Справа №2-294 2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2009р. Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Кузнецової М. Л. при секретарі Скрипник Г.С. за участі:
позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою позивачка зазначила, що з 23.08.1997р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб було зареєстровано Відділом РАЦС м. Стаханова, актовий запис №324. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину -сина ОСОБА_5, 06.07.1998р. народження. За час спільного життя подружжям було накопичено заощадження, які відповідач передав на зберігання до установ банків. При цьому банківські вклади оформив на своє ім'я, що підтверджується відповідними банківськими документами. Зазначені грошові кошти відповідно до ст. 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. На час звернення позивачкою до суду відповідачем постійно висловлювались погрози розпорядження цими вкладами без відома позивачки. В ході розгляду справи в суді відповідачем було достроково розірвано депозитний договір та знято грошові кошти з депозитного рахунку ЗАТ „Приватбанк" в сумі 14275, 54грн. Зазначені грошові кошти позивачка просить визнати спільною сумісною власністю сторін. З огляду на те, що відповідач розпорядився зазначеним вкладом без її відома, не надав утримання родині та дитині, у зв'язку, з чим позивачка була змушена звертатись до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, вважає що при поділі майна суд має відступити від рівності часток подружжя, тому просила стягнути з відповідача на її користь 70% зазначеного вкладу, а саме 9992, 88грн.
В судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні уточнених позовних вимог наполягали у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у позові. Додатково позивачка пояснила, що рішенням Стахановського міського суду від 22.08.2008p. шлюб між сторонами було розірвано, та з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, які відповідач сплачує щомісяця по 200грн. Також пояснила, що до літа 2007р. вона та її чоловік, ОСОБА_3, мешкали в Російській Федерації в м. Георгіївську, після чого переїхали до м. Стаханова, де мешкають до теперішнього часу. Протягом життя в Росії відповідач мав постійне місце роботи та утримував родину, вона займалась домашнім господарством та вихованням дітей. За час мешкання в Росії ними було набуто певне майно, яке у зв'язку з переїздом було продане та отримані грошові кошти. Частину з яких відповідач без її відома поклав на депозитний рахунок до Приватбанку, та які в червні 2008р. він зняв в сумі 14275, 54грн. також без її відома. Цими грошима він розпорядився, за власним бажанням, заявивши їй, що будь-які вклади відсутні так як він їх витратив. При цьому звинуватив її в крадіжці цих грошей. Вважає, що зазначені дії відповідача, а також факт самовільного
2
розпорядження спільними грошима, є підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя, та на її користь з відповідача має бути стягнуто 70% від суми зазначеного вкладу. Чому має бути стягнуто саме 70% пояснити не може. Факт того, що відповідачем надавались кошти на утримання родини вона не заперечує, проте їй доводилось прикладати для цього певні зусилля, а саме, неодноразово звертатися до нього з проханнями про це.
Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково, в частині визнання грошового вкладу в Приватбанку в сумі 14275, 54грн. спільною сумісною власністю подружжя, проте не погодився з порядком поділу зазначеного майна, який викладено в уточненій позовній заяві. Додатково пояснив, що підтверджує обставини, про які повідомила позивачка, щодо їх спільного життя до літа 2007р. в Російській федерації, де вони набули певне майно, яке у зв'язку з переїздом продали та отримали гроші, які витрачали на життя в м. Стаханові. Під час життя в Росії він мав офіційне постійне місце роботи та утримував родину, позивачка не працювала, займаючись домашнім господарством. Частину з спільних грошей він у серпні 2007р. поклав на депозитний рахунок в Приватбанку. На початку червня 2008р., коли вже було подано позов до суду, він достроково розірвав депозитний рахунок з банком та зняв гроші в сумі 14275, 54грн. Зазначені грошові кошти перебували в його розпорядженні, та зберігались в них вдома, в кімнаті відповідача, в його особистих речах. Він ці гроші зняв так як мав намір придбати м'які меблі в їх спільну квартиру. Проте меблі він не купував у зв'язку з тим, що почались проблеми з позивачкою. Якийсь час він знятими грошима користувався, витрачаючи гроші або на дитину, або на харчування. Скільки разів та в яких сумах точно сказати не може, близько по 50-100грн. щоразу. Також ним витрачались гроші на ремонт, в яких сумах та скільки разів також точно сказати не може, можливо кілька тисяч доларів, можливо кілька тисяч гривень. Яку суму він загалом витратив з тієї, що зняв з депозиту, сказати не може. Проте, гроші які він брав з тієї суми він періодично докладав із своєї заробітної плати. Не заперечує, що зазначені гроші були в його розпорядженні. В липні 2008р. він з'ясував що гроші в місці їх збереження відсутні у зв'язку, з чим він звернувся до правоохоронних органів, вважаючи, що цими грошима протиправно заволоділа позивачка. Яка саме сума грошей зникла пояснити не може, близько 13 - 14 тисяч гривень. Вважає, що він цими грошима не розпоряджався, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього сум, про які просить позивачка.
