ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Закревський Л.В.

                                                                      Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2012 р. Справа № 2-а-3658/11          

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "05" серпня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду першої інстанції від 05.08.2011 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення cудом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду із позовом в червні 2011 року, як особа, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.7), та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Докази, зібрані в матеріалах справи свідчать про те, що позивач отримує додаткову пенсію, передбачену ст. 51 Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та підвищення до пенсії як для непрацюючого пенсіонера відповідно до ст.39 вказаного Закону, але у розмірах, встановлених постановою КМУ.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно із ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати. Непрацюючим пенсіонерам доплата до пенсії проводиться в такому ж розмірі.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплати позивачу, передбаченої Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Зазначеними постановами, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір доплати в твердій грошовій сумі та у розмірі до прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії застосуванню підлягає саме ст.ст. 39,51 Закону №796-ХІІ, а не постанови КМУ №836 від 26.07.1996 р., за №530 від 28.05.2008 р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

За наведених умов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195,197,198, 200, 205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "05" серпня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 вул. Шкільна 129,с. Більська Воля,Володимирецький район, Рівненська область,34350

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області вул. Соборна, 28,смт. Володимирець,Рівненська область,,34300