Справа № 159/5261/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т.В.

Провадження № 22-ц/773/690/15 Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

з участю: представника позивача - Савчук Ю.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду від 03 березня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03 березня 2015 року позов ПАТ«Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №074-22-05/07 від 15 травня 2007 року в розмірі 1047349,73 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 102522,62 швейцарських франків, що еквівалентно 863445,51 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 19888,56 швейцарських франків, що еквівалентно 167501,45 грн., пені в розмірі 1947,61 швейцарських франків, що еквівалентно 16402,77 грн.

У задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судові витрати по справі в розмірі 4865,50 грн.

Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 6045,12 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об'ємі. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішення суду в частині відмови від стягнення усієї суми заборгованості та в частині припинення договору поруки є незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача Савчук Ю.Н. апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній. Просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідачі та представник відповідачів ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи як вбачається із рекомендованих повідомлень та телефонограми від представника. В заперечені відповідач ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу позивача, а рішення суду залишити без змін оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено своїх вимог в повному об'ємі та ним пропущено строки звернення до суду із позовом до поручителя.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" ) та ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 074-22-05/07 про надання кредиту у розмірі 255937,00 швейцарських франків з процентною ставкою 9,5% річних та кінцевим терміном повернення до 14.05.2017 року.

Згідно із п.1.1.1 Кредитного договору кредит повинен надаватись окремими частинами "траншами" в розмірі та порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 255937,00 швейцарських франки із визначеним у самому договорі графіком змін максимального ліміту заборгованості ( п.1.1.1.1 - п.1.1.1.120 Договору) (а.с. 7-10). Моментом надання траншу кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів (п.2.2 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по день, що передує двом останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Сплата процентів здійснюється щомісяця до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому вони нараховані, а також в день повернення заборгованості за кредитом (п.2.4 договору).

Погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1.1. Договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступний період, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом. (п.3.3.9 Договору).

Банк вправі самостійно списувати з рахунку позичальника суми кредиту, що підлягають сплаті в періоди, вказані в п.1.1.1 Договору (п.2.9.1 договору).

У разі невиконання позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.2-3.3.6, 3.3.11-3.3.15 Договору, порушення умов п. 1.3 Договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, або у разі невиконання вимог п.п.3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 Договору протягом більш ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язується протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти та штрафні санкції (п.4.4, 4.5 Договору).

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 15.05.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №15/05/07-1, за умовами якого (п.1.1) поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісії, штрафів, пені, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року (а.с. 15-16 т.1).

15 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір згідно якого в іпотеку було передано приміщення магазину будівельних матеріалів та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві приватної власності (а.с. 17-19 т.1).

06 березня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1, за умовами якої з 10.03.2009 року змінено максимальний ліміт заборгованості в сторону його збільшення та відповідно зменшено розмір щомісячного платежу, який повинен здійснити позичальник на повернення кредиту. Усі інші умови Договору залишені незмінними, в тому числі процентна ставка по кредиту та кінцевий термін повернення (а.с.11,12 т.1).

17.09.2010 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2, за умовами якої знову змінено максимальний ліміт заборгованості в сторону його збільшення та відповідно зменшено розмір щомісячного платежу, який повинен здійснити позичальник на повернення кредиту. Усі інші умови Договору залишені незмінними, в тому числі процентна ставка по кредиту та кінцевий термін повернення.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

За правилами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконував належним чином.

Із уточнених позовних вимог вбачається, що позивач просив стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 2 089 975.42 грн. з яких - 199499.00 швейцарських франків, що еквівалентно станом на 04.07.2013 року, - 1 680 172. 40 грн. заборгованості за кредитом, - 38166.83 швейцарських франків , що еквівалентно 321439.50 грн. заборгованості за відсотками, 88363.52 грн. пені з яких - 53056.31 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 03.07.2012 року по 03.07.2013 року, та 35307.21 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за період з 03.07.2012 року по 03.07.2013 року.