Представник відповідача суду пояснив, що за результатами розгляду заяви відповідача про самовільне розпорядження грошима позивачкою, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо позивачки від 03.09.2008p. на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Зазначену постанову ними було оскаржено прокурору м. Стаханова, яким вона була скасована. За результатами додаткової перевірки заяви відповідача в порушенні кримінальної справи щодо позивачки 05.12.2008р. повторно було відмовлено. З постановою від 05.12.2008р. вони не згодні, проте здійснювати її подальше оскарження наміру не мають. Можливо в майбутньому вони будуть звертатись до суду із скаргою приватного обвинувачення, проте це вони будуть робити після постановления судового рішення у справі про поділ майна.
Згідно із копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 23.08.97р. між сторонами 23.08.1997р. зареєстровано шлюб, актовий запис 324 (а.с. 8). Згідно з копією свідоцтва про народження сторони є батьками ОСОБА_6 06.07.1998р, народження (а.с. 9). Згідно із копіями рішень Стахановського міського суду Луганської області від 22.08.2008р. шлюб між сторонами розірвано та на користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6, 06.07.1998р. народження (а.с. 85, 56). Згідно з повідомленням ЗАТ КБ "Приватбанк" від 05.08.2008р. на ім'я відповідача 25.08.2007р. було відкрито рахунок за депозитним договором, який було закрито 03.06.2008р. на підставі заяви відповідача, сума грошових коштів за рахунком становить 14275, 54грн. (а.с. 62-63). Згідно з копією постанови від 25.07.2008р. відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 99). Згідно з копією постанови від 03.09.2008р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою відповідача про самовільне розпорядження грошима позивачкою, було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо позивачки на підставі п.2 ст. 6 КПК України (а.с. 84). За скаргою відповідача зазначену постанову прокурором м. Стаханова скасовано, матеріали направлено для додаткової перевірки (а.с. 83, 89). За результатами додаткової перевірки заяви відповідача з'ясовано, що доказів, що позивачка причетна до зникнення грошей здобуто не було, тому в порушенні кримінальної
3
справи щодо неї було повторно відмовлено 05.12.2008р. на підставі п.2 ст. 6 КПК України (а.с. 98).
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходили.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків.
Між сторонами склались правовідносини, які врегульовано Сімейним кодексом України. Зокрема, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно із ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Ніким не оспорюється та відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України судом вважається доведеним, що:
за час подружнього життя, станом на серпень 2007року, сторонами було набуто майно в тому числі грошові кошти, які є предметом судового спору, та які є спільною сумісною власністю подружжя, що беззаперечно визнається відповідачем, відповідач розпорядився зазначеними грошовими коштами шляхом внесення їх 25.08.2007р. на депозитний рахунок, відкритий в ЗАТ КБ "Приватбанк" на його ім'я.
03.06.2008р. відповідачем було достроково розірвано депозитний договір з ЗАТ КБ
"Приватбанк", та знято з депозитного рахунку грошові кошти в сумі 14275, 54грн.,
які перебували в його розпорядженні, що також визнається відповідачем.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання зазначеного вкладу в сумі 14275, 54грн.
спільною сумісною власністю подружжя є обґрунтованими, та такими, що підлягають
задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо порядку та способу поділу спільної сумісної власності подружжя суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно із ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
З огліду на те, що судом встановлено, що грошові кошти в сумі 14275, 54грн., зняті відповідачем в установі банку, після їх отримання перебували у безпосередньому володінні відповідача, та з його пояснень випливає, що він їх витрачав на власний розсуд (при цьому кількість таких випадків та конкретні суми він назвати не зміг, як і конкретну суму грошей, які в нього зникли), суд не бере до уваги його ствердження щодо того, що зняті ним в установі банку грошові кошти, вибули з його володіння поза його волею та за вини позивачки, що в свою чергу також спростовується матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно з якими докази причетності позивачки до зникнення грошей відсутні (а.с. 98). А отже, відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" частка грошових коштів, які визнано судом спільною сумісною власністю подружжя, має бути стягнуто з відповідача на користь позивачки.
При цьому, на думку суду позивачкою не надано достатніх доказів в обґрунтування наявності підстав, передбачених ч.2 ст. 70 СК України для відступлення від засад рівності часток подружжя, крім того, нею не надано жодного обґрунтування щодо розміру частки (70%), яку вона просить стягнути, а отже на користь позивачки має бути стягнуто з відповідача 1/2 частку від суми грошових коштів, які є спільною сумісною власністю сторін.
4
Судові витрати підлягають відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст. 60.69.70.71 СК України, ст. 11, 60, 213-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу задовольнити частково.
Визнати спільниою сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 14275, 54грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 7137, 77грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 51грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.