АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2041/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.

Провадження № 22-ц/789/412/15 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Шевчук Г. М., Ткач З. Є.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 26 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх спільних малолітніх дітей, в якому просить визначити місце проживання дочок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 року з ним, посилаючись на те, що негативна поведінка матері погано впливає на дітей, позивачка ухиляється від виконання батьківських обов"язків, неналежно їх виховує. Крім цього ОСОБА_1 на даний час не працює, самостійного доходу немає, тому вона не зможе створити умови для розвитку дітей та забезпечити їх всім необхідним. Вказав, що позивачка схильна до зловживання алкоголю, за що притягувалась до адміністративної відпоідальності, а також веде спільне господарство з особою, яка схильна до антисоціальної поведінки (із чотирма судимостями за ст. 185 КК України), що може мати в подальшому негативний вплив на дітей.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 26 січня 2015 року позов задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 року, за місцем проживання їхнього батька - ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити справедливе рішення щодо визначення місця проживання її дітей, посилаючись на однобічність судового розгляду, неправдиве викладення пояснень свідків та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просить відмовити позивачу у визначенні місця проживання дітей з ним. Пояснила, що дочки після розлучення з позивачем проживали з нею, однак коли позивач побачив її з ОСОБА_8 взяв дітей на зустріч і не повернув двох старших дочок. Вона на даний час одружилась з ОСОБА_8 і проживає в м. Тернополі, у двохкімнатній квартирі дядька чоловіка (у якого немає власних дітей та який проживає у селі). В одній кімнаті вони зробили ремонт. Має намір менших дочок оформити в садочок після визначення їх місця проживання з нею, а старші будуть ходити в школу. Вона працює, прибирає на дому тричі в тиждень по 3 години. Щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 та ст. 184 КУпАП їй не було відомо, лише один раз в квітні 2014 року вона вживала спиртне на Великдень, в той день діти були в батька.

ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав та пояснив, що він проживає у двохкімнатній квартирі, яка належить його сестрі з матір"ю і йому мати подарувала будинок, в якому проводить ремонт. Мати працює сезонно, 2-3 місяці в рік і допомагає йому у догляді за двома старшими дочками, які з червня 2014 року проживають з ним і ходять у м.Хоросткові в школу (ОСОБА_5 в 1-ий клас, ОСОБА_4 в 2-ий клас). Він працює, займається підприємницькою діяльністю. Вважає, що проживання відповідачки з особою, яка неодноразово була судженою та відбувала міру покарання в місцях позбавлення волі, буде негативно впливати на дітей. Крім цього, з ними у двохкімнатній квартирі проживає дорослий психічно хворий брат, що ставить під підозру психологічне здоров"я дітей.

Представник органу опіки і піклування Теребовлянської РДА апеляційної скарги не визнав та пояснив, що орган опіки і піклування , враховуючи зібрані матеріали прийшов до висновку, що дітям буде краще з батьком, ключовим у цьому стало те, що ОСОБА_1 проживає з особою, яка неодноразово судима. Вона з"ясовувала у чому полягають незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання ОСОБА_1 і їй повідомили, що було брудно, неприбрано, відсутній ремонт.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 серпня 206 року до 7 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають четверо малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Під час шлюбу сім"я проживала в с. Великий Говилів у будинку ОСОБА_1, який складався з трьох кімнат та діти мали все неохідне для нормального розвитку. Після розлучення сторін малолітні діти залишились проживати з матір"ю в цьому ж будинку, а ОСОБА_2 постійно спілкувався з дітьми, брав їх на вихідні та канікули.

З червня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з батьком та бабусею ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 у двохкімнатній квартирі в АДРЕСА_2, Гусятинського району з усіма зручностями в задовільних умовах, сім"я матеріально забезпечена. ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони.

З 21 липня 2014 року ОСОБА_1 з двома меншими дочками, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, проживає в АДРЕСА_3

19 серпня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на «ОСОБА_1».

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 8 серпня 014 року сім"я ОСОБА_1 проживає у двохкімнатній квартирі загальною площею 42 кв.м., яка належить ОСОБА_10, в одній кімнаті зроблено ремонт, кухня, коридор, санвузол в незадовільних санітарно-гігієнічних умовах, потребують ремонту. Матеріальний стан сім"ї складний (а.с. 33).

ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-ьох років, а ОСОБА_2 Працював, займається підприємницькою діяльністю та до червня 2014 року сплачував відповідачці аліменти на утримання дітей у розмірі 1200 грн. щомісячно.

Згідно характеристики з місця роботи від 1 вересня 2014 року ОСОБА_8 характеризується з позитивної сторони, однак згідно довідки №3414082014/61203 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України та відбував міри покарання в місцях позбавлення волі.

Згідно висновку органу опіки і піклування Теребовлянської РДА від 28 серпня 2014 року - орган опіки і піклування вважав визнати за доцільне визначення місця проживання всіх малолітніх дітей сторін з батьком ОСОБА_2. У висновку зазначено, що ОСОБА_1 загалом мала позитивну характеристику за винятком періодичного зловживання алкоголем, паління цигарок, що негативно впливає на дітей, неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей та проживає у незадовільних умовах з особою, яка судима чотири рази за скоєння крадіжок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з інтересів дітей, з їх особистої прихильності до батька, систематичного неналежного виконання батьківських обов"язків матір"ю, створення нею несприятливих умов для проживання, розвитку та виховання, що може бути небезпечним для їх подальшого виховання та розвитку, і при цьому керувався висновком органу опіки і піклування Теребовлянської РДА, згідно якого визнано доцільним проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується повністю з такими висновками суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що особиста прихильність дітей не з"ясовувалась. Ні у рішенні комісії з питань захисту прав дитини Теребовлянської РДА, ні у висновку органу опіки і піклування Тернопільської РДА не зазначено коли і як визначалась прихильність кожної дитини. Не з"ясовувалась прихильність дітей і судом, зважаючи на їх малолітній вік, а тому такий висновок суду не відповідає обставинам справи.

Систематичне неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов"язків суд мотивував тим, що остання зловживає спиртними напоями та залишала дітей на сторонніх осіб.

До такого висновку суд прийшов на підставі висновку органу опіки і піклування Теребовлянської РДА, пояснень допитаних судом свідків та довідки Теребовлянського райвідділу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 178, 184 КУпАП.

Проте, такі обставини не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням ОСОБА_1 судом допитувались завідуюча дитсадка ОСОБА_11, вихователь садочку ОСОБА_12, вчителька початкових класів ОСОБА_13 та сільський голова ОСОБА_14

Згідно звукозапису фіксування судового засідання технічними засобами свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 пояснили, що діти завжди були доглянутими, мати завжди відвідувала батьківські збори і жодного разу її в нетверезому стані не бачили.

Сільський голова ОСОБА_14 також підтвердив, що ніколи в нетверезому стані ОСОБА_1 не бачив, однак про це йому повідомив міліціонер, сказавши, що неоноразово на ОСОБА_15 складались з приводу цього протоколи та що вона притягалась за це до адміністративної відповідальності і тому він дав таку характеристику на ОСОБА_1 органу опіки і піклування.

Допитана в суді завідуюча садочком ОСОБА_11 також пояснила, що діти ОСОБА_15 завжди були доглянутими, мати була активною та була членом батьківського комітету. Коли батьки розлучились, то ОСОБА_15 було важко з дітьми, однак діти все одно були доглянутими. "Мінус" матері свідок вбачала в тому, що ОСОБА_15 курила, ходила в навушниках, мав місце випадок, коли, будучи випившою, чуть не пустила дочку ОСОБА_16 з рук. Даний факт ОСОБА_15 пояснила тим, що такий випадок мав місце ще під час її проживанн з позивачем, коли вони разом з чоловіком на святкуванні вживали спиртне, однак чоловік залишився вдома, а вона змушена була забрати дітей з садочку.

ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вказаного факту не спростував.

Згідно довідки №5028 від 30 липня 2014 року Теребовлянського районного відділу УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_15 тричі притягалась до адміністративної відповідальності (17 вересня 2013 року за ч. 1 ст. 184, 21 квітня 2014 року за ч. 2 ст. 184 та 28 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП).

