересень 2011 року. Судом встановлено, що позивачем інфляційні втрати від простроченої суми нараховані вже після погашення заборгованості, а тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивач клопоче покласти витрати за оплату послуг адвоката, у розмірі 10000,00 грн. на відповідачів.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) 25.03.2013 р. було укладено договір № 25-11/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ "ТД "Арніка" (код ЄДРПОУ 34548531) та ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (код ЄДРПОУ 38267861) - далі за текстом договору - "Боржники", які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09.04.2008 року, Угоди № 15-11/12-30 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки № 21-12-2012-11 від 21 грудня 2012 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо договору поставки на умовах товарного кредиту № КП090408 від 09.04.2008 року, Угоди № 15-11/12-30 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки № 21-12-2012-11 від 21 грудня 2012 року,консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язкова виконавця за даним договором.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У матеріалах справи наявні копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Грищенка Олександра Миколайовича.

Крім того, у матеріалах справи наявні докази перерахування позивачем коштів Грищенку О.М. на виконання умов договору від 25.03.2013 р. № 25-11/03.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Факти, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачів, та зважаючи на результати вирішення спору у даній справі, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача-2.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; код ЄДРПО України - 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка" (39001, Полтавська область, Глобинський район, місто Глобине, тупик Автопарківський, буд. 5; ЄДРПО України - 34548531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв.23; код ЄДРПО України - 38039872) - 2155 (дві тисячі сто п'ятдесят пять) гривень 50 коп. пені, 1000 (одну тисячу) гривень 00 коп. витрат на адвоката та 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 07 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Арніка" (39001, Полтавська область, Глобинський район, місто Глобине, тупик Автопарківський, буд. 5; ЄДРПО України - 34548531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м.Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПО України - 38039872) - 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 86 коп. 3% річних;

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін