Справа № 201/15537/13-ц

Провадждення № 2/201/557/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді – Браги А.В.,

при секретарі - Громницькій М.С.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська клопотання відповідача ОСОБА_2 щодо призначення повторної (посмертної) судово - психіатричної експертизи у цивільній справі № 201/15537/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справі № 201/15537/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

14 квітня 2015 року в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про проведення повторної (посмертної) судово - психіатричної експертизи у цивільній справі №201/15537/13-ц. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач ОСОБА_2 зазначає, що викладені у Висновку обставини суперечать матеріалам справи та викликають сумніви у його правильності, що вказує на необхідність призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, зокрема виходячи з того, що жодний з наявних в матеріалах справи медичний документ не містить інформацію про наявність у ОСОБА_6 хронічного стійкого психічного розладу у формі шизофренії параноідної. Діагноз (шизофренія параноідна) зустрічається лише у свідченнях лікаря – психіатра ОСОБА_7, яка хоч і стверджувала про нібито наявний у ОСОБА_6 діагноз – шизофренія, але не могла підтвердити свої свідчення жодним медичним документом, при цьому ОСОБА_7 свідчила про те, що ОСОБА_6 орієнтувався у часі та просторі, та розумів свої дії. Отже, у відповідача постало питання про те, якими медичними документами, наявними в матеріалах справи керувались експерти при встановлені висновку про наявність у ОСОБА_6 хронічного стійкого психічного розладу у формі шизофренії параноідної. Окрім того, допитані у судовому засіданні свідки наголошували на повній адекватності в поведінці померлого та відсутності будь-яких ознак психічного захворювання, що не було взято до уваги експертами при проведенні (посмертної) судово - психіатричної експертизи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення заявленого клопотання заперечувала, при цьому пояснила, що експертиза була проведена лікарями на підставі всіх доказів, наявних в матеріалах справи, в тому числі і журналу судового засідання, в якому були зафіксовані показання допитаних судом свідків, а також наявних медичних документах та інші доказах. З огляду на що представник позивача просила суд відмовити у проведенні повторної експертизи з причин її необґрунтованості.

Відповідачі та представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав аналогічних заявленим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 145 ЦПК України унормовано, призначення експертизи є обов’язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов’язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Відповідно до положень ст. 143 ЦПК України, для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом.

27 січня 2015 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за клопотанням позивача та його представника по даній справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза спадкодавця ОСОБА_6, померлого 05 вересня 2013 року, на вирішення якої були поставленні питання: чи міг померлий ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій під час вчинення спірних правочинів, шлюбу? та чи міг він керувати своїми діями при цьому?.

За результатами проведеної експертизи відділенням судово-психіатричних експертиз Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради був складений Висновок судово-психіатричного експерта №15 від 19 лютого 2015 року, згідно з яким ОСОБА_6 в період часу, що цікавить суд, тобто на момент укладання правових дій, виявляв ознаки хронічного стійкого психічного розладу в формі шизофренії параноідної. За своїм психічним станом на той час ОСОБА_6 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними /а.с. 126 – 129 том 2/.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач вказує на необхідність проведення повторної (посмертної) судово - психіатричної експертизи, оскільки викладені у висновку обставини суперечать матеріалам справи та викликають сумніви у правильності висновку експертів. При цьому ОСОБА_2 посилається на те, що жодний з наявних в матеріалах справи медичний документ не містить інформацію про наявність у ОСОБА_6 хронічного стійкого психічного розладу у формі шизофренії параноідної. А допитані у судовому засіданні свідки наголошували на повній адекватності в поведінці померлого та відсутності будь-яких ознак психічного захворювання.

Окрім того, відповідач в судовому засіданні наголошувала на тому, що експертиза за даною категорією справ є обов’язковою та за наявних суперечностей у висновку матеріалам справи має бути повторно призначена для проведення судом.

Відмовляючи у призначенні повторної експертизи, суд виходив з наступного.

Дійсно, за даною категорією справ, за клопотанням хоч однієї із сторін, призначення судової психіатричної експертизи є обов’язковим. Призначення та проведення повторної експертизи не є обов’язковим, а відбувається у відповідності до вимог ст. 150 ЦПК України.

Як зазначалось раніше, по даній справі вже була призначена та проведена посмертна судово-психіатрична експертиза спадкодавця ОСОБА_6, померлого 05 вересня 2013 року. Перелік питань, які ставилися на вирішення судового експерта був погоджений учасниками процесу та їх вирішення в повній мірі висвітлювало предмет спору.

Окрім того, за клопотанням сторони відповідача в судовому засіданні був допитаний судовий експерт, що входив до групи експертів, які проводили судову експертизу та в повній мірі відповів на всі питання сторін, зокрема відповідача.

Так, судово-психіатричний експерт ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні за клопотанням представника ОСОБА_2 по результатам проведеної експертизи зазначив, що особи, які страждають на шизофренію параноідну, зовні можуть не відрізнятись від здорових людей, можуть поводити себе адекватно, спілкуватись з іншими людьми та можуть орієнтуватись у просторі, в часі та у своїй особистості, хоча при цьому і не усвідомлюють значення багатьох своїх поступків та юридично-значимих дій.

Також, судовий експерт в судовому засіданні пояснив, що при проведенні судово-психіатричної експертизи колегією експертів були досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи, проте при вирішенні поставлених на розгляд експертів питань, останні надавали перевагу медичним документам (доказам), з урахуванням специфіки предмета дослідження та необхідності при його вирішенні наявності спеціальних медичних знань.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, при проведенні посмертної судово – психіатричної експертизи судові експерти досліджували матеріали даної цивільної справи, а тому мали можливість врахувати усі докази, при їх належності, для встановлення психічного стану померлого у відповідний проміжок часу, що запитувався судом.

За викладеного суд дійшов висновку про те, що Висновок судово-психіатричного експерта №15 від 19 лютого 2015 року в повній мірі відповідає матеріалам справи та наявним в ній доказам, а отже у суду відсутні будь-які сумніві у його правильності, повноті та обґрунтованості.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності та допустимості, Висновок судово-психіатричного експерта №15 від 19 лютого 2015 року, суд не знаходить підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про призначення повторної (посмертної) судово - психіатричної експертизи у цивільній справі № 201/15537/13-ц.

Згідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 144, 145, 150, 202 – 203, 210, 225, 293 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо призначення повторної (посмертної) судово - психіатричної експертизи у цивільній справі № 201/15537/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, - відмовити.

Судові витрати, що були сплачені ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним клопотанням у сумі 121,80 гривень, не відшкодовуються.

Ухвала суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя : А.В. Брага