МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року Справа № 814/3017/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лебедєвої Г.В.

при секретарі - Дворник Г.Г.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Чернявського В.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 15.09.2014 року №0003211700, №0003201700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.09.2014 року №0003221700,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 15.09.2014 року №0003211700, №0003201700.

Під час розгляду справи позивачем було надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №0003211700, №0003201700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.09.2014 року №0003221700.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а саме: правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік по взаєморозрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Імпекс» (код ЄДРПОУ 37624342), за результатами якої відповідачем складено акт від 08.09.2014 року №69/14-14-17-01/НОМЕР_1, яким встановлено наступні порушення: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 до декларації за 2013р., а саме за липень 2013р. до складу валових витрат включено витрати, які документально не підтверджені у сумі 281421,23 грн.; відповідно до вимог п.167.1 ст.167, п.177.4, пп..177.5.3 п.177.5 ст.177, п.177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) за 2013р., а саме за жовтень 2013р. за результатом документальної перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 47612,21грн.; встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., щодо придбання ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) товарів у ТОВ "Константа-Імпекс» (код за ЄДРПОУ 37624342) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемних, завищено суму податкового кредиту на 56284,25грн., чим занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 56284,25 грн.; ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 97653,17 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.09.2014 року були прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №0003201700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 70 355,31 грн., у тому числі 56 284,25 грн. - за основним платежем, 14 071,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 15.06.2014 року №0003211700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 59 515,26 грн., у тому числі 59 515,26 грн. - за основним платежем, 47 612,21 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 15.09.2015 року №0003221700, яким донараховано суму грошового зобов'язання за платежем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 102 535,83 грн., у тому числі 97 653,17 грн. - за основним платежем, 4882,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області неправомірно вказує в акті перевірки про те, що операції фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Імпекс» мали ознаки безтоварних операцій, і такий висновок відповідача не відповідає дійсним обставинам справи, і спростовується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі, договором поставки, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями про оплату отриманого товару, оборотно-сальдовими відомостями та іншими супутніми документами, в тому числі, сертифікатами відповідності та паспортами на паливо. При цьому, відповідно до вимог Податкового Кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до податкового кредиту включені тільки ті суми, що підтверджені податковою накладною, виданою товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Імпекс», які заповнені відповідно до встановленого порядку.

Крім того, як зазначає позивач, вказані документи були надані позивачем податковому органу при проведенні перевірки, однак висновок відповідача, щодо неправомірного віднесення спірних сум до витрат підприємства, ґрунтується на тому, що встановлено невідповідність між даними товарно-транспортної накладної та податкової накладної. Позивач вказує, що ТТН - це документ, який лише свідчить про факт поставки, і жодним чином не свідчить про здійснення чи не здійснення платником податку витрат.

Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними та помилковими, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цього акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено, що фізичною особою - підприємцем - ОСОБА_3 до декларації за 2013р., а саме за липень 2013р. до складу валових витрат включено витрати, які документально не підтверджені у сумі 281421,23 грн.; відповідно до вимог п.167.1 ст.167, п.177.4, пп..177.5.3 п.177.5 ст.177, п.177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) за 2013р., а саме за жовтень 2013р. за результатом документальної перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 47612,21грн.; встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., щодо придбання ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) товарів у ТОВ "Константа-Імпекс» (код за ЄДРПОУ 37624342) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемних, завищено суму податкового кредиту на 56284,25грн., чим занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 56284,25 грн.; ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 97653,17 грн. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними, а отже скасуванню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих письмових поясненнях та на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у запереченнях до позовної заяви, а також, зважаючи на надані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Арбузинською райдержадміністрацією Миколаївської області 02.01.1998р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 взято на облік в контролюючому органі 12.12.2006р. за №85, станом на 26.08.2014р. перебував на обліку в Братському відділенні Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.75.1.2 п.75 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами і доповненнями) та акту перевірки, який надійшов до Братського відділення Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів в Миколаївській області від Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, а саме: від 14.07.2014 № 32/2200/37624342 „Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Імпекс» (код ЄДРПОУ 37624342), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Аріс» (код 21878439), їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-липень 2013року» та наказу Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів в Миколаївській області № 343 від 19.08.2014 р. головним державним ревізором-інспектором Братського відділення Южноукраїнської ОДПІ Гончаренко Іриною Михайлівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а саме: правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік по взаєморозрахункам з ТОВ «Константа -Імпекс» (код ЄДРПОУ 37624342) з 26.08.2014 року 01.09.2014 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік по взаєморозрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Імпекс» (код ЄДРПОУ 37624342). Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з повідомленням про проведення позапланової перевірки від 22.08.2014р. №665/10/17-14-17-01 пред'явлено ФОП ОСОБА_3 - 22.08.2014р.

