Справа № 2-354/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   

20 лютого 2009 року  Вознесенський міськрайонний  суд Миколаївської області  в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі – Літвінов С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2   про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2008 року ОСОБА_1  звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_2 про  стягнення боргу за договором позики в якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1  року між ним та відповідачем було укладено договір позики.

Відповідно до договору позивач передав у власність ОСОБА_2  грошові кошти в  сумі 3000 грн., а останній зобов’язався  повернути їх в двотижнеий строк, тобто до 19 жовтня 2008 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від виконання умов договору позики в частині повернення суми боргу, тому ОСОБА_1  просив стягнути  з нього борг з урахуванням 3% річних від простроченої суми, неустойку за 60 днів прострочення платежу в розмірі облікової ставки НБУ, а всього на загальну суму 3306,00 грн. а також всі судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

В подальшому ОСОБА_1  надав уточнення до позовної заяви в частині сплати неустойки за 90 днів прострочення платежу в розмірі облікової ставки НБУ на загальну суму 324,00 грн.

Крім цього доповнив свої вимоги, вказуючи на те, що кошти, передані боржнику, отримані ним за кредитним договором. Невиконання відповідачем своїх зобов’язань призвело до порушення ОСОБА_1  умов кредитного договору, внаслідок чого останній зазнав збитків у вигляді нарахованих банком процентів, неустойки та штрафних санкцій на суму 893,00 грн., що просив стягнути з відповідача.

В іншій частині вимоги залишив незмінними.

В судовому засіданні  позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали  справи  в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.  

    Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством,  зокрема з договорів та інших правочинів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1  року ОСОБА_1  та ОСОБА_2  уклали в усній формі договір позики.

В підтвердження укладення договору позичальник надав позикодавцю письмову розписку (а.с.5).

Відповідно до пояснень сторін та розписки позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 3000 грн., а останній отримав їх та зобов’язався  повернути їх в двотижнеий строк, тобто до 19 жовтня 2008 року.

Однак позичальник у вказаний строк борг  не повернув.

З положень ч. 1 ст. 1046, ст. 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положення ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачають обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України,  зокрема,  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три  проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Тому з відповідача підлягає стягненню:

•   борг в сумі 3000 грн.;

•   три  проценти річних від простроченої суми за період з 19 жовтня 2008 року по 28 січня 2009 року (тобто 3 місяці 9 днів), що складає: (3000 грн. х 3% річних : 12 місяців х 3 місяці) +  (3000 грн. х 3% річних : 365 днів х 9 днів)= 24,77 грн.

 Однак суд не вбачає підстав для стягнення неустойки, оскільки зі змісту ст.ст.549-552, 1050 ЦК України вбачається те, що право на неустойку, як і її розмір, повинно бути узгоджено сторонами договору, оскільки він не передбачений Законом.

Однак з письмової розписки не вбачається те, що сторонами був узгоджений розмір неустойки за неналежне виконання договору позики.

Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді платежів за кредитним договором, укладеним між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як відшкодування таких збитків не передбачено ні умовами договору позики, ні чинним законодавством України.

Вказані витрати на думку суду не можуть бути віднесені до поняття «матеріальної шкоди» за договором позики, оскільки:

•   кредитний договір є окремим видом правочину в сенсі чинного Цивільного кодексу України та регулюється окремими його нормами;

•   кредитний договір укладений між визначеним колом осіб - ОСОБА_1  та ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому наслідки порушення його умов можуть наставати лише для учасників цього договору.

Разом з тим з виписки за кредитним договором (а.с.17-19) вбачається те, що кредитна заборгованість не має жодного відношення до договору позики, оскільки виникла після його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача (відповідно до розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню 72 грн. витрат на правову допомогу,  22 грн. витрат з   інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, а також 37 грн. державного мита, понесених позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги   ОСОБА_1  до ОСОБА_2   про стягнення боргу за договором позики  - задовольнити частково .

 

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1   борг за договором позики, укладеним ІНФОРМАЦІЯ_1  року, в сумі 3024 (три тисячі двадцять чотири) гривні 77 копійок , а також 131 (сто тридцять одну) гривню судових витрат, а всього на загальну суму 3155 (три тисячі сто п’ятдесят п’ять)  гривень 77 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя:       /підпис/                                                      Вуїв О.В.