Відповідно до постанови правління Національного Банку України № 254 від 18.06.2003 року «Про затвердження положення про організацію операційної діяльності в банках України», постанови правління Національного Банку України № 566 від 30.12.1998 року «Про затвердження положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України», постанови правління Національного Банку України № 337 від 14.08.2003 року «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», видача готівки іноземної валюти здійснюється за заявою фізичної особи на видачу готівки з поточного чи вкладного рахунку, в свою чергу працівник банку у видаткових касових документах перевіряє повноту та правильність їх заповнення.

Враховуючи дані вимоги, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку, що тільки заявою про видачу готівки підтверджується видача коштів.

Згідно висновку № 46 почеркознавчої експертизи, проведеної Науково-Дослідним експертно-Криміналістичним центром, від 11.03.2014 року заяви на видачу готівки № 5-002 від 01.02.2008 р на суму 15000,00 CHF, № 5-008 від 05.02.2008 р на суму 6000,00 CHF, № 7-001 від 11.02.2008 р на суму 10600,00 CHF, № 7-001 від 18.02.2008 на суму 30000,00 CHF, № 5-006 від 18.03.2008 р на суму 8100,00 CHF підписані не ОСОБА_2, а іншою особою, по двох заявах № 7-015 від 21.02.2008 р на суму 10510,00 CHF та № 7-017 від 23.04.2008 р на суму 8165,00 CHF експерт не зміг дати висновок (а.с. 196-219, т.2).

З висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.09.2014 року, яка була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, №5747/5748/14 підтверджено вище вказаний висновок щодо не підписання позичальником заяв на видачу готівки на суму 69700,00 CHF (а.с.4-33, т3).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №168/15 від 29.01.2015 року, проведеної Інститутом судовихз експертиз та права, позивальник ОСОБА_2 отримавши кредит на загальну суму 167785,00 CHF , повернув 65262,39 CHF тіла кредиту та сплатив 52044,69 CHF відсотків за користування коштами. Фактична сума заборгованості станом на 04.07.2013 складає 124358,79 CHF, в тому числі: заборгованість за кредитом 102522,62 CHF, заборгованість за відсотками 19888,56 CHF, пеня 1947,61 CHF (а.с. 96- 171, т.3). Пеня обрахована експертом в межах строку позовної давності в один рік, що відповідає вимогам ст.ст. 258, 261, ч.3 ст.267 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який повно дослідив надані сторонами по справі докази, висновки експертиз і прийшов до вірного висновку про стягнення із відповідача ОСОБА_2 заборгованості станом на 04.07.2013 року в розмірі 1047349,73 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 102522,62 швейцарських франків, що еквівалентно 863445,51 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 19888,56 швейцарських франків, що еквівалентно 167501,45 грн., пені в розмірі 1947,61 швейцарських франків, що еквівалентно 16402,77 грн. А в решті заборгованості суд першої інстанції відмовив з мотивів її недоведеності.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 16.03.2012 року отримала вимогу про повернення повністю заборгованості за кредитом та відповідних нарахувань в місячний термін. Однак оплата заборгованої суми у встановлений строк проведена не була про що банку було відомо (а.с. 31-32, т.1). Із позовом до поручителя банк звернувся лише 20 серпня 2013 року, з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, однак в межах вимог ст. 559 цього ж Кодексу. Тобто, для пред'явлення вимог до поручителя встановлено шестимісячний строк.

Отже, виходячи з положень ст. 559 ЦК України слід вважати, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для строкового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права.

А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач пропустив строки звернення до суду із позовом до поручителя. Поважних причин пропуску строків сторона не вказала.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про суму боргу та що він погоджувався з нею не підтверджені ніякими доказами.

Обставини, які встановлені у рішення Ковельського міськрайонного суду від 27.10.2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору іпотеки, щодо видачі ОСОБА_2 237485 швейцарських франків по кредитному договору не можуть бути доказом по даній справі, оскільки в цій справі судом досліджувалися обставини щодо укладення договору іпотеки, а не утримання позичальником коштів за кредитним договором.

Колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 218, 219, 60 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 03 березня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: