Справа № 149/3129/14-к

Провадження №1-кп/149/17/15

Номер рядка звіту 18

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

13.05.2015 року м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І.В.

за участі секретаря Янюк А.Й.

сторін кримінального провадження:

прокурора Морого Я.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільник кримінальне провадження № 149/3129/14-к (№12014020330000695 від 08.10.2014 року) відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки м. Феодосія, АРК Крим, розлученої, не працюючої, жительки АДРЕСА_1 раніше судимої вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07.07.2014 року за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 будучи засудженою Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області 07.07.2014 року за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не стала і вчинила новий, умисний, корисливий злочин, а саме повторно, 29.09.2014 року біля 08 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходячись в кімнаті №3 молодіжно-оздоровчого комплексу "Оазис", що в АДРЕСА_2 і маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно, умисно, шляхом вільного доступу викрала з номеру № 3 рідкокристалічний телевізор кольорового зображення марки "Електрон 19981" з пультом управління, ціною 1100 грн. та ТВ тюнер для нього ціною 200 грн., бувші в користуванні, які непомітно для обслуговуючого персоналу винесла за межі молодіжно-оздоровчого комплексу "Оазис", чим заподіяла потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1300 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчиненні даного правопорушення визнала частково та пояснила, що вона дійсно з 15 вересня 2014 року проживала кімнаті №3 молодіжно-оздоровчого комплексу "Оазис" звідки 29.09.2014 року близько 08 год. 30 хв. винесла телевізор та ТВ тюнер, які були в кімнаті, при цьому злочинного умислу на заволодіння чужим майном не мала. Вказаний телевізор здала в ломбард за 300 гривень, а ТВ тюнер продала за 200 гривень на ринку, в подальшому мала намір повернути викрадене майно. Кошти отримані за телевізор та ТВ тюнер використала для поїздки до території що межує з Кримом, для того щоб забрати власні кошти за продаж квартири. Про вчинене шкодує, розкаюється, телевізор повернула коли приїхала зі слідчим в ломбард, завдану шкоду відшкодувала позичивши кошти в батьків в сумі 2000 грн. Кошти за тюнер повернула потерпілій. Також повідомила, що не вперше брала з даного номера цей телевізор та ТВ тюнер. Так, 16.09.2014 року виносила вказані речі, телевізор здала в ломбард, отримавши кошти в сумі 300 грн., а ТВ тюнер занесла на ринок. В подальшому повернула кошти в ломбард та забрала телевізор, а також повернула ТВ тюнер, які знову вже 29.09.2014 року винесла із номера № 3 комплексу "Оазис". З огляду на це, ОСОБА_2 зазначає, що умислу на викрадення даного майна вона не мала, лише без дозволу власника заволоділа вказаними речами, оскільки їй необхідні були кошти для поїздки до Криму. Вважала, що відсутності речей ніхто не помітить, а речі поверне коли буде виселятись з номера. Також додала, що договір на проживання в комплесі "Оазис" не укладався.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченою вини у вчиненні даного злочину, її вина доводиться дослідженими судом доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 з 15.09.2014 року проживала в кімнаті №3 молодіжно-оздоровчого комплексу "Оазис". До 22.09.2014 року розраховувалась за проживання, потім перестала. 29.09.2014 року її попросили розрахуватись, вона сказала, що ввечері розрахується. Після 29.09.2014 року ОСОБА_2 була відсутня. 08.10.2014 року вона, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виявили, що з кімнати, де проживала ОСОБА_2 зник телевізор "Електрон" та ТВ тюнер. З цього приводу вона звернулась в міліцію. ОСОБА_2 сказала, що телевізор впав, від нього відламався шматок і вона його здала в ремонт. Слідчі запропонували поїхати до телемайстра та з 10 год. 30 хв. до 16 год. їздили по м. Хмільник по всім телемайстрам, однак телевізора не знайшли. В подальшому працівники міліції повернули телевізор, пошкоджень на ньому не було, завдану шкоду відшкодовано. Заяву в міліцію написала 08.10.2014 року, коли випадково побачила ОСОБА_2 на зупинці в м. Хмільник. З 29.09.2014 року по 08.10.2014 року ОСОБА_2 була відсутня. Потерпіла просила обрати обвинуваченій покарання не суворе, шкоду завдану злочином відшкодовано.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що працює в молодіжно-оздоровчому комплексі "Оазис", де з середини вересня 2014 року проживала ОСОБА_2 в номері № 3. Вкінці вересня 2014 року просили ОСОБА_2 розрахуватись за номер. На початку жовтня ОСОБА_2 перестала з'являтись. 08.10.2014 року вона разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виявили крадіжку телевізора та ТВ тюнера з кімнати де проживала ОСОБА_2 та визвали працівників міліції. ОСОБА_2 говорила, що здала телевізор в ремонт. За відсутності ОСОБА_2 в її номер ніхто не заходив.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що в ломбард "Соломон" восени 2014 року було здано крадений бувший у користуванні телевізор. Телевізор здала ОСОБА_2 з якою було укладено договір надання кредиту на два тижні з правом продовження. Телевізор був вилучений працівниками міліції в присутності ОСОБА_2 Телевізор був невеликих розмірів приблизно як монітор комп'ютера. ОСОБА_2 були необхідні кошти. Телевізор було здано в ломбард вперше. Будучи додатково допитаною в судовому засіданні 12.05.2015 року свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_2 16.09.2014 року та 29.09.2014 року здавала в ломбард один і той самий телевізор, що було встановлено нею за зовнішніми ознаками. При цьому вказала, що документи на телевізор їй не надавались, а серійний номер вона не перевіряла.

Окрім показань потерпілої, свідків винуватість ОСОБА_2 доводиться також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до яких в присутності понятих оглянуто номер № 3 для відпочиваючих в приміщенні ресторану "Оазис", що в АДРЕСА_3. Номер розташований на другому поверсі. Було відкрито замок вхідних дверей ключем, який знаходиться в ОСОБА_2 Зі слів ОСОБА_2 на холодильнику знаходився телевізор "Електрон" та ТВ тюнер, які ОСОБА_2 таємно викрала з даного номеру, віднесла у ломбард, що по АДРЕСА_4 та отримала грошові кошти в сумі 300 грн., витратила їх у власних потребах;

- протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року відповідно до якого в присутності понятих, касира-оцінювача ОСОБА_6, оглянуто рідкокристалічний телевізор "Електрон" № 19981 № НОМЕР_1, бувший у користуванні, який знаходиться в ломбарді "Соломон" в м. Хмільник по вул. 50-річчя СРСР. Як повідомила ОСОБА_6, даний телевізор був зданий їй в ломбард 29.09.2014 року в першій половині дня ОСОБА_2, як застава під фінансовий кредит на суму 300 грн., про що було складено відповідний договір № 1.14.939 від 29.09.2014 року;

- договором № 1.14.939 від 29.09.2014 року укладеним ПТ "Ломбард "Соломон"" в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит під заклад майна, а саме телевізора, оціненого в суму 300 грн., на строк 15 днів. Дата повного закриття договору 13.10.2014 року;

- довідкою колгоспного ринку Хмільницької райспоживспілки № 284 від 13.10.2014 року, відповідно до якої станом на 13.10.2014 року середньоринкова ціна телевізора "Електрон 19981" б/к становить 1100 грн. за 1 шт., тюнер до телевізора Глобо 7010 - 200 грн. за 1 шт.;

- технічним паспортом на телевізор "Електрон" 19-981, серійний номер № НОМЕР_1 виготовлений 08.2012 року та настановами щодо його експлуатації.

Таким чином, суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази, дійшов висновку, що вони відповідно до вимог ст. 85 КПК України є належними, а відповідно до ст.ст. 86-88 КПК України - допустимими. Докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності та допустимості.

Суд не приймає доводи обвинуваченої та її захисника про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з відсутністю умислу на таємне заволодіння чужим майном. Зокрема, ОСОБА_2 пояснила суду, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем їй необхідні були кошти на квиток до Криму, для продажу наявної нерухомості, що дало б можливість розрахуватись за номер та повернути телевізор і ТВ тюнер.