За результатами вищезазначеної перевірки ОДПІ складено Акт від 08.09.2014 року №69/14-14-17-01/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а саме: правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік по взаєморозрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Імпекс» (код ЄДРПОУ 37624342), яким встановлено наступні порушення: фізичною особою - підприємцем-ОСОБА_3 до декларації за 2013р., а саме за липень 2013р. до складу валових витрат включено витрати, які документально не підтверджені у сумі 281421,23 грн.; відповідно до вимог п.167.1 ст.167, п.177.4, пп..177.5.3 п.177.5 ст.177, п.177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) за 2013р., а саме за жовтень 2013р. за результатом документальної перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 47612,21грн.; встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., щодо придбання ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) товарів у ТОВ "Константа-Імпекс» (код за ЄДРПОУ 37624342) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемних, завищено суму податкового кредиту на 56284,25грн., чим занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 56284,25 грн.; ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 97653,17 грн.

15.09.2014 року на підставі Акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №0003201700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 70 355,31 грн., у тому числі 56 284,25 грн. - за основним платежем, 14 071,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 15.06.2014 року №0003211700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 59 515,26 грн., у тому числі 59 515,26 грн. - за основним платежем, 47 612,21 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 15.09.2015 року №0003221700, яким донараховано суму грошового зобов'язання за платежем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 102 535,83 грн., у тому числі 97 653,17 грн. - за основним платежем, 4882,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: фізичною особою - підприємцем-ОСОБА_3 до декларації за 2013р., а саме за липень 2013р. до складу валових витрат включено витрати, які документально не підтверджені у сумі 281421,23 грн.; відповідно до вимог п.167.1 ст.167, п.177.4, пп..177.5.3 п.177.5 ст.177, п.177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. Ж2755-УІ (із змінами та доповненнями) за 2013р., а саме за жовтень 2013р. за результатом документальної перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 47612,21грн.; встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., щодо придбання ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) товарів у ТОВ "Константа-Імпекс» (код за ЄДРПОУ 37624342) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемних, завищено суму податкового кредиту на 56284,25грн., чим занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 56284,25 грн.; ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 97653,17 грн.

Судом встановлено, що Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3 були використані наступні документи:

- договір купівлі - продажу нафтопродуктів від 25.07.2013р. №07-95К;

- податкова накладна виписана ТОВ "Константа-Імпекс" від 25.07.2013р. №47;

- видаткова накладна від 25.07.2013р. №РН -0000235;

- товарно-транспортна накладна від 25.07.2013р. №193 на відпуск нафтопродуктів

бензину А-92 в кількості 38430 літра;

- платіжні доручення: від 03.09.2013р. №274 на загальну суму 100000,00грн. в т.ч.

ПДВ в сумі 16666,67грн., від 09.09.2013р. №284 на загальну суму 60000,00грн. в т.ч.

ПДВ в сумі 10000,00грн., від 12.09.2013р. №286на загальну суму 177705,48грн. в т.ч.

ПДВ в сумі 29617,58грн.,

- пояснення фізичної особи - підприємця ФОП ОСОБА_3 від 19.08.2014р. вхідний

№ 837,

- акт від 14.07.2014 № 32/2200/37624342 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ : «КОНСТАНТА-ІМПЕКС» ( код за ЄДРПОУ 37624342) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Аріс» (код за ЄДРПОУ 21878439) їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий - липень 2013 року, а також подальша реалізація придбаних ТМЦ контрагентам - покупцям", надісланий для використання в роботі Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області;

- бази комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АС „Податковий блок", а саме „Обробка ПЗ та платежів", „Облік платежів", „Аналітична система", „Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Як зазначає відповідач у акті, в ході перевірки встановлено відсутність реальності здійснення фактичної поставки ТМЦ (бензину А-95, А-80, А-92) по ланцюгу постачання в частині надання копій документів, які мають не відповідність в даті виписки та даті постачання ТМЦ, а саме: сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстровано в Реєстрі за UА1. 035.0118772-12 термін дії з 24 липня 2012 року по 01 липня 2013 року, тобто на момент складання Договору № 07-95К від 25.07.2013 року сертифікат був вже недійсний, сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстровано в Реєстрі за UА1. 072.0203394-13 термін дії з 04 вересня 2013 року по 16 червня 2015 року, тобто на момент складання Договору № 07-95К від 25.07.2013 року сертифікат ще не вступив в дію, сертифікат відповідності Серії ВГ, зареєстровано в Реєстрі за UА1. 033.0210344-13 термін дії з 27 вересня 2013 року по 26 вересня 2015 року на Бензин автомобільний А-95 - Євро виду II класу С, що не відповідає переліку придбаного товару, та на момент складання Договору № 07- 95К від 25.07.2013 року сертифікат був вже недійсний., паспорт ¹837 на автомобільний бензин А-76, який відповідно до первинних документів не придбавався; паспорт ¹195 на автомобільний бензин підвищеної якості А-92 Євро виду II класу Р.

Згідно виписаної податкової накладної ТОВ «Константа - Імпекс» від 25.07.2013р. №47ФОП ОСОБА_3 було придбано: Бензин А80- 10050 л., Бензин А92- 22230 л., Бензин А95- 6150 л.

Також до перевірки не надані:

- Додатки до Договору, які відповідно до п.1.1 є невідємною частиною Договору та погоджена заявка, в якій вказано кількість та найменування товару, сума поставки (згідно наданого пояснення до Договору №07-95К від 2507.2013 року додаткові угоди не укладались);

- технічні паспорти на автомобілі (причепи) немає можливості підтвердити факт одночасного постачання (отримання) Зх~4х видів палива за одну поставку;

- відсутня інформація щодо вантажопід'ємності транспортних засобів, що використовувались при перевезенні ТМЦ, тощо.

Відсутність даної інформації свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, господарські операції купівлі-продажу з ТОВ «Константа-Імпекс» відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, згідно акту перевірки від 14.07.2014 №32/2200/37624342 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНСТАНТА-ІМПЕКС» (код за ЄДРПОУ 37624342) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Аріс» (код за ЄДРПОУ 21878439) їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий- липень 2013 року, (надісланий для використання в роботі Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області), усі операції купівлі-продажу ТОВ «Константа-Імпекс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є недійсними по ланцюгу постачання до „вигодонабувача".

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Отже, перевіркою встановлені порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Фінансово - господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Константа- Імпекс" є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Отже, зазначений правочин відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемного, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичного наслідку, крім того, що пов'язаний з його недійсністю.

Діяльність ФОП ОСОБА_5 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами - постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

