ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/4114/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Янушкевича А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0065641701, №0065651701 від 07.11.2014 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1493 від 27.10.2014 року та рішення № 0065601701 від 07.11.2014 року про застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 рік, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, оформленої актом №2815/1701/НОМЕР_2 від 27.10.2014 року, встановлено порушення позивачем вимог статей 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в частині перевищення встановленого граничного обсягу виручки від реалізації продукції в розмірі 500 тис. гривень за рік, внаслідок чого винесено оскаржувані рішення. Такі рішення Вінницької ОДПІ позивач вважає протиправними та такими, що прийняті на підставі помилкових висновків відповідача, оскільки, як вказує позивач, у розумінні ст. 1, 5 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 при визначенні обсягу виручки враховуються грошові надходження суб'єкта підприємництва від здійснення операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), які безпосередньо пов'язані з такою діяльністю. Позивач зазначає, що протягом 2014 року він здійснював діяльність по реалізації Prepaid продукції і прийому платежів на підставі договору комісії від імені та за рахунок довірителія/комітента, тому всі грошові кошти, які надходили на розрахунковий рахунок підприємця під звіт на виконання умов договору, як вказує позивач, не можна вважати виручкою від здійснення операцій з реалізації товарів (робіт, послуг).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового ревізора-інспектора, що проводила перевірку, які знайшли відображення в акті перевірки №2815/1701/НОМЕР_2 від 27.10.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстровано як фізичну особу - підприємця 03.03.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 364364 від 06.11.2013 р. ( а.с. 7-9 ). З 01.01.2010 року по 31.12.2011 року позивач перебув на податковому обліку у Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на спрощеній системі оподаткування на умовах сплати єдиного податку, а з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування група 2 (20 %).

В період з 14.10.2014 року по 20.10.2014 року Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 07.10.2014 року № 2849 та направлення від 07.10.2014 року №2663/17 виданих Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 рік, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлено актом №2815/1701/НОМЕР_2 від 27.10.2014 року (а.с.10-30).

Відповідно до висновків зазначеного акту, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- статті 1, 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період 2011 рік на суму 1234255,80 грн., за 2012 рік в сумі 7337,85 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року в сумі 1241593,65 грн.;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме, не ведення книги обліку доходів та витрат;

- п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, внаслідок чого за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року позивачем занижено податкове зобов'язання на суму 1256168,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в тому числі за 2011 рік на суму 1211624,00 грн., за 2012 рік на суму 44544,00 грн.;

- п. 2 ст. 7, ч. 8 ст. 9, ч. 5 ст. 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 07.07.2010 року №2464-VI в сумі 66374,81 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 41918,61 грн., за 2012 рік в сумі 24456,20 грн.

Суть встановлених порушень полягає у тому, що в ході перевірки виявлено порушення підприємцем податкового законодавства в частині перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів в І кварталі 2011 року, тобто більше 500 тисяч гривень.

На підставі виявлених порушень Вінницькою ОДПІ були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 року № 0065641701, яким збільше но суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 1 551 992,06 грн., з яких за осно вним платежем 1 241 593,65 грн. та за штрафними санкціями 310 398,41 грн., за порушення ст.ст 1, 5 Указу Президента України № 727/98 та п. 177.2 ст. 177 ПК від 02.12.2010 року.

- податкове повідомлення - рішення від 07.11.2014 року № 0065651701, яким збільше но суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додатку вартість у розмірі 229 087,50 грн., з яких за основним платежем 183 270,00 грн. та за штрафними санкціями 45 817,50 грн., за порушення п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 року.

- вимога № Ф-1493 від 27.10.2014 року про сплату боргу (недоїмки) на загально обов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 66 374,81 грн. за порушення п. 2 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держав не соціальне страхування" від 08.07.2010 року.

- рішення № 0065601701 від 07.11.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8733,41 грн., прийнятого на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страху вання" від 08.07.2010 року.

Позивач вважає зазначені рішення відповідача протиправними, в зв"язку з чим звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Указом Президента України №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (надалі - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.

Статтею 1 Указу передбачено, що у разі, якщо підприємець - платник єдиного податку перевищив обсяг виручки 500 тисяч гривень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), то в такому разі підприємець - платник єдиного податку у відповідності до статті 5 Указу повинен перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

При цьому під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (пункт 4 статті 1 Указу).

Разом з тим, згідно з підпунктом 136.1.19 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно - правових договорів.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в періверяємий період ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність, основним видом якої було надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів (КВЕД 77.33); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 82.99); ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (КВЕД 95.11); консультування з питань інформації (КВЕД 62.02).

На підставі договору доручення (комісії) №2 від 01 січня 2011 року, укладеного із ТОВ "Вінкардсервіс", в перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 реалізовував Prepaid продукцію та приймав платежі в порядку та на умовах передбачених зазначеним договором.

Податковий орган дійшов висновку, що надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємця у І кварталі 2011 року є його виручкою, що склала 2168015,50 гривень, а тому з ІІ кварталу 2011 року підприємцю слід було перейти на загальну систему оподаткування.

