ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"23" січня 2007 р. Справа № 16/38
„09” год. „45” хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Фесюри М.В.,
при секретарі - Козацькому А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1,
від відповідача -Машко О.П., Мозирко Р.В.
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
До ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції у м. Чернігові
(м. Чернігів, вул. Кирпоноса,28)
Про визнання протиправними дій та нечинним рішення.
Заявлено адміністративний позов про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Чернігові при проведенні 14.11.2006року позапланової виїзної перевірки кіоску, що належить суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 та нечинним рішення про застосування штрафних санкцій за порушення п.1, п.2, п.13 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р. (надалі Закон-265)на загальну суму 1018,25 грн.
Підставами протиправності дій перевіряючих позивач вважає відсутність підстав на проведення відповідної перевірки та те, що вона була проведена із застосуванням методу „контрольної закупки”, що не передбачено Законом України „Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N 509-XII (надалі Закон -509), тільки після якої продавцю були пред'явлені наказ про проведення позапланової перевірки та направлення на перевірку. Також, позивач вказує на помилковість віднесення перевіряючими готівкових коштів до суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, оскільки вони знаходились не в місці проведення розрахунків, а окремо і призначались для проведення розрахунків з постачальниками, таким чином, викладені в акті перевірки факти, на думку позивача, не відповідають дійсності та є підставою для визнання рішення нечинним.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на законність своїх дій.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача та дослідивши надані докази: копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію направлення на проведення виїзної позапланової перевірки, копію наказу на проведення позапланової перевірки, копію акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, копію розписки до акту перевірки від 14.11.06, копію пояснень продавця, копію рішення ДПІ му м. Чернігові про застосування штрафних (фінансових) санкцій, копію доказів отримання відповідачем рішення, копії заяви відповідача адресованої ДПІ у м. Чернігові та відповіді на заяву, суд,-
ВСТАНОВИВ :
Рішенням виконкому Чернігівської міської ради НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи -підприємця, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 та згідно свідоцтва НОМЕР_3 з 08.09.06року позивач є платником податку на додану вартість.
Відповідно до 14.11.2006р. державними податковими інспекторами Державної податкової інспекції у м. Чернігові проведено перевірку кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та належить суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1.
За наслідками перевірки був складений акт № 25260873/2323 від 14.11.2006р.
Як слідує з акту перевірки було встановлено:
- не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, а саме при реалізації карток від мережі „Київстар,” загальна вартість яких становить 100грн. (4шт. по 25грн.), розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась, розрахунковий документ не видавався, чим було порушено п.1, п.2 статті 3 Закону -265.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону -265, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки -застосовується штрафна санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, отже, до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 500грн.
- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а саме: 419,90грн. (сума, яка знаходилась на місці проведення розрахунків) -215,25грн. (сума , зазначена в денному звіті реєстратора)-100грн. (сума не проведена через реєстратор) = 103,65грн., чим було порушено п.13 ст.17 Закону-265. Сума невідповідності була встановлена шляхом перерахування наявної готівки в місці проведення розрахунків.
Відповідно до ст. 22 Закону -265 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, отже до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 518,25грн.
- незабезпечення зберігання книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну, а саме: на момент перевірки книга обліку розрахункових операцій, яка зареєстрована в органах ДПС 18.10.06 на господарській одиниці відсутня, чим порушено п.6 ст. 3 Закону-265; Як зазначено перевіряючими в акті перевірки, 16.11.06 до ДПІ у місті Чернігові було подано книгу обліку розрахункових операцій, яка була відсутня на момент перевірки, тому санкції за його вчинення не застосовувались.
На підставі складеного акту 22.11.06р. податковим органом прийнято оскаржуване рішення НОМЕР_4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1018,25грн.
Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону -509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);
Частиною 7 ст. 11-1 Закону -265 передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Статтею 11-2 Закону - 509 визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення в тому числі позапланових виїзних перевірок, а саме: посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1)направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2)копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Факт надання перевіряючими вказаних вище документів та наявності підстав для здійснення позапланової виїзної перевірки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказу керівника податкового органу НОМЕР_5 та направлення НОМЕР_6, виданого начальником ДПІ у місті Чернігові, відповідно до якого на підставі п.2 ст.11, ч.11-1 Закону -509, ст. 15, 16 Закону -265, ст. 16 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами та доповненнями) призначено виїзну позапланову перевірку СПД ОСОБА_1 з 09.11.06 по 15.11.06, метою якої є перевірка дотримання вимог Закону -265, Закону -481, та визначено склад перевіряючих.
Копії зазначених документів були надані позивачем разом з поданням позову, а в судовому засіданні позивач пояснив, що отримав їх від перевіряючих перед початком перевірки.
З цих підстав доводи позивача, які полягають у порушенні посадовими особами податного органу законодавчо встановленої процедури проведення перевірки кіоску, судом не приймаються.
Твердження позивача, які полягають у незаконності контрольної закупки, проведеної перевіряючими, судом не приймаються, оскільки такої закупки не було.
Як пояснив представник відповідача Мозирко Р.В., який приймав участь у перевірці, він скористався правом придбати товар і після непроведення продавцем розрахункової операції через реєстратор, були пред'явлені документи на право перевірки. Продавцем ОСОБА_2 таке порушення не заперечується і , як слідує з наданих нею під час перевірки письмових пояснень, розрахункова операція не була проведена через реєстратор у зв”язку з необхідністю прийняття товару та браком часу.
Слід також зазначити, що сам характер допущеного порушення не передбачає його виявлення шляхом попереднього попередження продавця про проведення перевірки.
Доводи , які стосуються незаконності врахування суми коштів, які знаходились в кіоску та були призначені для оплати поставленого товару, судом не приймаються з наступних підстав.
Згідно розписки до акту перевірки від 14.11.2006р., продавець ОСОБА_2 підтвердила той факт, що на момент перевірки на місці проведення розрахунків сума готівкових коштів склала 419,90 грн.
Згідно пункту 13 ст. 3 Закону - 265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як вбачається зі ст. 2 Закону - 265 місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. В судовому засіданні позивач пояснив, що сума коштів, яка не була проведена продавцем через РРО в розмірі 419,90грн. знаходилась в коробці біля РРО та призначалась для проведення розрахунків з постачальниками. Отже, виходячи з наведеного вище тлумачення норм Закону -265 та наданих самим позивачем пояснень, готівкові кошти в сумі 419,90грн., які знаходились в місці зберігання коштів (в коробці біля касового апарату) є такими, що знаходились в місці проведення розрахунків.
Чинне законодавство не передбачає можливості зберігання в місці проведення розрахунків коштів, які не проведені через реєстратор, незалежно від цілей, для яких такі кошти призначені, одночасно надаючи можливість, в разі необхідності, здійснювати суб'єктом підприємницької діяльності операції „службове внесення” готівки або „службове вилучення” готівки, що також знаходить своє відображення в денному звіті реєстратора.
Позивач такою можливістю не скористався, внаслідок чого порушив обов'язкові вимоги, передбачені п.13 ст.3 Закону -265.
За таких обставин відповідач, здійснюючи перевірку та приймаючи спірне рішення, діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог закону , тому у задоволенні позову має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 26 січня 2007 року.
Суддя М.В.Фесюра