Справа №2-25                                                                                                                                              

                                                                                                                                                             2009

                                             Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                             І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  Ї  Н  И

       02 лютого 2009 р.  Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

                              головуючого   -   судді   Криворучка П.В.,

                            при секретарі                    Маньковській Л.В.,

           за участю:       позивача                   ОСОБА_1,

           представника позивача                    ОСОБА_2.,

                              відповідачів                    ОСОБА_3, ОСОБА_4.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Красні Окни, справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Красноокнянський РВ ГУМВС України в Одеській області та Орган опіки і піклування Красноокнянської райдержадміністрації Одеської області, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, -

                                             В С Т А Н О В И В :

               Позивач звернувся в суд, з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2005р.

               В 2005р., за його згодою, у будинку були зареєстровані ОСОБА_3, з якою 23.12.2005р. він  зареєстрував шлюб, та її донька ОСОБА_4.

               У його будинку відповідачі прожили по декілька місяців, і з 2006р. фактично проживають в іншому місці, а 05.12.2006р. їх шлюб був розірваний.

               В 2008р. він вирішив продати зазначений будинок, однак відповідачі перешкоджають йому це зробити, оскільки відмовляються в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку в ньому, що і спонукало його звернутися в суд.

               Відповідач ОСОБА_3, не визнаючи вказаних позовних вимог, пред”явила зустрічний позов доОСОБА_1 про розподіл майна та визнання права власності на зазначений будинок, зазначаючи, що із позивачем вони спільно проживали з грудня 2004р. 26.07.2005р. вони купили зазначений будинок за кошти, які позичили у сестри позивача, однак будинок був зареєстрований на нього, оскільки на той час вона ще перебувала в шлюбі з іншою особою. Для повернення боргу сестрі позивача, вона позичала кошти в інших осіб.

               В процесі розгляду справи, ОСОБА_3 зменшила позовні вимоги, вимагаючи визнати її право власності на 1/2  частину вказаного будинку.

               В судовому засіданні, позивач по первісному позову та його представник, наполягаючи на своїх вимогах та заперечуючи проти зустрічного позову, пояснили, що з ОСОБА_3 вони прожили разом лише біля року, і шлюб розірвали в грудні 2006р. Ніяких боргів перед нею він не має, оскільки гроші, які нею позичались, в зв»язку з придбанням вказаного будинку, він їй повністю повернув через свою сестру. Відповідачі не проживають в зазначеному будинку вже два роки.          

               Відповідач по первісному позову, не погоджуючись з первісним позовом та наполягаючи на зустрічному позові, в судовому засіданні пояснила, що хоча сестраОСОБА_1 і повернула їй гроші, які вона позичала, в зв»язку з придбанням вказаного будинку, однак їй також належить половину вказаного будинку, оскільки  вона витрачала свої кошти, в тому числі отримувані в якості кредитів в банках, під час спільного проживання, коли він не працював.                 

               Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків та дослідивши всі подані сторонами докази, суд, на основі встановлених фактів та відповідних їм правовідносин, прийшов до висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, виходячи із наступного:

                    свідокОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що відповідачі у вказаному будинку не проживають з осені 2006р., однак відмовляються зніматися з реєстрації, чого не заперечували відповідачі;

                    свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що ОСОБА_3 в 2005р. позичала у неї гроші строком на один рік, в зв»язку з купівлею будинку, але повернула їх через 6 місяців;

                    свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1купив будинок у ОСОБА_8 до шлюбу із ОСОБА_3;

                    із свідоцтва про розірвання шлюбу від 05.12.2008р., виданого відділу РАЦС Красноокнянського РУЮ Одеської області, вбачається, що шлюб міжОСОБА_1та ОСОБА_3 розірвано;                                         /ар.сп.     5     /

                    згідно договору купівлі-продажу від 26.07.2005р., витягу з Державного реєстру правочинів №1272094 від 26.07.2005р., домової книги №850 та довідкою виконкому Красноокнянської селищної ради Одеської області від 19.02.2008р., ОСОБА_1є власником будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, та користується земельною ділянкою біля нього;                                /ар.сп.  6-8, 15-17 /

                    відповідно до довідки виконкому Красноокнянської селищної ради  Одеської області від 27.03.2008р., до складу сім”ї позивача входять, тобто зареєстровані за однією адресою, відповідачі;                                /ар.сп.        9          /

                    із розписки ОСОБА_3 від 03.10.2006р. видно, що відповідачка отримала від позивача 3.500,00 доларів, в якості повернення витрат пов»язаних з придбанням вказаного будинку, як пояснили сторони в судовому засіданні; 

                    згідно ст.ст.317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а також вимога усунення перешкод у здійсненні вказаних прав ;

                    ст.ст.71, 72 ЖК України передбачено, що наймач або член його сім”ї може бути визнаний судом таким, що втратив право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад 6 місяців.

                    відповідно до ст.150 Житлового кодексу України громадянинові, який має у приватній власності будинок, належить право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди;

                    п.1 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу;

                    згідно ч.ч.2,3 ст.48 Закону України „Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, а захист права власності здійснюється судом.

               Показання свідка ОСОБА_8, про розрахунок, за проданий нею будинок, відповідачкою, а не позивачем, а також твердження відповідачки ОСОБА_3, про її домовленість за купівлю будинку та його придбання, суд не бере до уваги, оскільки вони повністю спростовуються іншими дослідженими судом доказами.                                                                                                                

                                                                                                                      /ар.сп.  45-50  /

               Вимоги відповідача ОСОБА_3, щодо відшкодування їй фінансових та інших витрат на позивача, під час спільного проживання та перебування в шлюбі, висловлені нею під час дачі пояснень суду, суд відхиляє, оскільки вони не сформульовані в конкретні процесуальні вимоги, а жодних доказів цього, як передбачено ст.ст.10 ч.ч.3,4, 60 ч.1 ЦПК України, нею суду не надано.  

               Крім того, на думку суду, до виниклих правовідносин між сторонами положення ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України не можуть застосуватись, оскільки  житловий будинок був куплений хоча і в період спільного проживання, однак за кошти позивача, а доказів того, що за час спільного проживання і перебування в шлюбі він був суттєво добудований та істотно збільшився у своїй вартості,  відповідачкою суду також не було надано.

               На підставі ст.ст.317, 391 ЦК України, ст.ст.71, 72, 150 ЖК України, п.1 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, ч.ч.2,3ст.48 Закону України «Про власність», та керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд             

                                                В И Р І Ш И В :

               Позов ОСОБА_1задовольнити.

               Зобов»язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3не перешкоджати ОСОБА_1в користуванні належним йому на праві приватної власності житловим будинком з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1.

               Зобов»язати Красноокнянський РВ ГУМВС України в Одеській області, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 та ОСОБА_3в житловому будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1на праві приватної власності.

               В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, відмовити.

               Заборону на відчуження, передачу в користування будинку АДРЕСА_1 скасувати.

               Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                         Суддя