Вказані доводи обвинуваченої спростовуються логічними і переконливими показами потерпілої та свідків та іншими дослідженими судом доказами, оціненими в їх сукупності. Наявність умислу саме на викрадення майна та відсутність наміру його повертати підтверджується також показами потерпілої, свідка ОСОБА_4, відповідно до показів яких ними було виявлено зникнення майна з номера де проживала ОСОБА_2, при цьому з 29.09.2014 року була відсутня і сама ОСОБА_2 В подальшому 08.10.2014 року ОСОБА_2 повідомляла, що телевізор впав, від нього відламався шматок і вона здала його в ремонт. Як повідомила потерпіла 08.10.2014 року з 10 год. 30 хв. до 16 год. вони їздили по м. Хмільник по всім телемайстрам, однак телевізора не знайшли. Телевізор було виявлено та вилучено працівниками міліції в ломбарді, що підтверджується протоколом огляду місця події від 08.10.2014 року та повернуто потерпілій працівниками міліції, що підтверджується розпискою потерпілої від 10.10.2014 року. Окрім того, ОСОБА_2 з 29.09.2014 року по 08.10.2014 року була відсутня в номері, раптово зникла не повідомивши про свою відсутність і лише випадково побачивши ОСОБА_2 на зупинці транспорту потерпіла звернулась до працівників міліції із заявою про злочин.

Відсутність наміру на заволодіння телевізором обвинувачена доводить також тим, що відповідно договору від 16.09.2014 року вона вже здавала вказаний телевізор в ломбард, потім достроково повернула кредитні кошти та повернула телевізор та ТВ тюнер в номер.

Разом з тим, з договору від 16.09.2014 року не можливо встановити, який саме телевізор було здано в ломбард, оскільки не вказано його індивідуальні ознаки. Свідок ОСОБА_6 пояснила в суді, що ОСОБА_2 16.09.2014 року та 29.09.2014 року здавала в ломбард один і той самий телевізор, однак свідок не змогла пояснити з чого саме вона дійшла такого висновку, вказавши що документи на телевізор їй не надавались, а серійний номер вона не перевіряла.

Як повідомила обвинувачена ОСОБА_2 її дій щодо винесення з номера телевізора та ТВ тюнера були непомітні для потерпілої чи персоналу комплексу "Оазис".

Отже, вилучивши вказане майно, вона мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Сам факт здачі під заклад телевізора в ломбард не свідчить про намір його повернути. Відсутність даного наміру підтверджується також тим, що ТВ тюнер був реалізований обвинуваченою на ринку та не був повернутий потерпілій, а його вартість була відшкодована. Доводи про придбання квитка та наявність нерухомого майна, яке обвинувачена мала намір продати не підтверджено документально. Окрім цього, суд враховує те, що на обвинувачену, відповідно до вироку Хмільницького міськрайонного суду від 07.07.2014 року в силу ст. 76 КК України було покладено певні обов'язки, зокрема, зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи чи навчання. Як пояснила ОСОБА_2 вона не повідомляла органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, наслідки порушення умов іспитового строку їй були роз'яснені.

Невизнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні крадіжки, суд розцінює, як її спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за скоєний нею злочин.

Дослідивши зібрані по справі докази і оцінивши їх з урахуванням вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України доведена повністю і дії обвинуваченої ОСОБА_2 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і кваліфіковані вірно як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд, враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також особу обвинуваченої, яка раніше судима, останній раз вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07.07.2014 року за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, в силу ст. 76 КК України зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи чи навчання. Вчинила новий злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, що підтверджується довідками Хмільницької ЦРЛ, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала частково, а також її вік, стан здоров'я та ставлення до вчиненого. Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 Судом враховано, що ОСОБА_2 було відшкодовано потерпілій вартість ТВ тюнера, а працівниками міліції повернуто телевізор "Електрон".

За таких обставин, з урахуванням особи обвинуваченої, думки прокурора, потерпілої, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Крім цього, суд при призначенні покарання враховує, що обвинувачена вчинила злочин після постановлення попереднього вироку і до повного відбуття покарання, а тому у відповідності до вимог ст. 71 КК України призначає остаточне покарання шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Процесуальні витрати, речові докази - відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07.07.2014 року та призначити остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк виконання покарання рахувати ОСОБА_2 з моменту приведення вироку до виконання.

Міра запобіжного заходу не обиралась.

Речові докази відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Олійник І. В.