Згідно з оригіналом: суддя:

Справа № 2-66/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   

  10 січня 2007 року  Вознесенський міськрайонний  суд Миколаївської області  у складі: головуючої -   судді  Лузан Л.В., при секретарі – Сиверин Л.А., з участю представника позивача – Вовчанської Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську  цивільну справу  за позовом   Горбатюк Миколи Івановича   до  Гусак Івана Васильовича   про   стягнення суми боргу ,

в с т а н о в  и в:

            15.11.2006 року  позивач Горбатюк М.І.  звернувся  до суду з позовом до відповідача Гусак І.В. про  виконання умов договору позики, укладеного 09.06.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно вказаного договору позики, укладеного в письмовій формі він передав відповідачу 4320 грн., які останній зобов’язався  повернути в строк до 01.07.2004 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання умов договору позики, позивач просив стягнути  з відповідача борг у сумі 4320 грн., 3 % річних за час прострочення виконання зобов’язання в сумі 280,80 грн. та судові витрати у сумі 311 грн., до складу яких входять: судовий збір, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. При цьому відсотки за час прострочення виконання зобов’язання збільшив із розрахунку 30 місяців користування позикою, що становить 324 грн.

Представник позивача в судовому засіданні  збільшені позовні вимоги Горбатюк М.І. просила задовольнити в повному обсязі.

          Допитавши свідків Горбатюк О.Г., Дротенко М.О., дослідивши та оцінивши матеріали  справи,  у межах заявлених вимог та на підставі доказів, відповідно до вимог, передбачених ст. 11 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

      Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством,  зокрема, з дії та вчинків осіб.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем Горбатюк М.І. та відповідачем Гусак І.В. фактично виникли правовідносини позики, на підтвердження яких 09.06.2004 року відповідачем була надана розписка (її оригінал знаходиться в матеріалах справи – а.с. 6), з якої вбачається, що останній одержав в борг від Горбатюк М.І. 4320 грн. та зобов’язався повернути зазначену суму в строк до 01.07.2004 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник повинен повернути позикодавцеві грошові кошти у такій же сумі у  якій вони були отримані, у строк та в порядку, що встановлені договором.      

Враховуючи положення ст. 545 ЦК України виконання зобов’язання є правочином, на який поширюються вимоги щодо його форми. Саме тому, відповідно до ст. 218 ЦК України  заперечення кредитором факту виконання боржником свого обов’язку може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами, крім показань свідків. Отже,  ненадання відповідачем допустимих доказів стосовно повернення позивачу позики та факт знаходження у останнього боргової розписки  свідчить про невиконання відповідачем Гусак І.В. взятого на себе зобов’язання.  

Твердження  відповідача про те, що боргова розписка була написана ним під тиском з боку позивача Горбатюк М.І. не може бути прийняте судом до уваги, як таке, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Тому  позовні вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Крім того, як передбачено ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України,  зокрема, три  проценти   річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначена сума за 30 місяців прострочення виконання вищевказаного грошового зобов’язання становить 324 грн.   ( 4320 грн. (сума боргу)  х  3 %  = 129,6 грн. (плата за користування позикою за рік) : 12 місяців = 10,80 грн. (плата за користування позикою  за один місяць) х 30 місяців (термін прострочення виконання зобов’язання)).  

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але, суд  вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивача в повернення понесених  останнім судових витрат 150 грн.

Керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

            Позовні вимоги   Горбатюк Миколи Івановича  задовольнити частково.  

            Стягнути  з   Гусак Івана Васильовича  на користь  Горбатюк Миколи Івановича   борг у сумі 4 320  грн., відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 324 грн., а також 150 грн. в повернення понесених судових  витрат, а всього -  4 794 (чотири тисячі сімсот дев’яносто чотири ) гривні.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                     Л.В. Лузан

Справа № 2-1920/04

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   

  1  листопада  2004 року  Вознесенський міськрайонний  суд Миколаївської області  у складі: головуючої -   судді  Шолох З.Л.

             при секретарі – Сиверин Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовом   ПАЮЛ ОЛЕКСАНДРА ПАВЛОВИЧА    до   СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА  З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ РАНОК”  с. Новогригорівка Вознесенського району ( далі ТОВ “ Ранок”)  про    стягнення  боргу за договором позики,

встановив:

  14.10.2004 року  позивач Паюл О.П.  звернувся до суду з позовом про  стягнення суми боргу  19 850 грн.  за  письмовим  договором позики від  1.12.2003 року  з відповідачем  ТОВ “Ранок”,  посилаючись на вимоги ст. 1046 ЦК  України та вказуючи, що відповідно до умов договору він вніс  30.03.2004 року  вказану суму у касу підприємства  за приходним  касовим ордером,  у встановлений  строк  ( до 1.08.2004 року )  борг не повернуто,  позивач просить суд про примусове стягнення боргу  та  витрат по оплаті держмита.

     У судовому засіданні  позовні вимоги підтримав.

 Представник відповідача до суду  двічі не з’явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце  розгляду справи,  поважної причини своєї неявки суду не повідомив.

     Дослідивши  також  матеріали справи, суд  встановив, що між  позивачем та  відповідачем  відповідно до  вимог ст..ст.. 1046, 1047 ЦК України  був укладений  письмовий договір позики від 1.12.2003 року,  за умовами якого, позивач  30.03.2004 року передав відповідачу  грошові кошти  у розмірі  19850 грн., а останній -  зобов’язався їх повернути до 1.08.2004 року, але не повернув,  тому позивач  правомірно вимагає їх повернення а також  повернення витрат по оплаті держмита.

   Відповідно до вимог ч.1 ст..1049 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки  позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві   грошові кошти у такій же сумі у  якій вони були отримані, у строк та в порядку, що встановлені договором.      

     Відповідно до вимог ч.1 ст.75 ЦПК України  підлягає поверненню на користь позивача витрати по оплаті держмита.

    Керуючись  ст..ст.. 15, 151, 30, 62, 202, 2021, 203, 172 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

                                                  Позовні вимоги задовольнити.  

  Стягнути  з  Сільськогосподарського  Товариства  з обмеженою відповідальністю “Ранок” с. Новогригорівка  Вознесенського району Миколаївської області  ( р/р 26003558314001 у відділенні  Приватбанку м. Вознесенська  МФО 326610, ІНН 321786214160,  № св. 20287858)   на користь  Паюл  Олександра  Павловича  суму боргу за договором позики -  19 850  грн., а також  витрати на оплату держмита у розмірі 198,50  грн., а всього -  20 048, 50 грн. ( двадцять тисяч  сорок вісім гривень  50 коп.)

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області  через міськрайонний суд  протягом  місяця  з наступного дня після   його   проголошення.

Справа № 2-1667/04

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   

  3  листопада  2004 року  Вознесенський міськрайонний  суд Миколаївської області  у складі: головуючої -   судді  Шолох З.Л.

             при секретарі – Сиверин Л.А.

             адвоката  Пастушенка  В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську  цивільну справу  за позовом   СМОЛИК НАТАЛІ ВОЛОДИМИРІВНИ   до  ЧОРНОГО ОЛЕКСАНДРА ІВАНОВИЧА    про    стягнення  боргу за договором позики,

встановив:

  16.09.2004 року  позивачка  Смолик  Н.В.  звернулася  до суду з позовом про  стягнення з відповідача Чорного О.І.  суми боргу  10 619,20 грн.  за  письмовим  договором позики від  6.08.2002 року,  посилаючись на вимоги ст. 1046 ЦК  України та вказуючи, що  вона  позичила  фактично 2 тисячі  доларів  США, як і вказано у розписці,  але  просить стягнути  суму боргу за курсом  Національного Банку України: 100 дол. США  відповідає  530,96 грн.   У встановлений  строк  ( до 6.08.2004 року )  борг не повернуто,  позивачка просить суд про примусове стягнення боргу  та  витрат по оплаті держмита.

     У судовому засіданні  позовні вимоги підтримала.

 Відповідач до суду  двічі не з’явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце  розгляду справи,  поважної причини своєї неявки суду не повідомив.

     Дослідивши  також  матеріали справи, суд  встановив, що між  позивачкою та  відповідачем  відповідно до  вимог ст..ст.. 1046, 1047 ЦК України  був укладений   договір позики від 6.08.2002 року, що підтверджується розпискою відповідача,  за умовами якого, позивачка   передала відповідачу  грошові кошти  у розмірі  2 тис. доларів США , а останній -  зобов’язався їх повернути до 6.08.2004 року, але не повернув,  тому позивачка  правомірно вимагає їх повернення а також  повернення витрат по оплаті держмита.

   Відповідно до вимог ч.1 ст..1049 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки  позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві   грошові кошти у такій же сумі у  якій вони були отримані, у строк та в порядку, що встановлені договором.      

     Відповідно до вимог ч.1 ст.75 ЦПК України  підлягає поверненню на користь позивача витрати по оплаті держмита.

    Керуючись  ст..ст.. 15, 151, 30, 62, 202, 2021, 203, 172 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

                                                  Позовні вимоги задовольнити.  

  Стягнути  з  ЧОРНОГО ОЛЕКСАНДРА ІВАНОВИЧА    на користь   СМОЛИК НАТАЛІ  ВОЛОДИМИРІВНИ   суму боргу за договором позики -  10 619,20  грн., а також  витрати на оплату держмита у розмірі 107,05  грн., а всього -  10 726,25 грн. ( десять  тисяч   сімсот двадцять шість гривень  25 коп.)

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області  через міськрайонний суд  протягом  місяця  з наступного дня після   його   проголошення.

                 Суддя                                                                                 З.Л. Шолох  

             

Справа № 2-679/05

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   

  21 березня   2005 року  Вознесенський міськрайонний  суд Миколаївської області  у складі: головуючої -   судді  Шолох З.Л.

             при секретарі – Сиверин Л.А.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську  цивільну справу  за позовом  АЛДУШИНОЇ АНТОНІНИ ВОЛОДИМИРІВНИ   до  БІЛОТКАЧ ІРИНИ  ІВАНІВНИ    про    стягнення  боргу за договором позики,

встановив:

            4.03.2005  року  позивачка  Алдушина А.В.  звернулася  до суду з позовом про  стягнення з відповідачки Білоткач І.І.  суми боргу  400 грн.  за  письмовим  договором позики  від  10.02.2005 року ,  посилаючись на вимоги ст. 1047 ЦК  України.

            У судовому засіданні  позивачка   позовні вимоги підтримала,  вказуючи, що  у листопаді 2004 року  позичила 400 грн. відповідачці, яка повинна була повернути  борг  до кінця  грудня 2004 року, але борг не повернула, а на її вимогу видала розписку 10.02.2005 року, що борг зобов’язується повернути  10.02.2005 року.    

          Позивачка просить суд про примусове стягнення боргу  та  витрат по оплаті держмита.

          Відповідачка   позовні вимоги визнала у повному обсязі, посилаючись на відсутність грошей.

     Дослідивши  також  матеріали справи, суд  встановив, що між  позивачкою та  відповідачкою  відповідно до  вимог ст..ст.. 1046, 1047 ЦК України  був укладений   договір позики у листопаді 2004 року, що у подальшому  підтверджується розпискою відповідачки,  за умовами якого, позивачка   передала відповідачці  400 грн., а  остання -  зобов’язалася  їх повернути до 10.02.2005 року, але не повернула,  тому позивачка  правомірно вимагає їх повернення а також  повернення витрат по оплаті держмита.

   Відповідно до вимог ч.1 ст..1049 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки  позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві   грошові кошти у такій же сумі у  якій вони були отримані, у строк та в порядку, що встановлені договором.      

     Відповідно до вимог ч.1 ст.75 ЦПК України  підлягає поверненню на користь позивача витрати по оплаті держмита.

    Керуючись  ст..ст.. 15, 151, 30, 62, 202, 2021, 203, 172 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

                                                  Позовні вимоги задовольнити.  

  Стягнути  з  БІЛОТКАЧ ІРИНИ  ІВАНІВНИ     на користь   АЛДУШИНОЇ АНТОНІНИ ВОЛОДИМИРІВНИ   суму боргу за договором позики -  400  грн., а також  витрати на оплату держмита у розмірі 51  грн., а всього -  451 грн. ( чотириста п’ятдесят  одна).

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області  через міськрайонний суд  протягом  місяця  з наступного дня після   його   проголошення.

                 Суддя                                                                                 З.Л. Шолох