В зв'язку з тим, що договір поставки товарів має ознаки нікчемного, і в силу закону, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, відповідач в акті зазначає, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено до складу валових витрат операції з придбання нафтопродуктів від ТОВ "Константа-Імпекс» у сумі 281421,23 грн. без підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 281421,23 грн.; в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), до податкового кредиту безпідставно включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемних, завищено суму податкового кредиту на 56284,25грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 56284,25 грн.; в порушення ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 97653,17 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В свою чергу, відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) та ТОВ "Константа Імпекс" (код ЄДРПОУ за 37624342) у м. Світловодськ укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів за №07-95К від 25.07.2013р., що діяв до З1 грудня 2013р., згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю „Константа-Імпекс" в особі директора Димури Алли Віталіївни, що діє на підставі Статуту, надалі іменується «Продавець» з одного боку, та фізична особа -підприємець ОСОБА_3, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 721705 серії ВОЗ від 12.10.2010 року, надалі іменується «Покупець», з іншого боку (в подальшому разом іменуються «Сторони»), відповідно до діючого законодавства уклали цей Договір про нижченаведене: Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі - товар, відповідно до умов цього Договору й Додатків до нього. Додатки до Договору є його невід'ємною частиною. Номенклатура, кількість й ціна товару визначаються Сторонами в рахунку фактурі до цього Договору. У відповідності до п. 1.4 Договору загальна сума Договору складає 12000000грн. (Дванадцять мільйонів грн.). Згідно п. 3.4 Договору послуги з відвантаження й доставки товару до станцій призначення, зазначених Покупцем у заявці здійснюється Відправниками вантажу. Тут і надалі Сторони під Відправником вантажу розуміють фірму-експедитора, що робить транспортно-експедиторські послуги з наливу й відвантаження товару на станцію призначення. При поставці товару залізничним транспортом, витрати Продавця по оплаті ж/д тарифу відшкодовуються Покупцем. Відвантажувальні документи й Паспорти якості підлягають відправленню одночасно з відправленим товаром (п. 3.5 Договору). У відповідності до п. 4.1 Договору ціна товару встановлюється на умовах передбачених у пункті 3.1 Договору й узгоджується Сторонами. Покупець зобов'язується здійснити 100% передплату за товар або оплачує вартість поставленого товару в перебігу терміну, оговорених у Додатку, за умови виконання пункту 3.9. даного Договору (п. 4.2 Договору). Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого Продавцем рахунка-фактурою. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати вчинення правочину. Згідно п. 5.1 Договру Покупець провадить приймання товару по кількості і якості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустки й обліку нафти й нафтопродуктів на підприємствах й в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства транспорту України, Держкомстандарту й Держкомстату України №281/171578/155 від 20.05.2008р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №805/15496 від 02.09.2008р.(Далі Інструкція), відповідно до діючого законодавства України а також з умовами даного Договору й Додатку до нього.

Вказаний договір підписаний від ФОП ОСОБА_3 та від ТОВ "Константа Імпекс" директором Димури Аллою Віталіївною.

Передача товару від ТОВ "Константа Імпекс" до ФОП ОСОБА_3 згідно вищевказаного договору підтверджується відповідно видатковою накладною №РН - 0000235 від 25.07.2013р., податковою накладною від 25.07.2013р. №47 про поставку бензину А-80 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114139) в кількості 10050 літрів, бензину А-92 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114199) в кількості 22230 літрів, бензину А-95 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114599) в кількості 6150 літрів на загальну суму 337705,48грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 56284,25грн., актом приймання матеріалів від 25.07.2014 року; поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №196 від 25.07.2013 року; а також трудовими договорами, укладеними між позивачем та найманими працівниками, у відповідності до яких працівники були зобов'язані виконувати обов'язки операторів АЗС.

Згідно вищевказаної товарно-транспортної накладної, автопідприємством виступило: ПП «Екмітранс», відповідно замовником та вантажоодержувачем виступали ТОВ «Константа-Імпекс» та ФОП ОСОБА_3; також в ТТН зазначені: прізвище водія, дані транспортного засобу, відомості щодо кількості бензину, які відповідають даним видаткової та податкової накладних, а саме: бензин А-80 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114139) в кількості 10050 літрів, бензин А-92 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114199) в кількості 22230 літрів, бензин А-95 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114599) в кількості 6150 літрів, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Податкова накладна від 25.07.2013р. №47, виписана ТОВ «Константа-Імпекс» зареєстрована 01.08.2013р. в 12:13:53 в єдиному державному реєстрі податкових накладних за №9046811532.

Суму податку за зазначеною вище податковою накладною ФОП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту за липень місяць 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідний звітний період.

Разом з цим, позивачем на підтвердження сплати коштів за отримане паливо надані до суду копії платіжних доручень: №274 від 03.09.2013 року на суму 100 000,00 гр., №284 від 09.09.2013 року №60000,00 грн., №286 від 12.09.2013 року на суму 177705,48 грн.

Позивачем до суду надані також паспорти якості виробника та сертифікати відповідності, які підтверджують вимоги п. 2.1 договору купівлі-продажу нафтопродуктів за №07-95К від 25.07.2013р.

Разом з тим, на підтвердження того, що паливо дійсно було поставлено, та його рух відображався на АЗС, позивачем надано до суду копію картки рахунку №281 за 25.07.2013 року, копію витягу з реєстру придбаних товарів.

Суми витрат за вказаними господарськими операціями позивач відніс до складу валових витрат згідно наданих декларацій з податку на прибуток підприємства.