Суд не погоджується з такими висновками органу державної податкової служби з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, ФОП ОСОБА_3 (Комісіонер) за перевіряємий період здійснював реалізацію Prepaid продукції та приймання платежів на підставі договору доручення (комісії) №2 від 01 січня 2011 року, укладеного із ТОВ "Вінкардсервіс" (Комітент).

Пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору доручення (комісії) №2 від 01 січня 2011 року передбачено, що Комісіонер та його партнери зобов'язуються реалізовувати Prepaid продукцію в інтересах Комітента в порядку та на умовах передбачених Правилами роботи об'єднаної системи моментальних платежів (далі - ООО "ОСМП"), з дня отримання заяви.

Комісіонер та його партнери зобов'язані від імені банка "Сведбанк" на користь Провайдерів здійснювати прийом платежів від платників.

При реалізації Prepaid продукції та Prepaid послуг третім лицям продаж здійснюється через термінал (п.2.4 договору).

Пунктом 2.5 вказаного договору встановлено, що грошові кошти, які надходять до терміналів Комісіонера, являються власністю Комітента за виключенням винагороди, виплаченої Комітентом Комісіонеру за виконання зобов'язань згідно даного Договору.

Крім того, пунктом 5 даного договору встановлено, що винагородою Комісіонера являється комісія за користування терміналом, яку сплачує платник при купівлі Prepaid продукції через платіжний термінал (п.5.1). При цьому, розмір комісії за користування терміналом Комісіонер встановлює самостійно та на власний розсуд, керуючись додатком № 3 до даного договору (п. 5.5). Комісіонер перераховує суму коштів за реалізацію Prepaid продукції та Prepaid послуг на розрахунковий рахунок Комітента або вносить до каси Комітента, утримуя при цьому тільки суму комісійної винагороди за використання терміналом (п. 5.3).

Зазначений договір було укладено на виконання Агентського договору ( Правила роботи ТОВ "ОСМП"), затвердженого наказом директора ТОВ "ОСМП" №06 від 11.11.2009 року, що регулює відносини у сфері реалізації Prepaid продукції.

Правилами роботи ТОВ "ОСМП" встановлено, що TOB „ОСМП" є інтегратором та оператором по прийому готівко вих платежів за послуги всіх мобільних операторів України, створює мережі пунктів прийому платежів.

Пунктом 3.1. Правил роботи TOB „ОСМП" по прийманню платежів визначено, що в рамках глави 31 Господарського Кодексу України і постанови НБУ № 53 від 05.03.2008 року, TOB "ОСМП" діє як комерційний агент комерційного Банку.

Зазначене дозволяє TOB "ОСМП" укладати агентські договори із третіми особа ми, згідно з якими вони залучаються в якості субагентів цього Банку для організації приймання платежів від платників по клієнтських договорах і діють від імені й в ін тересах зазначеного Банку.

В разі укладення агентського договору, до початку діяльності дилеру (агенту) необхідно придбати термінал, зареєструвати його в TOB „ОСМП", отримати тариф, підписати договір про приймання платежів, отримати орендовані площі для встановлення терміналів, придбати Prepaid продукцію у TOB „ОСМП" на умовах перед оплати (перерахувати авансовий платіж), та розпочати діяльність за підтримки TOB .,ОСМП" (як агента Банку) у вигляді розрахункового, технологічного та інформа ційного обслуговування діяльності з прийому платежів.

12.05.2009 року, на підставі положень ст. 634 Цивільного кодексу України, від директора TOB "Вінкардсервіс" на адресу TOB "ОСМП" надійшла заява про приєднання до агентського договору з реалізації Prepaid продукції ( том 2 а.с. 40 ).

Тобто, TOB "Вінкардсервіс" виступало як субагент ТОВ "ОСМП", а предмет укладеного з ТОВ "ОСМП" договору полягав у тому, що за доручення та від імені банку TOB "Вінкардсервіс" як субагент зобов'язувалось здійснювати прийом платежів від платників через термінали, здійснювати інформаційну та технологічну взаємодію між платником, агентом, банком, провайдером при прийомі платежів на території субагента - TOB "Вінкардсервіс", а ТОВ "ОСМП" виплачувало TOB "Вінкардсервіс" як субагенту агентську винагороду за виконані дії виходячи із діючого тарифного плану.

В подальшому TOB "Вінкардсервіс" уклало з ФОП ОСОБА_3 договір комісії № 2 від 01 січня 2011 року, у відповідності до умов якого Комісіонер зобов'язується реалізовувати Prepaid проду кцію в інтересах Комітента в порядку та на умовах, передбачених Правилами роботи об'єднаної системи моментальних платежів TOB "ОСМП".

Відповідно до частини 1 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Згідно з частиною 1 статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона - комерційний агент зобов'язується надати послуги другій стороні, суб'єкту, якого представляє агент, в укладенні угод чи сприяти їх укладенню - надання фактичних послуг, від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір визначає сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Під час розгляду справи представником позивача були надані банківські виписки ( т.1 а.с. 100-276), згідно яких кошти, що поступали в перевіряємий період на рахунок позивача, відкритий у банку "СЕБ Банк", надходили з призначенням платежу - зарахування коштів за прийом платежів та припейд продукції згідно договору комісії.

Крім того, представником позивача було надано банківські виписки ( том 1 а.с. 100-276 ), які підтверджують факт, що кошти за реалізовану Prepaid продукцію позивачем перераховані агенту за договором комісії № 2 від 01 січня 2011 року.

Слід також зазначити, що відповідач не заперечує, що ФОП ОСОБА_3 реалізовував товар ( продукцію ) як субагент, а також перераховував отримані кошти TOB "Вінкардсервіс".

З аналізу вищевикладених обставин справи суд приходить до висновку, що фактично ФОП ОСОБА_3 реалізовував Prepaid продукцію, але кошти, які надходили на його розрахунковий рахунок транзитом, він перераховував на рахунок TOB "Вінкардсервіс", отримуючи як дохід лише винагороду, якою згідно умов договору є комісія за користування терміналом, яку сплачує платник при купівлі Prepaid продукції через платіжний термінал.

Крім того, суд не погоджується з посиланням відповідача на наявність кримінального провадження № 32014020000000033 та № 32014020000000119, як на додаткову підставу, що сприяла формуванню податковим органом висновку про ухилення ФОП ОСОБА_3 від сплати податку з доходів фізичних осіб, оскільки дане кримінальне провадження закрито, згідно постанови від 25.11.2014 року, за відсутністю в діях ФОП ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України ( том 1 а.с. 87-97 ).

Так, в мотивувальній частині вищезаначеної постанови про закриття провадження від 25.11.2014 року, винесеної старшим слідчим з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Вінницькій області Чубатюком С.М., зазначено, що інкасовані кошти з рахунків ФОП ОСОБА_3 поступали на рахунки TOB "Вінкардсервіс" з призначенням платежу у витратній частині ФОП ОСОБА_3 - погашення заборгованості перед Комітентом по прийому платежів та за Prepaid проду кцію.

В ході огляду банківських виписок ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік встановлено, що надходження у дохідній частині в загальному склали 8527067,76 грн., а сума перерахованих коштів у витратній частині банківських виписок в загальному склала 8463420,77 грн. ( том. 1 а.с. 97 ).

Разом з тим, стаття 3 Закону України «Про систему оподаткування» передбачає, що одним із принципів побудови та призначення системи оподаткування є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари.

Згідно з підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кошти, залучені платником податку на підставі договору комісії та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі права власності на такі кошти, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи зміст статті 295 та статті 297 Господарського кодексу України, кошти, які надходили позивачу від реалізації продукції за договором комісії, не належали йому і не були його виручкою, а перераховувались агентам.

Поряд з цим, з положень ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» випливає, що при визначенні граничної суми, в межах якої застосовується спрощена система оподаткування, обліку і звітності, до уваги приймається власна виручка самого суб'єкта малого підприємництва - кошти, які отримані підприємцем у власність.

До того ж, у відповідності до підпункту 6.2 п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» не визнається доходом (виручкою) сума надходжень за договорами комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Аналогічний підхід використовується й у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Цей документ не підлягав безпосередньо застосуванню позивачем, але він, на думку суду, достатньо чітко визначає правила ведення бухгалтерського обліку та дає можливість визначити наслідки здійснення відповідних операцій для цілей оподаткування.

Зокрема, пунктом 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) «Дохід» передбачено наступне. «Дохід включає тільки валові надходження економічних вигод, які отримані чи підлягають отриманню суб'єктом господарювання на його власний рахунок. Суми, отримані від імені третіх сторін (такі, як податок з продажу, податки на товари та послуги і податок на додану вартість), не є економічними вигодами, що надходять до суб'єкта господарювання, і не ведуть до збільшення власного капіталу. Отже, вони виключаються з доходу. Подібним чином у будь-яких агентських відносинах валове надходження економічних вигод включає суми, які отримані від імені принципала, але не спричиняють збільшення власного капіталу підприємства. Суми, отримані від імені принципала, не є доходом. Натомість доходом є сума комісійних».

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2013 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 32213981), де суд вказав, що готівкові гроші, отримані позивачем під звіт на виконання умов договору, не є виручкою останнього від реалізації продукції у розумінні положень Указу № 727/98. Обсяг виручки ФОП, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди, яка у періоді, що перевірявся, не перевищила визначеного цим Указом граничного розміру.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та фактичні обставини, встановлені в ході розгляду даної адміністративної справи, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність висновків, викладених в акті перевірки №2815/1701/НОМЕР_2 від 27.10.2014 року, щодо заниження позивачем в перевіряємий період податкового зобов'язання, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в той час як позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості задекларованих сум доходу, отриманого за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року та пов"язаного з виконанням договору комісії № 2 від 01 січня 2011 року, а тому прийняті на підставі хибних висновків податкового органу податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0065641701, №0065651701 від 07.11.2014 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1493 від 27.10.2014 року та рішення № 0065601701 від 07.11.2014 року про застосування штрафних санкцій суд вважає протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0065641701 від 07.11.2014 року та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0065651701 від 07.11.2014 року, прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1493 від 27.10.2014 року та рішення № 0065601701 від 07.11.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесені Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 487, 20 грн. ( чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар