Справа № 2-318/2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

7 листопада 2008 р.     м.Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючої судді     СмєлікС.Г.

при секретарі     Рудій СЕ.

за участю:

представника позивача     ОСОБА_1

відповідача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Макіївці цивільну справу за позовом Макіївської виправної колонії № 32 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Макіївська виправна колонія № 32 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 144299, 08 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач своїми діями завдав матеріальної шкоди державній установі.

В судовому засіданні представник позивача- юрисконсульт ОСОБА_1, що діє на підставі доручення юридичної особи, підтримала заявлені позовні вимоги на обґрунтування яких послалася на обставини, викладені у позовній заяві пояснивши, що ОСОБА_2 будучи засудженим, відбував покарання у МВК № 32. Під час відбування покарання він був працевлаштованим завідуючим складом № 3 даної установи, де у його розпорядженні були товарно-матеріальні цінності, які він відпускав для виробництва. При проведенні інвентаризації у серпні 2004 року матеріальних цінностей на складі № З було встановлено їх нестачу на суму 145348,56 грн. Оскільки ОСОБА_2 був матеріально-відповідальною особою і мав нести відповідальність за збереження цінностей, які перебували у його віданні, у зв"язку з їх нестачею із його заробітної плати в рахунок відшкодування завданої шкоди установі, була вирахувана певна сума грошей. Розмір завданої діями ОСОБА_2 шкоди, що залишилася не відшкодованою, становить 144299,08 грн., яку просила стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 заявлений позов не визнав та пояснив, що на підставі вироку він відбував покарання у МВК № 32. Розпорядженням начальника МВК № 32 він був призначений

завідуючим складом № 3. У його обов'язки входило прийом та видача товарно-матеріальних цінностей.

При приомі-передачі складу він звернув увагу, що у акті передачі були вказані декільна найменувань товару, які фактично на складі були відсутні, про що він     зауважив     своєму безпосередньому

начальнику - заступнику начальника МВК № 32 по виробництву ОСОБА_3, який пояснив, що багато товару знаходиться у іншому місці, а взагалі його не повинно це турбувати, оскільки тут ніхто нічого не перевіряє. До закінчення строку відбування покарання і звільнення з МВК № 32 йому було відомо, що на ввіреному йому складі перевіркою встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей, але те, що із його зарплати вираховувались якісь суми, йому невідомо,бо не знав сум фактичних нарахувань. Крім того вважає, що заявлений позов є безпідставним і необгрунтованим, бо виконуючи роботу завідуючого складу, в першу чергу він був ув"язненим, весь час знаходився у виправній установі, підкорявся внутрішньому розпорядку, встановленому для засуджених, не мав можливості перебувати за межами колонії, а тому можливості крадіжки чи розтрати з його боку просто неможливі. Просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) суд встановив наступне.

Як убачається з довідки, наданої МВК № 32 ОСОБА_2 був засуджений вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька по ч.3 ст. 307 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна і з 4 лютого 2002 року по 16 серпня 2006 року відбував покарання у зазначеній виправній установі.

Як зазначено у фінансовій довідці МВК № 32 ОСОБА_2 має позов на 145348, 56 грн., стягнуто 1048,92 грн., залишок- 144299, 08 грн.

21 січня 2004 року на підставі наказу начальника МВК № 32 від 13 січня 2004 року комісією у складі: голови комісії- Капустіна В.В. ч.1енів- заступника начальника по виробництву ОСОБА_3 1.О. заступника начальника Цимбаленка у присутності завідувача складом № 3 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 складений акт прийому-передачі матеріальних цінностей. Крім того, в цей же день ОСОБА_2 підписав з МВК № 32 договір про повну матеріальну відповідальність як особа, яка займає посаду завідувача складом №3, взявши на себе обов'язок про повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання ввірених йому установою матеріальних цінностей.

У акті прийому-передачі, серед 36 найменувань товарно- матеріальних цінностей ,зазначені такі, а саме: сталева смуга - 4,160 т на суму 4252,31 грн., сталь вуглова - 30 т. на суму 45 тис. грн., сталь кругла 80 см-45 -12 т. на суму -22200 грн, труба 89 - 22, 5 т. на суму 45000 грн., арматура - 40 6 т. на суму 8448 грн., балка 2- таврова 12 т. на суму 23496,грн, швелер № 100 - 29,5 т. на суму 47401,8 грн., які відповідають даним бухгалтерського обліку.

13 серпня 2004 року ревізорами Донецького територіального контрольно-ревізійного відділу державного Департаменту України з питань виконання покарань проведена інвентаризація наявності матеріальних цінностей на складі № З МВК № 32.

