31.01.07УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Чернігівської області
14000, м. Чернігів тел. 178-853
проспект Миру , 20 тел. 7-99-18 __________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25 січня 2007 року Справа № 10/319/34
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології
14014, м. Чернігів, вул. Толстого, 147
до Дочірнього підприємства „Ван Урк Україна”
14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 34
про стягнення 315248 грн.
Суддя С.А.Пашкіна
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
від позивача: Бучковський І.В. довіреність № 21-06/06 від 21.11.2006 року повноважний представник
відповідача: Негода В.І. довіреність № б/н від 06.10.2006 року повноважний представник
Рішення приймається після перерви оголошеної в судовому засіданні 16.01.2007 року на підставі ст. 77 Господарсько процесуального кодексу України.
Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології” подано позов про стягнення з відповідача Дочірнього підприємства „Ван Урк Україна” 315248 грн., які складаються з 40 298 грн. на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2005 року по справі 9/123 та не отриманого Позивачем доходу по Договору № 27/01-01 від 27 січня 2005 року в сумі 274 950 гривень.
Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. В поданому відзиві на позов в судовому засідання 16.01.2007 року, відповідач зазначає, що заявлені вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
24.01.2006 року позивач надав письмову заяву про зміну підстав позову з додатковими документами.
В письмовій заяві почивача зазначено, що 10.02.2004 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології” та відповідачем Дочірнім підприємством „Ван Урк Україна” було укладено договір купівлі продажу патентів на право оренди будівель розташованих за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 34. На підставі даного договору відповідач зобов’язався протягом 10 календарних днів з моменту його підписання передати у власність покупця патенти на право оренди будівель, натомість позивач зобов’язався протягом шести місяців з моменту підписання даного договору в безготівковому порядку, шляхом перерахування платіжним дорученням на розрахунковий рахунок відповідача , сплатити їх вартість.
На виконання умов договору від 10.02.2004 року сторонами було складено і підписано акт згідно якого відповідач передав у власність позивача патенти на право оренди будівель зазначених в даному договорі.
Виконання позивачем своїх зобов’язань за договором від 10.02.2004 року підтверджується копією платіжного доручення від 23.07.2004 року за № 484.
Таким чином позивач вважає, що набув право власності на патенти, на право оренди будівель розташованих за адресою м. Чернігів, вул. Любецька,34 у встановленому чинним законодавству порядку.
Проте ДП „Ван Урк Україна” фактично не звільнило зазначені приміщення та продовжувало неправомірно ними користуватися, хоча на думку позивача не мало на це жодних правових підстав, безпосередньо позивач мав змогу увійти у приміщення лише з моменту укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова № 29П 17 жовтня 2005 р., в зв’язку з чим позивач не мав змоги увійти до приміщення на які мало всі законні підстави, в яких планувалось розмістити виробниче обладнання і розпочати господарську діяльність, в тому числі виконати умови договору № 27/01-01 на поставку склопакетів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія” та позивачем по справі від 27 січня 2005 року .
Надана заява не суперечить діючому законодавству, а тому приймається судом до розгляду по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.
27.01.05 р. між Позивачем по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія” було укладено договір № 27/01-01 на поставку склопакетів.
Відповідно до умов договору Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології” взяло на себе зобов’язання виготовити склопакети, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікторія”( замовник) зобов’язувався прийняти і оплатити роботу виконану Позивачем.
Позивач при умові виконання зобов’язань по Договору, відповідно до розрахунку вартості матеріалів склопакетів, калькуляції розраховував отримати прибуток в розмірі – 274950 грн. 00коп., проте Позивач умови договору не виконав.
В зв’язку з невиконанням умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія” було подано позов до господарського суду „Чернігівської області про розірвання договору на поставку склопакетів та стягнення штрафних санкцій в сумі 49500грн.
01.12.2005 року судом було винесено рішення по справі 9/123 за вказаним позовом. Зазначений позов було задоволено частково, а саме договір укладений між сторонами було розірвано та стягнуто на користь позивача по даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія” 39600 грн. штрафу, 580 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу ( загальна сума 40298,00 грн. )
27.12.2005 року платіжним дорученням № 16 Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології” на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 01. грудня 2005 року по справі 9/123 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія зазначену суму, а саме 40 298 грн. 00 коп.
В поданій заяві про зміну підстав позову позивач вказує на те, що саме відповідач по справі Дочірнє підприємство „Ван Урк Україна” перешкодило йому в виконанні умов Договору в зв’язку з чим відповідачем були понесені збитки та не одержано доходів , які особа могла б реально одержати якби відповідач виконав умови договору купівлі - продажу патентів на право оренди будівель розташованих за адресою м. Чернігів, вул. Любецька,34 від 10.02.2004 року та вчасно звільнив зазначені вище приміщення.
Відповідно діючого законодавства для стягнення збитків з винної особи в судовому засіданні повинні бути доведені неправомірні дії чи бездіяльність цієї особи, наявність заподіяних збитків та причинний зв’язок між збитками, які були отримані позивачем, та неправомірними діями відповідача.
Аналізуючи договір № 27/01-01 від 27 січня 2005р. укладений між Позивачем по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія” встановлено, що умовами вказаного договору не передбачено місце виготовлення склопакетів. Право власності на патенти на право оренди приміщень по вул..Любецькій, 34 позивач набув тільки після вступу рішення господарського суду Чернігівської області по справі №8/231/17 в законну силу 21.06.2005р., а договір оренди вказаного приміщення з власником –Фондом комунального майна Чернігівської міської ради - був укладений тільки 17 жовтня 2005р.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що право на користування приміщеннями, розташованими за адресою м. Чернігів, вул..Любецька,34 виникло у позивача тільки з моменту підписання договору оренди, т.т. з 17 жовтня 2005р.
З наданих суду матеріалів вбачається, що при укладенні договору між Позивачем по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія” № 27/01-01 на поставку склопакетів, позивач не мав передбачених законом підстав на користування приміщеннями за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 34, а тому і не мав права розташовувати в вказаних приміщеннях обладнання для виготовлення та поставки склопакетів у період з 27.01.2005р. по 31.08.2005р.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що відповідач не перебував з позивачем у договірних відносинах, що до виконання останнім зобов’язань за договором № 27/01-01 від 27 січня 2005 року, а також зважаючи на те, що позивачем не надано жодних доказів наявності неправомірних дій відповідача, вини відповідача у отриманні позивачем збитків, суд прийшов до висновку про безпідставність позивних вимог.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя С.А.Пашкіна
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 30 січня 2006р.
Суддя С.А.Пашкіна