На підтвердження того, що контрагент позивача мав можливість здійснювати вищевказані господарські операції, позивачем надано до суду копію витягу з ЄДР, згідно якого вбачається, що видом діяльності ТОВ «Константа-Імпекс» є, зокрема, - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і побібними продуктами.

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента товар (бензин) для подальшого використання (реалізації) у межах господарській діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з видів діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля пальним.

На підтвердження того, що позивач мав можливість здійснювати господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним, останнім надано до суду копії: свідоцтва про право власності на автозаправочну станцію смт. Братське, витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно на склад ПММ «Заправка» смт. Арбузинка, а також, торговий патент на право здійснення підприємницької діяльності у сфері: роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами терміном дії з 01.05.2011 року по 30.04.2016 року.

Як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях та під час розгляду справи, придбане у контрагента ТОВ «Константа-Імпекс» паливо використовувалось у господарській діяльності позивача з метою подальшої реалізації для отримання прибутку, на підтвердження чого, позивачем надано до суду копії: договорів купівлі-продажу, періодичних фіскальних звітів за період липень 2013, серпень 2013, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, виписок з рахунку банку, рахунки на оплату та видаткові накладні, видані покупцям.

Таким чином, вказаним підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 використовував у своїй господарській діяльності паливо придбане у ТОВ «Константа-Імпекс» шляхом реалізації вказаного палива.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми які позивач відніс на валові витрати. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи, судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що перевіркою встановлено невідповідність між даними товарно-транспортної накладної та податкової накладної, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в податковій накладній від 25.07.2013р. №47 та в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів №196 від 25.07.2013 року значаться однакові відомості про поставку товару, а саме: бензину А-80 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114139) в кількості 10050 літрів, бензину А-92 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114199) в кількості 22230 літрів, бензину А-95 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710114599) в кількості 6150 літрів.

Крім того, згідно пояснень представника позивача до перевірки надавались дві товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів №196 від 25.07.2013 року, в одній з яких в графі «найменування, марка та вид діяльності» значиться: Бензин А92- 10050 л., Бензин А92- 22230 л., Бензин А92- 6150 л., та яка була виписана ТОВ "Константа Імпекс" з технічною помилкою, про що було зазначено позивачем, у зв'язку з чим ТОВ "Константа Імпекс" було виписано іншу товаро-транспорту накладну з усуненням технічної помилки.

В свою чергу, посилання представника відповідача на те, що один з сертифікатів відповідності втратив чинність, не може свідчити про відсутність господарської операції, враховуючи належне документальне підтвердження позивачем здійсненої господарської операції із його контрагентом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у деклараціях по податку на прибуток за спірний період, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірні суми за вищевказаним договором, укладеним із його контрагентом, до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення позивачем валових витрат у спірних сумах.

В свою чергу, як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, було надано отриману від його контрагента належним чином оформлену податкову накладну, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договору.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки була наявна.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Необхідно також враховувати і практик у Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, к вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами ТОВ "Константа Імпекс" вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операції позивача з його контрагентом ТОВ "Константа Імпекс", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем з ТОВ "Константа Імпекс" і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок на підставі податкової накладної, оформленої належним чином та виданої підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договор, укладений між позивачем та ТОВ "Константа Імпекс" не спричиняє реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим є нікчемними, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори купівлі-продажу укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договор поставки, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договіп судом недійсним не визнавались, а отже є чинними.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договору поставки були відсутні у ТОВ "Константа Імпекс".

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 56284,25 грн. - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Константа Імпекс".

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаних у ТОВ "Константа Імпекс" нафтопродуктів , а також підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 56284,25 грн. за липень 2013 року.

Отже, враховуючи те, що судом не встановлено порушень позивачем законодавства, що регулює вказані питання, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу оскаржуваним рішенням від 15.09.2014 року №0003221700 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 97653,17 грн. здійснено безпідставно та неправомірно, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято неправомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №0003211700, №0003201700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.09.2014 року №0003221700 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 15.09.2014 року №0003211700, №0003201700, №0003221700 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.09.2014 року №0003211700, №0003201700, №0003221700.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в сумі 259,75 (двісті п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копійок), сплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за квитанцією від 01.10.2014 року №7920.18.1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23 січня 2015 року.

Суддя Г.В. Лебедєва