ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"24" січня 2007 р. Справа № 16/355/18
„10” год. „30” хв.
Господарський суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Фесюри М.В.,
при секретарі - Козацькому А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Ступак С.О.,
від відповідача -ОСОБА_1
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Державної податкової інспекції у місті Чернігові
14000 м. Чернігів вул. Кирпоноса, 28
до ВІДПОВІДАЧА: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Про стягнення за рахунок активів 3910 грн.
Державною податковою інспекцією у місті Чернігові (далі -Позивач) заявлено адміністративний позов про стягнення за рахунок активів з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ід. НОМЕР_1, (далі -Відповідач) 3910грн. заборгованості внаслідок застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності з податку на додану вартість.
Відповідач заперечує проти позову, наголошуючи на тому, що протягом 2000-2001р.р. повністю сплатила всі податкові зобов'язання, з 2002року не займається підприємницькою діяльністю.
В судовому засіданні відповідач наголосила на тому, що податковий борг, який вказаний у виставленій їй другій податковій вимозі від 27.01.2003р. в сумі 45,74 грн., вона сплатила 11.06.2003р., перерахувавши через установу банку кошти в сумі 50 грн. З 2003 р. внаслідок важкої хвороби вона не в змозі вільно рухатись , а тому не могла подавати податкову звітність з ПДВ, за період неподання декларацій з ПДВ підприємницькою діяльністю не займалась.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що податковим органом дотримана процедура, передбачена для примусового стягнення податкового боргу, виставлені в 2002 -2003 роках податкові вимоги не відкликались у зв”язку з наявністю податкового боргу по прибутковому податку з громадян.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд,-
ВСТАНОВИВ :
11.05.2000р. Деснянською районною радою м. Чернігова проведено реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ід. НОМЕР_1, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за НОМЕР_2 перебуває на обліку в ДПІ у місті Чернігові.
Відповідно до Закону України №1251-ХІІ від 25.06.1991р. “Про систему оподаткування” відповідач є платником податків і тому зобов'язаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Стаття 11 названого закону встановлює, що за порушення законів про оподаткування платники податків та зборів несуть відповідальність, передбачену законодавством.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі - Закон 2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків здійснення процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу платником податків.
Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
У відповідності з п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ).
Відповідно до наданого з матеріалами позовної заяви витягу з карток нарахування та сплати податків станом на 30.11.06 за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3910,0грн., яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання. Заборгованість по прибутковому податку відсутня. Заборгованість по ПДВ підтверджується прийнятими Державною податковою інспекцією у місті Чернігові податковими повідомленнями -рішеннями: НОМЕР_3 на суму штрафних санкцій в розмірі 510 грн. (отримане особисто відповідачем 19.11.05, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення НОМЕР_4), вказане податкове рішення прийняте на підставі акту перевірки НОМЕР_5 своєчасності подання платником податків декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2005р., та НОМЕР_6 на суму штрафу в розмірі 3400грн., (отримане особисто відповідачем 19.11.05), прийняте на підставі акту перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків НОМЕР_7.
На виконання вимог статті 6 Закону 2181- III Позивачем були сформовані податкові вимоги: перша податкова вимога за НОМЕР_8, якою визначено 45,74грн. податкового зобов'язання, в тому числі за основним платежем -44,70грн. та 1,04грн. пені, (як свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення НОМЕР_9 вимога вручена особисто відповідачу 28.12.02) та друга податкова вимога за НОМЕР_10 на суму 45,74грн., в тому числі 44,70грн. за основним платежем та 1,04грн. пені, (як свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення НОМЕР_11 вимога вручена особисто відповідачу 01.02.03).
Відповідач не заперечує щодо отримання вказаних податкових повідомлень -рішень та податкових вимог. При цьому, як було встановлено в судовому засіданні, в апеляційному або судовому порядку податкові повідомлення -рішення не оскаржувались, отже штрафні санкції за цими рішеннями є узгодженою сумою податкового зобов'язання, а враховуючи закінчення терміну на їх добровільну сплату є податковим боргом.
Законом -2181-ІІІ передбачена певна процедура стягнення в судовому порядку податкового боргу, якої податковий орган зобов'язаний дотримуватись в силу ч.2 ст.19 Конституції України.
Так, п.п.6.2.1 ст.6 встановлено, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 6.2.2. цієї статті податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Згідно з п.п.6.2.3. податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як передбачено п.п. 6.2.4. цієї статті, податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Враховуючи викладені законодавчі приписи, суд приходить до висновку про недотримання позивачем процедури стягнення податкового боргу в частині виставлення податкових вимог щодо податкового боргу з ПДВ, який виник на підставі податкових повідомлень -рішень НОМЕР_3 та НОМЕР_6, з наступних підстав.
Як на доказ виставлення податкових вимог податковий орган посилається на надані до матеріалів справи копії першої податкової вимоги НОМЕР_8, якою повідомлено платника податків про наявність податкового боргу з прибуткового податку з громадян у розмірі 45,74 грн., в т.ч. пеня 1,04 грн., та другої податкової вимоги НОМЕР_10 з цього ж виду податку та на таку ж суму.
Податковий орган стверджує, що оскільки борг, вказаний у вимогах , повністю платником податків не погашений, тому вимоги є невідкликаними і в силу п.п.6.3.2 ст.6 Закону -2181-ІІІ повторне виставлення вимог на нову суму боргу не потребується.
В ході дослідження вказаних доводів та заперечень відповідача стосовно повної сплати суми, зазначеній у виставленій першій та другій податковій вимозі , судом встановлено наступне.
Як слідує з наданих карток обліку нарахування та сплати прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності, у платника податків на початок 2002 року існував борг у розмірі 48,3 грн., 13.03.2002р. борг був зменшений на 3,6 грн. шляхом подання декларації та нарахована пеня у розмірі 1,04 грн. На час виставлення податкових вимог борг становив 45,74 грн.
Як підтверджується квитанцією Філії АБ „Синтез” від 11.06.2003р. ОСОБА_1 сплатила до бюджету прибутковий податок у розмірі 50,0 грн., що знайшло своє відображення у картці обліку .
Іншого боргу на момент сплати у платника податків не існувало.
Відповідно до абз. „а” п.п. 6.4.1. ст.6 Закону - 2181 податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.
За таких обставин виставлені податковим органом податкові вимоги НОМЕР_8, НОМЕР_10 станом на 11.06.2003р. в силу закону є відкликаними, і в разі виникнення нового податкового боргу повинні виставлятися нові податкові вимоги, чого не було виконано позивачем.
Заперечення позивача про те, що податковий борг не був повністю погашений , оскільки в квитанції не було окремо розподілено сум основного боргу та пені і такий розподіл можливий лише за заявою платника податків, судом не приймаються, оскільки суперечать чинному законодавству.
Так, абз.2 п.п.16.3.3 ст.16 Закону -2181 встановлено, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Цим Законом не передбачено обов'язку платника податків подавати окрему заяву для розподілу сплаченої суми на погашення основного боргу та пені.
Також, судом не приймаються заперечення позивача, які полягають в тому, що в день сплати, тобто, 11.06.2003р. платнику податків в автоматичному режимі були додатково нараховані штрафні санкції та пеня, оскільки Закон -2181 пов'язує момент відкликання податкових вимог з моментом сплати податкового боргу, а не з моментом відображення такої операції в обліковій картці, а як слідує з тієї ж облікової картки, спочатку податковий орган відобразив в ній сплату податків у розмірі 50 грн., а після цього -здійснив в автоматичному режимі подальше нарахування пені та штрафних санкцій.
За таких обставин, у зв”язку з недотримання процедури стягнення узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ через невиставлення податкових вимог на суму нового податкового боргу за наявності обставин, які вказують на відкликання попередніх податкових вимог, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 29 січня 2007 року.
Суддя М.В.Фесюра