За даними бухгалтерії МВК № 32 на складі № 3 на день перевірки має бути металопродукція, а саме: сталева смуга - 4,160 т на суму 4252,31 грн., сталь вуглова - 30 т. на суму 45 тис. грн., сталь кругла 80 см-45 -12 т. на суму -22200 грн, труба 89 - 22, 5 т. на суму 45000 грн., арматура - 40, 6 т. на суму 8448 грн., балка 2-х таврова 12 т. на суму 23496,грн, швелер № 100 29,5 т. на суму 47401,8 грн.

За даними зазначеного "акту вищевказані матеріалі цінності фактично на складі відсутні і їх нестача становить 145348, 56 грн.

Постановою начальника МВК № 32 № 1 від 10 вересня 2004 року у зв"язку з нестачею на складі № 3 товарно-матеріальних цінностей на суму 145348, 56 грн. вирішено стягувати з ОСОБА_2 завдану установі   суму шкоди.

Статтею 136 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, якщо збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов"язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на підставах, встановлених законодавством про працю.

Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені ст. 134 КЗпП України, зокрема:між робітником і підприємством,установою, закладом відповідно статті 135-1 КЗпП цього кодексу укладений письмовий договір про прийняття на себе робітником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, що передані йому для збереження; шкода, завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі,визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питання виконання покарань.

Статтею 64 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275, затверджених в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598, забороняється використовувати працю засуджених, зокрема, на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів,завідувачів продовольчих та речових складів.

З вищевикладеного випливає, що адміністрація МВК №32 не тільки не мала права укладати з ОСОБА_2 договір про повну матеріальну відповідальність, а й використовувати його працю у якості завідувача речового складу.

Відомості про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та його винність у вчиненні злочину та завдання шкоди на суму 145348 грн в судовому порядку не встановлені і в матеріалах справи відстуні.

Втім, адміністрацією МВК № 32 щодо ОСОБА_2 Президенту України було підготовлене і направлене подання про помилування, яке було задоволено. Указом Президента України від 17 липня 2006 року „ Про помилування" строк покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2 скорочений до 6 років.

За поданням МВК № 32 про застосування умовно-дострокового звільнення, постановою Кіровського районного суду м. Макіївки від 9 серпня 2006 року згідно ст.81 КК України ОСОБА_2 був звільнений умовно достроково 16 серпня 2006 року - на 1 рік 3 міс.24 дні.

Таким чином, правові , підстави вимагати стягнення з ОСОБА_2 завданої шкоди у повному розмірі з боку позивача відсутні.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року № 14 „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" суд при вирішенні питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, зокрема має з"ясувати : наявність прямої дійсної шкоди та її розмір;якими неправомірними діями її заподіяно і чи входило до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина;в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які заперечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Матеріальна шкода у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 пояснив, що на складі у його віданні перебували журнал та картки обліку товарно-матеріальних цінностей, в які він вносив відомості про рух матеріальних цінностей, а саме прийом та відпуск. У зв"язку з цим він просив суд про витребування саме тих карток обліку цінностей, нестача яких встановлена інвентаризацією.

Не зважаючи на неодноразові запити, позивачем такі відомості суду надані не були.

Позивач посилаючись на нестачу товарно-матеріальних цінностей, встановлену інвентаризацією і вимагаючи з ОСОБА_2 стягнення завданої матеріальної шкоди, не обґрунтував заподіяння установі шкоди саме діями ОСОБА_2, не довів за яких обставин і яким способом особа, яка відбувала покарання щодо якої як і до решти засуджених, встановлені правила утримання, могла завдати шкоди; не зміг пояснити та довести причини і підстави утворення нестачі.

Оцінивши надані суду сторонами відповідно до положень ст. 60 ЦПК України докази, суд дійшов висновку, що позивач- Макіївська виправна колонія № 32 не надала суду переконливих доказів, що шкода, яка була завдана виправній установі, завдана саме діями відповідача, використовування праці якого на відповідній посаді, заборонено чинним законодавством;крім того, позивачем не доведено за яких обставин, яким чином і у який спосіб установі завдана шкода. З цих підстав заявлений позов задоволенню не підлягає.

Про зверненні до суду із позовом про стягнення матеріальної шкоди, позивач просив про відстрочення судових витрат, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судового збору. В судовому засіданні, посилаючись на тяжке матеріальне становище державної установи, просив про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони може звільнити від оплати судових витрат.

Приймаючи до уваги суть позову, заявленого державною установою, його розмір, матеріальний стан позивача, суд вважає за можливе звільнити його від сплати державного мита у розмірі 1442,99 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.11, 60, 82, 88, 169, 214,215Цивільного процесуального кодексу України ст. 136,137 Кримінально-виконавчого кодексу України, 134 Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Макіївській виправній колонії № 32 до ОСОБА_2 про стягнення завданої матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з Макіївської виправної колонії № 32 на користь держави 30 грн.- витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Звільнити Макіївську виправну колонію № 32 від сплати державного мита на користь держави.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський райо-нний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження.     З  оригіналом  згідно