02.02.07 УКРАЇНА
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
31 січня 2007р. справа № 12/304/34
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” |
16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2 |
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” |
Юридична адреса: 14021, Чернігівський район, с. Павлівка, вул. Кільцева, 5 Поштова адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 25а |
Про стягнення 144 234 грн. 20 коп. збитків. |
Суддя Лавриненко Л.М.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від позивача: Крачок О.В. –представник, довіреність б/н від 15.12.2006 року.
Від відповідача: Буряк О.І. –представник, довіреність № 24/1 від 30.05.2006 року.
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 30.01.2007 року по 31.01.2007 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 178 512 грн. 19 коп. збитків, заподіяних внаслідок невиконання договірних зобов’язань згідно договору купівлі-продажу № 38 від 28.03.2005 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він отримав в банку „Аваль” кредит для оплати відповідачеві насіння олійних культур, і перерахував відповідачеві попередню оплату по договору № 38 від 28.03.05р. в сумі 1000 000 грн. за рахунок кредитних коштів. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань він поніс збитки в сумі 178512 грн 19 коп ., які полягають у сплаті банку відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2005р. по 16.10.06р.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем 14.11. 06р. було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач зазначає, що в позовній заяві сума збитків була нарахована за період з 01.04.2006 року по 16.10.2006 року, але приймаючи до уваги, що позивач за період з 16.10.2006 року по 14.11.2006 року продовжував сплачувати банківські відсотки, тим самим сума збитків, які завдав відповідач позивачу збільшилася до 187577 грн 56 коп . Дана заява була прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.
Представник позивача у поданих в судове засідання 14.11.2006 року письмових зазначив, що з 01.04.2005 року, коли відповідачу була зроблена передплата з кредитної лінії і до цього часу позивач з суми заборгованості кожного місяця сплачує банку „Аваль” банківські відсотки за отриманий кредит, кожного дня ця сума зростає, і як наслідок позивач зазнає постійно збитки, які виникли внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов’язань, які зобов’язаний був виконати за Договором № 38.
Також позивач зазначає, що свої зобов"язання по поставці насіння ріпаку відповідач виконав частково та посилається на рішення господарського суду Чернігівської області № 15/102 за позовом ВАТ "Ніжинський жиркомбінат" до ТОВ "Інтрансавтострой" про відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача 48 254,19 грн., штрафу за невиконання договірних зобов"язань по договору № 38.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечував посилаючись на те, що згідно з умовами договору № 38 оплата за товар проводиться в формі передплати за 1000 тон насіння ріпаку в розмірі 1 000 000 грн. Платіжним дорученням № 764 від 01.04.2005 року позивач перерахував відповідачу 1 000 000 грн., а відповідач в свою чергу за період станом на 22.09.2005 року поставив позивачу насіння ріпаку в кількості 310,654 тон, на загальну суму 310 654,40 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару за договором № 38 від 22.09.2005 року. Невиконане зобов"язання по поставці насіння ріпаку на суму 689 345,60 грн було припинено за згодою сторін, про що свідчить угода про погашення боргу № 175 від 03.11.2005 року.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем 28.11. 06р. було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач зазначає, що оскільки строк виконання зобов”язання до 15.08.05р., а тому він просить зменшити позовні вимоги і просить стягнути збитки за період з 15.08.05р. по 28.11.06р. в сумі 144 234 грн 20 коп . Дана заява була також прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.
В судовому засіданні 12.12.2006 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що всі відсотки по кредитному договору № 01/12/12/038 від 18.08.2004 року, які сплачувались позивачем після того як відповідач порушив свої зобов’язання по договору № 38, є додатковими витратами позивача, які він не поніс в разі належного виконання відповідачем зобов’язань по договору № 38. Тому ці збитки мають бути відшкодовані відповідачем, які порушив свої зобов’язання по договору № 38.
Ухвалою суду від 18.12.2006 року, відповідно до спільної заяви сторін, строк вирішення справи був продовжений до 31.01.2007 року для надання можливості вирішити справу мирним шляхом.
Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
В судовому засіданні 30.01.2007 року представник позивача надав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що посилання відповідача на належне припинення ним своїх зобов’язань перед позивачем по договору № 38 за угодою № 175 шляхом передачі у власність позивачу двох тракторів Fend є безпідставними, оскільки укладаючи угоду № 175 її сторони фактично передбачали та бажали настання інших правових наслідків ніж були передбачені цією угодою, а саме не погашення заборгованості шляхом передачі тракторів у власність ТОВ, а передачу тракторів на зберігання до закінчення розрахунків по договору № 38 , тим самим сторони маскували під угодою № 175 інший правочин , а саме договір зберігання.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
28.03.2005 року між позивачем та приватним виробничо - комерційним підприємством „Інтрансавтострой”, правонаступником якого є відповідач, згідно п. 1.1 статуту, зареєстрованого 11.04.06р. за № 10601230000000597, було укладено договір купівлі-продажу № 38.
У відповідності до п. 1.1. договору купівлі-продажу відповідач взяв на себе зобов’язання поставити позивачеві насіння ріпаку в кількості 2 500 тонни.
Ціна товару визначена в п. 3.1 договору і становить за 1 000 тон 1 000 грн. за одну тону з урахуванням ПДВ, розрахунки за решту 1500 тон товару будуть проводиться по ринковим цінам, які складуться на день поставки.
Порядок оплати, згідно п.3.2. договору проводиться у формі переплати за 1 000 тон товару в розмірі 1 000 000 грн. до 01.04.2005р., за решту 1500 тон оплата проводиться по факту поставки на протязі 3-х банківських днів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання п. 3.2. Договору купівлі-продажу № 38 від 28.03.2005 року, відповідачу була зроблена позивачем попередня оплата по платіжному дорученню № 764 від 01.04.2005 року на загальну суму 1 000 000 грн. за 1 000 тону товару.
Як вбачається із матеріалів справи кошти в сумі 1 000 000 грн. були перераховані позивачем за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2006 року, укладеного між позивачем та акціонерним поштово –пенсійним банком „ Аваль”.
У відповідності до пункту 4.1. Договору купівлі-продажу відповідач взяв на себе зобов’язання поставити товар покупцю (позивачу) в кількості 1 000 тон до 15.08.2005 року власним транспортом, решту до 15.09.2005 року. Фактом поставки вважається, поставка товару на склад позивача –Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат”.
У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.06.2006 року по справі № 15/102 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Інтрансавтострой” про стягнення з відповідача 160 547 грн. 50 коп., яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач на виконання умов договору купівлі - продажу № 38 від 28.03.2005 року поставив позивачеві насіння ріпаку на загальну суму 310 654 грн. 40 коп., що підтверджується актом приймання передачі від 22.09.05р. за договором купівлі - продажу № 38 від 28.03.2005 року. Судом також встановлено факт невиконання відповідачем зобов”язання на суму 689345 грн 60 коп.
Таким чином відповідно до п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Твердження відповідача про те, що зобов”язання сторін на суму недопоставки 689345 грн 60 коп. припинились, згідно угоди про погашення боргу № 175 від 03.11.2005р. , шляхом передачі в рахунок погашення боргу двох тракторів судом до уваги не приймається з наступних підстав.
30.03.05р. в забезпечення виконання відповідачем взятих на себе зобов”язань , що випливають з договору купівлі - продажу № 38 від 28.03.05р., між сторонами було укладено договорі застави , який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1059.
Згідно вказаного договору застави відповідач передав в заставу трактор FENDT, випуску 2000р.,двигун № 409271, шасі № 926233313, реєстраційний № 096 30 ЯО , заставною вартістю 354683, 95 грн , та трактор FENDT, випуску 2000р.,двигун № 299271, шасі № 926233315, реєстраційний № 096 31 ЯО , заставною вартістю 354683, 95 грн . Загальна вартість предмета застави сторонами визначена в сумі 709367,90 грн.
Пунктом 2.5 договору застави визначено, що предмет застави залишається на зберігання у Заставодавця ( відповідача по справі).
03.11.2005р. між сторонами була укладена угода № 175 про погашення боргу , який залишився у зв”язку з невиконанням зобов”язань по договору № 38 від 28.03.05р.
Згідно вказаної угоди сторони встановили, що сума заборгованості на день укладання цієї угоди становить 1000000 грн . Боржник ( відповідач по даній справі) в рахунок погашення частки боргу відпускає кредитору два трактори FENDT, реєстраційний № 096 31 ЯО (несправний) , реєстраційний № 096 30 ЯО. Кредитор (позивач по даній справі) зобов”язаний не проводити продажу тракторів до 01.03.06р.
Відповідно до накладної № 51\11 від 10.11.05р. відповідач передав позивачеві два трактори FENDT,загальною вартістю 851241 грн 48 коп.
Гарантійним зобов”язанням , від 24.11.05р., яке підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача, що є фактично доповненням до угоди № 175 від 03.11.2005р., сторони визначили , що при закінченні розрахунків, шляхом сплати грошових коштів , ВАТ „Ніжинський жиркомбінат” зобов”язується повернути трактори на М.- Коцюбинський комбікормовий завод з оформленням акту приймання передачі , передані НЖК, згідно угоди № 195 від 03.11.05р., акту приймання передачі від 03.11.2005р, накладної № 51\11 від 10.11.05р. і довіреності серії ЯКУ №655847.
Як вбачається із наданої відповідачем довідки № 12 від 29.01.07р. на даний час вказані трактори обліковуються на балансі позивача і не зняті з державної реєстрації.
Відповідно до наданих позивачем бухгалтерських документів в бухгалтерському обліку позивача вказані трактори також не обліковуються , і не проведена державна реєстрації права власності на вказані трактори за позивачем, що підтверджується довідкою інспекції державного технічного нагляду № 6 від 30.01.07р.
На момент прийняття господарським судом Чернігівської області рішення від 06.06.06р. по справі № 15\ 102 та Київським апеляційним господарським судом постанови від 26.09.06р. по справі № 15\102 , між сторонами уже існувала угода № 175 від 03.11.2005р., але заборгованість позивача була визначена в розмірі 689345 грн 60 коп , без врахуванням вищевказаної угоди про погашення боргу .
Також 12.07.06р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. , було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 2395 про звернення стягнення на трактор FENDT, випуску 2000р.,двигун № 409271, шасі № 926233313, реєстраційний № 096 30 ЯО , та трактор FENDT, випуску 2000р.,двигун № 299271, шасі № 926233315, реєстраційний № 096 31 ЯО , загальною заставною вартістю 709367,90 грн. , переданих в заставу відповідачем згідно договору застави від 30.03.05р. , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1059., для задоволення вимог відкритого акціонерного товариства „ Ніжинський жиркомбінат” у сумі 689345,60 грн основного боргу , 48254,15 грн. штрафу , що разом становить 737599,75 грн. Даний виконавчий напис на даний час є чинним, і в установленому законодавством порядку не визнаний таким , що не підлягає виконанню.
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку , що укладаючи угод № 175 від 03.11.2005р. про погашення боргу , сторони фактично передбачали і бачили настання інших правових наслідків ніж були визначені цією угодою , а саме не погашення боргу за рахунок заставного майна , шляхом передачі його у власність позивача , а передача заставного майна –тракторів на зберігання позивачу до закінчення відповідачем розрахунків по договору № 38 від 28.03.05р.
Такий висновок суду також підтверджується поведінкою сторін щодо предмету застави, а саме: не здійсненням сторонами перереєстрації права власності на трактори, не зняття з бухгалтерського обліку позивачем та не прийняття відповідачем їх на баланс, не врахування сторонами угоди № 175 від 03.11.2005р. під час розгляду справи № 15\102 при визначенні суми заборгованості по договору № 38 від 28.03.05р., зобов’язанням відповідача повернути зазначені трактори відповідачеві, після здійснення ним грошових розрахунків, різницею у заставній вартості тракторів і вартості , зазначеній в накладній № 51/11 від 10.11.05р.
Відповідно відносини сторін по угоді № 175 від 03.11.2005р. повинні регулюватись правилами договору зберігання, а не ст.604 Цивільного кодексу України .
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на які сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді сплачених ним відсотків в сумі 144 234 грн. 20 коп. за користування кредитними коштами в розмірі 1 000 000 грн. за період з 15.08.2005 року по 28.11.2006 року., які були перераховані відповідачеві в якості попередньої оплати.