В суді апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 оглядались матеріали про приятгнення останньої до адміністративної відповідальності.

З оглянутих адміністративних справ вбачається, що постановою Теребовлянського районного суду від 21 листопада 2013 року було відмовлено в притягненні ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі складеного адміністративного протоколу від 16 вересня 2013 року у зв"язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, про що зазначено і у довідці Теребовлянського райвідділу міліції.

З протоколу про адміністративне правопорушення №007707 від 21 квітня 2014 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП вбачається, що цього числа в 19 год 15 хв ОСОБА_15 неналежно виконувала свої батьківські обов"язки по вихованню дітей, не займалась їх вихованням так як перебувала в нетверезому вигляді, та констатовано, що 16 вересня 2013 року ОСОБА_15 притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

З адмінпротоколу №007699 від 28 квітня 2014 року вбачається, що 21 квітня 2014 року ОСОБА_15 близько 13 год перебувала в нетверезому стані, так як мала неохайний вигляд, при ходьбі хиталася, з рота йшов характерний запах алкоголю.

В матеріалах цих двох адміністративних справ міститься пояснення ОСОБА_15 від 21 квітня 2014 року, в якому остання вказала, що близько 9 год ранку її колишній чоловік ОСОБА_2 взяв дітей до себе, щоб провести з ними час та що вона в цей день вживала алкоголь, але в міру.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що 21 квітня 2014 року був Великдень, діти були в колишнього чоловіка і вона, випивши в гостях спиртне "в міру", спала вдома, а колишній чоловік, привізши їй дітей і побачивши, що вона спить, зателефонував у міліцію (такі ж пояснення ОСОБА_2 містяться в адміністративних справах), після чого, як їй стало відомо, були складені два протоколи про притягнення її до адміністративної відповідальності 21 квітня 2014 року за ч.2 ст. 184 та 28 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП. За наслідками розгляду цих матеріалів постановою Теребовлянським РВУМВС України від 28 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП та постановою Теребовлянського районного суду від 19 травня 2014 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Враховуючи пояснення допитаних судом свідків та ознайомившись з адміністративними справами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає недоведеним той факт, що остання зловживає спиртними напоями та внаслідок цього неналежно виконує батьківський обов"язок по вихованню дітей.

Посилання суду на те, що ОСОБА_1 залишала дітей на сторонніх осіб, в чому суд вбачав також неналежне виконання нею батьківських обов"язків, не заслуговує уваги суду, оскільки суд не з"ясовував у зв"язку з чим, на який час, на кого і як часто вона залишала дітей: на родичів (бабусю, сестру, чоловіка чи інших осіб) та у зв"язку з чим - придбання речей, одягу, звернення в лікувальні чи інші заклади, власного відпочинку чи розваг).

Матеріали справи не містять доказів про те, що відбування ОСОБА_8 міри покарання негативно впливає на виховання дітей.

Ухвалюючи рішення суд також керувався висновком органу опіки і піклування Теребовлянської РДА, в якому зазначенособисту прихильність дітей до батька, а також систематичне неналежне виконання батьківських обов"язків матір"ю, створення несприятливих умов для проживання, розвитку та виховання дітей, врахувавши, що проживання дітей в таких умовах може бути небезпечним для їх подальшого виховання, належного розвитку, беручи до уваги думки Великоговилівського сільського голови, директора Великоговилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, завідувача Великоговилівського дитячого садка, спираючись на рішення комісії з питань захисту прав дитини від 26 серпня 2014 року №36, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживаня дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 року з їх батьком ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів виходячи з вищенаведеного, не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо особистої прихильності дітей до батька, а також щодо систематичного неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов"язків, яке полягало у зловживанні останньою спиртними напоями, так як вказані обгрунтування не знайшли свого підтвердження. Інших доводів неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов"язків щодо дітей висновок органу опіки та піклування не містить.

Переглядаючи законність рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Статтями 141, 155 СК України передбачено рівні права та обов"язки батька та матері щодо дітей. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дітей.

Згідно ст. 175 СК України питання виховання дітей вирішується спільно батьками.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 161 цього Кодексу під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року проголошено принцип №6, за яким дитина може бути розлучена з матір'ю лише у винятковій ситуації.

Поряд з цим, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України 27 лютого 1991 року ( далі - Конвенція), при підписанні якої враховано й положення Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язалися забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживати всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Таким чином, суди керуються перш за все інтересами дітей.

Судом встановлено, що сторони, як батьки, відповідально ставились до виконання своїх батьківських обов"язків, після розлучення діти залишились проживати з матір"ю ОСОБА_1, однак ОСОБА_2 постійно на вихідні та канікули спілкувався з дітьми, брав їх до свого місця проживання та проводив з ними також тривалий час.

Позивач проживає з матір"ю, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка допомагає йому у догляді за дітьми, не одружений, займається підприємницькою діяльністю. З червня 2014 року малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з батьком, відвідують 1-ий та 2-ий клас Хоростківської школи. Сім"я проживає у двохкімнатній квартирі загальною площею 48, 4 кв.м., житловою 24,3 кв.м., яка у задовільному стані. У підсобному господарстві сім"ї є дрібна птиця, двоє поросят. Крім цього, позивач є власником житлового будинку загальною площею 92,3 кв.м., житловою 58,6 кв.м., що в м.Хоросткові Гусятинського району (в будинку проводить ремонт, щоб переїхати туди проживати) та земельної діялнки площею 0,10 га.

Відповідач ОСОБА_1 проживає у двохкімнатній квартирі загальною площею 42 кв.м., в якій умови проживання незадовільні, квартира належить родичу ОСОБА_8 і в ній проживає відповідачка з чоловіком ОСОБА_8, брат відповідачки, який є дорослим та інвалідом ІІ групи, власник квартири (як зазначила відповідач більше проживає в селі, іноді приїжджає) та двоє її дочок, тобто четверо дорослих людей та двоє дітей. Як пояснила ОСОБА_1, що вона аає намір проживати в цій квартирі та щоб діти ходили в Тернополі у садочок і школу. Свої наміри проживання в Тернополі пояснює тим, що легше в місті працевлаштуватись, на даний час вона тричі в тиждень по 3 години прибирає у приватних будинках, в той час діти залишаються з її теперішнім чоловіком.

При вирішенні питання визначення місця проживання малолітніх дітей колегія суддів вважає правильним виходити перш за все з інтересів дітей, при цьому враховує ставленя батьків до виконання ними батьківських обов"язків, вік дітей, житлово-побутові умови проживання сторін.

Визначаючи місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком, суд першої інстанції вірно виходив з їх інтересів, ставлення батька до виконання батьківських обов"язків (після розлучення батько постійно підтримував спілкування з дітьми, приймав участь у їх вихованні та утриманні), дочки майже рік проживають з батьком та бабусею, відвідують 1-ий та 2-ий класи Хоростківської школи, існуючі житлово-побутові умови проживання сім"ї позивача та наявність у нього власного житлового будинку, в якому ОСОБА_2 проводить ремонт і діти будуть мати власні куточки. Зміна місця проживання дівчат: школи, оточуючих (в сім"ї і побуті), умов проживання негативно вплине на їх психологічний стан.

Колегія суддів вважає, що в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 року рішення суду слід змінити, визначивши їх місце проживання з матір"ю. При цьому колегія суддів враховує вік дівчаток, їх потребу в більш особливому догляді за ними, те що дівчата постійно проживали з матір"ю і по даний час проживають з нею.

Визначення такого роздільного місця проживання дітей з батьком та матір"ю не свідчить про припинення родинних відносин сім"ї, сестер, оскільки згідно пояснень сторін органом опіки та піклування визначено порядок спілкування батьків з дітьми та відповідно дітей між собою, який виконується сторонами.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення місця проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 року слід змінити та визначити місце проживання дівчат з їх матір"ю. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду від 26 січня 2015 року в частині визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 змінити.

Визначити місце проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір"ю ОСОБА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська