У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Максимчук З.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

з участю представника Моквинської

сільської ради - Нисинець К.А.,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Березнівського районного суду від 18 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду від 18 березня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене за неповного з'ясування обставин та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що є власником земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1, і це її право власності було порушене у зв'язку з будівництвом відповідачкою ОСОБА_3 паркану з метою огородження своєю ділянкою, яка межує з її власністю. Зазначає, що Моквинська сільська рада, виділяючи своїми рішеннями земельні ділянки у власність їй (площею 0,16 га) та відповідачці ОСОБА_3 (площею 0,24 га), не здійснювала при цьому обмірів земельних ділянок в натурі, а керувалась лише записами в погосподарських книгах, що суперечить положенням Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Заперечує законність висновків суду першої інстанції щодо законності та дотримання порядку передачі у власність відповідачці спірної ділянки та доводить, що в судовому засіданні показами свідків було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 становила 0,20 га, а не 0,24 га, і такі ж відомості були вказані і нею самою у запереченні на позов, проте технічна документація була виготовлена на ділянку площею 0,24 га і саме в такому розмірі було її відведено за рахунок частини сусідньої ділянки, яка належить позивачці. Вказує, що ТзОВ «Березне-землемір» всупереч вимогам вищезазначеної Інструкції встановило межі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 не за фактичним використанням, а відповідно до рішення Моквинської сільської ради № 76 від 30.06.2011 року. Звертає увагу на те, що по справі проводилась судова земельно-технічна експертиза, висновком якої було встановлено факт ______________________________________________________________________________________________________________________

Справа 555/1051/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Мельничук Н.В.

Провадження № 22-ц 787/974/2015 Доповідач - Ковальчук Н.М.

порушення меж, накладання земельних ділянок, площа якого становить 0,0213 га. Стверджує про безпідставність посилання місцевим судом на акт перевірки додержання земельного законодавства, складений інспекцією сільського господарства в Рівненській області від 13.05.2014р., оскільки підставою для висновку інспекції стала інформація про площу земельної ділянки, зазначеної в державному акті, оскарження якого і є предметом даного позову. Наполягає на правомірності своїх вимог, мотивуючи тим, що частина її земельної ділянки площею 0,04 га вилучена у встановленому законом порядку не була, і будь-які рішення органу влади щодо її вилучення не приймались, а також відсутня її добровільна відмова від цієї частини переданої у власність земельної ділянки. Покликаючись на порушення рішенням Моквинської сільської ради № 202 від 14.09.2012р. в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., права власності на належну їй земельну ділянку площею 0,16 га, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив із того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачка не подала доказів, які стверджували б, що розмір її земельної ділянки зменшився після передачі у приватну власність земельної ділянки відповідачці, а докази, якими позивачка обгрунтовує вимоги, не можуть бути підставою для відновлення меж.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи із слідуючого.

В суді першої інстанції встановлено: позивачка ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 листопада 2014 року.

Житлововий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6

Згідно технічної документації належні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлові будинку, відповідно за № 117-а та за АДРЕСА_2, складають одну споруду поділену на два окремі об»єкти нерухомого майна.

Рішенням Моквинської сільської ради народних депутатів Березнівського району №27 від 30.07.1996 року ОСОБА_5, передано безоплатно в особисту приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га в межах населеного пункту для обслуговування житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та залишено в постійному користуванні земельну ділянку пл. 0,05 га за межами населеного пункту.(а.с.10)

В матеріалах справи відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_10. АДРЕСА_1. Відповідно до довідки Моквинської сільської ради № 269 від 23 серпня 2012 року земельна ділянка в АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,17 га, опубліковувалась за ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В суді першої інстанції встановлено, що загальна площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та № 117-а складає 0,2827 га та перебуває у спільному користуванні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 без розмежування на окремі частини.

Земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_2 та № 117 с. Моквин межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_3, площею 0,24 га, яка належить відповідачці ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_1, виданого 09 листопада 2012 р., кадастровий номер НОМЕР_2.

У травні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Моквинської сільської ради Березнівського району та ОСОБА_3 з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення Моквинської сільської ради №202 від 14.09.2012 р. в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_3; визнати незаконним та скасуватиДержавний акт на право власності серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_3 на цю земельну ділянку, з припиненням за останньою права власності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_5 послалась на те, що їй для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 передано у приватну власність 0,16 га земельної ділянки, а співвласнику земельної ділянки ОСОБА_6 0,17 га для обслуговування її житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 до приватизації земельної ділянки мала в користуванні 0,20 га, а оскаржуваним рішенням сільської ради їй передано у власність 0,24 га. В результаті цього для ОСОБА_3 незаконно збільшено земельну ділянку на 0,04 га, а її, відповідно, земельна ділянка незаконно зменшена.

Є вірним висновок суду першої інстанції про те, що судом не добуто жодних доказів, які свідчили б, що загальна площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та № 117-а, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_5 і ОСОБА_6, у встановленому законом порядку виділялась в більшому розмірі, ніж є фактично на даний час.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки експертизи спростовують рішення суду першої інстанції, оскільки експертизою встановлено факт накладення земельної ділянки відповідачки на її земельну ділянку, не заслуговують на увагу.

Як видно з матеріалів справи висновки судової земельно-технічної експертизи ґрунтуються на обмірах та розмірі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та № 117-а, проведених по фактичному її використанню на даний час.

Жодного доказу, який би містив обміри та конфігурацію земельної ділянки позивачки, виділеної їй для будівництва та обслуговування житлового будинкуза адресою АДРЕСА_1-а, матеріали справи не містять.

Порядок передачі земельних ділянок у власність на час, зазначений в рішенні сільської ради про передачу земельної ділянки у власність позивачці, визначався ч.3 ст. 6, ст. 17 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року. Частиною 1 ст. 22 цього Кодексу було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України 2001 року (яка діяла на момент передачі у приватну власність земельної ділянки відповідачці) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зазначені норми земельного законодавства визначають момент набуття права власності на земельні ділянки.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не подала до суду жодного документу землевпорядної організації, який би засвідчив конфігурацію та межі її земельної ділянкина місцевості, колегія суддів приходить до висновку, що її позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Березнівського районного суду від 18 березня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Рожин Ю.М.

підпис Максимчук З.М.

Знгідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.