18.08.2004 року між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” дійсно було укладено кредитний договір № 012/12/038. Відповідно до п. 1.1. Договору банком було відкрито позивачу відновлювальну кредитну лінію у сумі 15 000 000 грн., строком до 18.08.2006 року, зі сплатою 20 % річних (додатковою угодою від 23.11.2005 року до кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2004 року відсоткова ставка за користування кредитом була знижена до 16 %), а також відкрито позичкові рахунки № 2065990 та № 2063790. Кредитні кошти призначені на власні виробничі потреби –закупівлю насіння олійних культур.
Відповідно до приписів ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань, доводиться кредитором.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Одержання кредитних коштів і сплата відсотків за їх користування є звичайною господарською діяльністю підприємства. Отримуючи кредит на строк до 18.08.06р. в сумі 100000 грн для здійснення оплати за насіння ріпаку по договору купівлі продажу № 38 від 28.03.05р., позивач розраховував сплату відсотків за користування кредитом до 18.08.06р. ( дати погашення кредиту) за рахунок власних ресурсів , незалежно від виконання відповідачем взятих на себе зобов”язань щодо поставки насіння ріпаку.
Відповідно до п. 3.2 Статуту позивача основним видом його діяльності є переробка олійної сировини та реалізація продуктів переробки, виготовлення та реалізація оліф, лаків, фарб та їх розфасовка і реалізація.
Відповідно до наданих позивачем документів, ним були укладені контракт № 29\8 від 10.08.2005р з ЗАО „ИМЛИТЕКС”, Литва, та контракт № 41\9 від 14.09.2005р. з товариством з обмеженою відповідальністю „Закладі Трущьове в Бодачьове” Польща на
реалізацію масла рапсового нерафінованого із насіння урожаю 2005р.
Як встановлено судом, позивачем були перераховані відповідачеві саме кредитні кошти для оплати насіння , повернення яких він мав здійснити після реалізації масла рапсового нерафінованого , згідно вищевказаних контрактів , але відповідач порушив взяті на себе зобов”язання і не поставив позивачеві насіння ріпаку на суму 689 345 грн 60 коп до 15.08.2005р. і по даний час свої зобов”язанння щодо поставки насіння ріпаку чи повернення коштів на суму 689 345 грн 60 коп не виконав.
У зв”язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов”язань щодо поставки насіння ріпаку по договору купівлі - продажу № 38 від 28.03.05р. і не поверненням суми здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 689345 грн 60 коп, позивач не повернув в установлений строк 18.08.06р. кредит банку в сумі 689345 грн 60 коп .
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.
Відповідно сума відсотків 30822 грн 25 коп , які сплатив позивач банку за період з 18.08.06р. по 28.11.06р. за користування кредитними коштами в сумі 689345 грн 60 коп , є збитками позивача, понесеними ним у зв”язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов”язань по договору купівлі - продажу № 38 від 28.03.05р..
Вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі сплачених банку відсотків за користування кредитом за період з 15.08.05р. по 18.08.06р. задоволенню не підлягають, оскільки обов’язок доказування та подання доказів відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують вимоги та заперечення, то у даному випадку позивач повинен довести наявність тих обставин, на підставі яких він має право стягувати збитки у вигляді сплачених ним відсотків за користування кредитом за період з 15.08.05р. по 18.08.06р. Однак позивачем наявність цих обставин не доведена.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність причинного зв”язку між допущеним простроченням відповідачем взятого на себе зобов”язання щодо поставки насіння ріпаку і збитками у позивача, у вигляді сплачених відсотків за користування кредитом за період з 15.08.05р. по 18.08.2006р , а також наявність вини відповідача у спричиненні позивачу збитків за вказаний період .
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 308 грн. 22 коп. та 25 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 224, 225, 235, 526, 604 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой”, 14021, Чернігівський район, с. Павлівка, вул. Кільцева, 5 (р/р 26006554 в АППБ „Аваль” м. Чернігів, МФО 353348, код 24835301) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2 (р/р 260066412 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Чернігів, МФО 353531, код 00373942) 30 822 грн. 25 коп. збитків, 308 грн. 22 коп. держмита та 25 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3.В решті позову відмовити.
Суддя Л.М. Лавриненко
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 02.02.07р.
Суддя Л.М. Лавриненко