24.01.07 УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Чернігівської області
14000 , м.Чернігів тел. 7-99-18, 674-013
просп. Миру , 20
Іменем України
РІШЕННЯ
"24" січня 2007 р. Справа № 1/244/19
Заступник прокурора Чернігівського району Чернігівської області,
вул. Коцюбинського 57, м. Чернігів,14000
В особі: Чернігівської райдержадміністрації, код ЄДРПОУ 04061688,
вул. Шевченка 48, м. Чернігів,14027
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс", код ЄДРПОУ 32284373, вул. Борисенка 39, м. Чернігів,14000
Предмет спору: про визнання положень договору недійсним
Суддя В.І.Шестак
Рішення прийнято після перерви, оголошеної в судовому засіданні 16.01.07р. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судовому засіданні 16.01.07р. :
позивача: Синько О. О. довіреність № 02-15/1456 від 17.08.2006 нач. юрид. відділу
відповідача: Руденко В. М. довіреність № 29/12-06 від 11.12.2006 представник
В судовому засіданні взяв участь помічник прокурора Чернігівського району: Косова О. А. посвідчення №27
Заступником прокурора Чернігівського району в інтересах Чернігівської районної державної адміністрації заявлено позов про визнання такими, що суперечать чинному законодавству підпункт 5 п. 2.1 та п. 4.1 договору на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах Чернігівського району. При цьому позов обґрунтовується тим, що позивачем не повинні виконуватися функції по відшкодуванню витрат від перевезень пільгових категорій пасажирів і згідно чинному законодавству вони покладені на самостійну юридичну особу – управління праці та соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації .
Прокурором уточнено позовні вимоги в частині визнання недійсним підпункту 5 п. 2.1. договору.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач через свої структурні підрозділи, в даному випадку через управління праці та соціального захисту населення, здійснює реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов`язанні, в даному випадку , на управління праці та соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено.
Відповідно до ст. 41 закону України „Про автомобільний транспорт” відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договорами на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціальні послуги автомобільного транспорту загального користування .
Між Чернігівською райдержадміністрацією (в подальшому „Замовник”) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автотранс” (в подальшому „Перевізник”) укладено договір на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах Чернігівського району без номера та без дати. Термін дії цього договору сторони визначили з 1 січня 2005р. по 31 грудня 2005р.
Пунктом 2.1, абз. 5 відповідного договору зазначено, що „Замовник” зобов`язується компенсувати „Перевізнику” витрати від перевезень пільгових категорій пасажирів на приміських маршрутах за фактичними витратами на підставі надання щомісячних актів звірки за умови надходження субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 4.1 договору визначено, що суму компенсації від перевезень пільгових категорій пасажирів „Замовник” сплачує „Перевізнику” щомісячно, яка визначається за фактичними витратами підприємства на підставі щомісячних рахунків втрат та актів звірки і сплачуються на протязі трьох банківських днів після отримання субвенції з державного бюджету .
Відшкодування витрат від перевезень пільгових категорій пасажирів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. № 256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”.
Відповідно до цього Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих райдержадміністрацій, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту .
Стаття 21 Бюджетного кодексу України передбачає, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів .
Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Таким чином, чинне законодавство визначає функціональні обов`язки по відшкодуванню витрат від перевезень пільгових категорій пасажирів, тобто, таке відшкодування покладається на структурний підрозділ „Замовника”, самостійну юридичну особу - управління праці та соціального захисту Чернігівської райдержадміністрації на підставі щомісячних актів звірки за умови надходження субвенцій з державного бюджету.
Сам відповідач у відзиві на позов (арк. с. 14) вказує, що зазначення в п. 2.1 договору обов`язку по відшкодуванню втрат від перевезення пільгових категорій пасажирів , „не означає, що в даному випадку малося на увазі”.
Посилання його на ст. 194 Господарського кодексу України не може прийнято до уваги , оскільки в самому пункті 2.1 договору, зазначено, що „Замовник” зобов`язаний компенсувати „Перевізнику витрати від перевезень пільгових категорій пасажирів. Такий же обов`язок передбачено і в п. 4.1. договору.
З огляду на викладене суд доходить до висновку про обґрунтованість позову.
Керуючись ст. 21 Бюджетного кодексу України, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Визнати нечинним абзац 5 пункту 2.1 та пункту 4.1 договору на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах Чернігівського району, укладеного між Чернігівською райдержадміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоекспрес” на 2005р.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс», вул. Борисенка, 39, м. Чернігів (р/р 2600501762357 в УкрЕксімБанку м. Чернігова, МФО 353649, код 32284373) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31114095600002 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 85 грн. держмита.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс», вул. Борисенка, 39, м. Чернігів (р/р 2600501762357 в УкрЕксімБанку м. Чернігова, МФО 353649, код 32284373) на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги,44 (р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.І. Шестак