ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21012/14-ц

пр. № 2/759/1486/15

22 квітня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

при секретарі Борщ Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Святошинський ЖЕК №803 про встановлення конкретного порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 р. позивачі звернулися із вищезазначеним позовом, після уточнення позовних вимог просять виділити їм у користування велику кімнату загальною площею 17.0 м2 та лоджію площею 4.3 м2, при цьому відповідачу виділити у користування маленьку кімнату площею 10.4 м2, а всі інші підсобні приміщення, а саме: кухню, ванну кімнату, вбиральню, передпокій та коридор залишити в загальному користуванні. Також, стягнути із відповідача судові витрати по справі у розмірі 243 грн. 60 коп., аргументуючи тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яким на праві власності належить: ОСОБА_1 2/4 частині квартири, ОСОБА_2 ? частина квартири та ОСОБА_3 ? частина квартири. З відповідачем, виникають непорозуміння щодо порядку користування квартирою.

Позивачами по справі до суду подано заяву про слухання справи у їх відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується поштовим повідомленням (а.с. 19, 26, 34), заперечень проти позову суду не надав, про поважність причин неявки представника суд не повідомив.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання у відповідності до вимог ст.76 ЦПК України, свого права на участь у ньому не використав, про причини неявки суду не повідомив. Заяви щодо розгляду справи без його участі до суду не надходило.

Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, видане згідно розпорядження від 03.12.1997 р. НОМЕР_1 (а.с. 5), що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яким на праві власності належить: ОСОБА_1 ? частині квартири, ОСОБА_2 ? частина квартири та ОСОБА_3 ? частина квартири, загальною площею 45,95 м2.

ОСОБА_1 успадкувала ? частки спадкового майна (квартири) своєї матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 03.12.1997 р. за НОМЕР_1, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 05.01.1998 р. за №1939/573 (а.с. 6).

Встановлено, що вищезазначена квартира складається з двох кімнат, площею 17.0 м2 та 10,4 м2, кухнєю - 6.0 м2, ванною кімнатою - 2.2 м2, вбиральною - 1.1 м2, коридором - 6.0 м2, передпокоєм - 1.1 м2 та лоджією - 4.3 м2. Вказане підтверджується планом технічного паспорту (а.с.7,8).

Згідно довідки форми №3, виданої ЄРРЦ філії №801-804 від 05.12.2014 р., у спірній квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_1 - власниця квартири, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - співвласник квартири. Загальна площа квартири становить 43,8 м2, житлова площа - 27,40 м2 (а.с. 9).

Оскільки загальна жила площа квартири складає 43,8 м2, то на кожну зареєстровану особу, включаючи і позивача, припадає по 14,6 м2 (43,8 м2:3 особи). Між сторонами склався відповідний порядок користування спірною квартирою: позивачі займають окрему кімнату, площею 17,0 м2, відповідач користується іншою кімнатаю 10.4 м2.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями позивача.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Частинами 1-3 статті 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

В силу наведеної норми сторони мають право вимагати надання їм у володіння та користування тієї частини квартири, яка відповідає їх частці у праві спільної часткової власності, тобто по 1/4 кожному.

Стаття 150 ЖК України встановлює право громадян, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуватися ним (нею) для особистого проживання. Частиною 4 статті 9 ЖК України закріплено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У відповідності до наведених норм законодавства, сторони мають право на надання їм у володіння та користування тієї частини спільної квартири, яка відповідає їхній частці у праві спільної часткової власності, вони мають право користуватися нею для особистого проживання і підстави для обмеження цих прав відсутні.

Позивачі мають право на володіння і користування тією частиною спільної квартири, яка відповідає їх частці у праві спільної часткової власності, вони мають право користуватися нею для особистого проживання і підстав для обмеження цих прав немає. Право позивачів на користування кімнатою площею 17,0 м2 не заперечується.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 150 Житлового кодексу України, ст. ст. 317, 319, 321, 355-358, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 179, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Святошинський ЖЕК №803 про встановлення конкретного порядку користування квартирою задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1, ОСОБА_2 кімнату загальною площею 17.0 м2 та лоджію площею 4.3 м2, а ОСОБА_3 кімнату площею 10.4 м2. Кухню, ванну кімнату, вбиральню, передпокій та коридор залишити в загальному користуванні між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: