Справа № 367/2575/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Ірпінського міського суду Київської області у складі:

головуючої судді Шестопалової Я. В.

при секретарі Сандул В.О.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ірпінського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення з України,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з зазначеним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, про примусове видворення з України. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 березня 2015 року під час проведення цільових профілактичних заходів на виконання вимог Наказу ДМС України від 26.02.2015 року № 24 «Про проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» в місті Буча, Київської області співробітниками Ірпінського МВ УДМС України в Київській області був виявлений громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали право законного перебування його на території України на визначений термін. В результаті проведення перевірки наявних у відповідача документів встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. має паспорт громадянина Республіки Узбекистан НОМЕР_1, виданий на його ім'я. В зазначеному вище паспорті наявний штамп про те, що 14 січня 2015 року Ірпінським МВ УДМС України в Київській області стосовно відповідача приймалось рішення про примусове повернення, яке він мав виконати в термін до 20.01.2015 року. 31 березня 2015 року УДМС України було надіслано запит до АДПС України щодо перетину кордону України Відповідачем в напрямку виїзду за період з 14.01.2015 року по 31.03.2015 року, відповідно до листа АДПС України від 03.04.2015 року відповідач зазначене вище рішення про примусове повернення не виконав, чим грубо порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

На даний час ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в Україні, постійного місця проживання, законного джерела існування, власності, коштів на існування не має, також повідомив, що не має власних коштів для повернення в країну походження. За таких підстав просили постановити рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному та просив суд їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав та заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що він приїхав в Україну у листопаді 2014 року до друзів з метою вирішення особистих питань та працевлаштування. Дійсно в січні 2015 року він був повідомлений про прийняте рішення щодо його примусового повернення. У лютому 2015 року хоч і з порушенням наданого строку він виїхав з України до Росії. Чому вказаний виїзд відсутній у базі прикордонної служби йому не відомо.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється громадянином Республіки Узбекистан, що підтверджується копією його паспорта НОМЕР_1, виданого 04 серпня 2014 року посольством Республіки Узбекистан у м. Києві.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

17 березня 2015 року під час проведення цільових профілактичних заходів на виконання вимог Наказу ДМС України від 26.02.2015 року № 24 «Про проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» в місті Буча, Київської області співробітниками Ірпінського МВ УДМС України в Київській області був виявлений громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали право законного перебування його на території України на визначений термін.

Відповідно до рішення Ірпінського МВ УДМС України в Київській області від 14 січня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був зобов,язаний покинути територію України у термін до 20.01.2015р. через порушення правил перебування іноземців на території України, а також притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 203 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

31 березня 2015 року УДМС України було надіслано запит до АДПС України щодо перетину кордону України відповідачем в напрямку виїзду за період з 14.01.2015 року по 31.03.2015 року, відповідно до листа АДПС України від 03.04.2015 року відповідач зазначене вище рішення про примусове повернення не виконав.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Приписами ст.31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначені умови, за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека. Зокрема, іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке , нелюдське або таке, що принижує людську гідність поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Аналогічні умови, за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека, визначені і в ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

В судовому засіданні судом не встановлено обставин, передбачених ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", які б унеможливлювали примусове видворення Громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України.

Доводи відповідача щодо виїзду з території України 01 лютого 2015 року до Російської федерації та повернення його до України 22.02.2015 року, спростовуються інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за №0.64-4719/0/15-15 від 06.04.2015р., відповідно до якої ОСОБА_2 в,їхав на територію України 11 листопада 201'4 року та до теперішнього часу не перетинав державного кордону України у напрямку виїзду а (а.с. 13). Також відповідач не вказав обставин, які б давали підстави до заборони його примусового видворення.

Суд приходить до висновку, що позов Ірпінського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області підлягає задоволенню, оскільки відсутність у відповідача на території України родинних зв'язків, власного житла, дозволів на право перебування або працевлаштування та законного джерела існування, у тому числі коштів на придбання проїзних документів, дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 й в подальшому ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення.

Згідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Враховуючи, що судом встановлено безпідставність перебування відповідача на території України, а заборон, перелічених у ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо примусового повернення чи примусового видворення відповідача з території України в країну його походження, у судовому засіданні не було встановлено, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 22 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства котрі не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи майновий стан відповідача, суд вважає за доцільне усі витрати, пов'язані з примусовим видворенням ОСОБА_2 за межі України, здійснити за рахунок держави.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Згідно ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи це в постанові звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 31, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 17, 18, 71, 94, 159-163,183-5, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ірпінського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення з України - задовольнити.

Примусово видворити з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Ірпінського міського суду Київської області апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Я. В. Шестопалова