Справа № 2-343/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2009 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Гришковець А.Л.,

із секретарем Турбал В.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання наказів №74 від 28.08.2008 року, №76 від 25.09.2008 року, №79 від 07.10.2008 року неправомірними, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, чорнобильським виплатам, компенсації за несвоєчасний розрахунок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, заборгованість по чорнобильським виплатам та середній заробіток за час затримки виплат, мотивуючи тим, що вона працювала у відповідача продавцем магазину «Ласощі» і при звільненні 27.10.08 року відповідач з нею не розрахувалася. До звільнення і після цього вона зверталася до ОСОБА_3 виплатити їй суму заборгованості, але їй було відмовлено останньою. Свою відмову відповідач пояснювала тим, що в магазині нібито є недостача і вся заборгованість пішла на її погашення.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали і уточнили та просять визнати накази №74 від 28.08.2008 року, №76 від 25.09.2008 року, №79 від 07.10.2008 року неправомірними і стягнути на її користь з відповідача 1315 грн. 91 коп.3аробітної плати як безпідставно утриманої, 1250 грн. заборгованості по заробітній платі за вересень 2008 року, середньомісячну заробітну плату за жовтень 2008 року, 416 грн. 46 коп. компенсації за невикористану відпустку, 305 грн. 73 коп.3аборгованості по доплаті до заробітної плати та відпустці (чорнобильські виплати) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Щодо задоволення позову заперечили, пояснивши, що з вини позивача та її напарниці в магазині по відділу, в якому вони працювали, виникла значна нестача, а тому заробітну плату позивача та її напарниці ОСОБА_5 було утримано для покриття суми нестачі.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази в справі, суд вважає, що позов слід частково задовольнити з наступних підстав.

Позивач працювала у відповідача і була звільнена 27.10.08 року за власним бажанням в зв"язку з розірванням трудового договору, на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача та трудового договору між сторонами від 01.11.2006 року, що вбачається з копій вказаних документів.

Той факт, що на час звільнення позивачу не було виплачено коштів в сумі 1318 грн. 64 коп. із них: заборгованість по зарплаті за вересень 2008 року - 556 грн. 22 коп., за жовтень 2008 року - 456 грн. 69 коп., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку - 416 грн. 46 коп., та крім того, не було виплачено чорнобильські виплати: 97 грн. 50 коп. передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати до заробітної плати за 2008 рік та 208 грн. 23 коп. компенсації за невикористану відпустку, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і вказані суми були утримані в рахунок відшкодування нестачі, підтверджується копіями відомостей на виплату

заробітної плати за вересень - жовтень 2008 року, копіями наказів: №74 від 28.08.2008 року, №76 від 25.09.2008 року, №79 від 07.10.2008 року та довідками про заборгованість по заробітній платі та по чорнобильських виплатах, наданих відповідачем, що свідчить про визнання нею вказаних обставин.

Відповідно ст.131 ЦПК України сторони зобов»язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Доказів, що позивач, фактично отримувала заробітну плату в більшому розмірі, ніж по відомості, про розміри цього заробітку, суду не надано, а тому доводи позивача в цій частині судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

З копії наказу № 74 від 28.08.2008 року вбачається, що проведено утримання із заробітної плати позивача та ОСОБА_5 за нестачу, яку виявлено 28.05.2008 року в розмірі 300 грн. з кожної. Згідно копій акту результатів перевірки цінностей та інвентаризаційного опису нестачу виявлено 18.05.2008 року. Доказів про проведення інвентаризації 28.05.2008 року суду взагалі не надано, тобто проведено утримання за нестачу, яка не підтверджена документально.

З копії наказу № 76 від 25.09.2008 року вбачається, що проведено утримання середньомісячної заробітної плати в розмірі 556 грн. 22 коп.3 кожної ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за нестачі, які виявлено 18.05.2008 року, 02.09.2008 року та 22.09.2008 року. Відповідно не пройшло два тижні тільки з дня виявлення нестачі 22.09.2008 року.

Наказом №79 від 07.10.2008 року «Про недопущення до роботи» встановлено не допускати до роботи позивача та ОСОБА_6 і проведено утримання їх заробітної плати за жовтень - по 06.10.2008 року, та утримано компенсацію за невикористану відпустку позивача в сумі 459 грн. 69 коп. та ОСОБА_6 в сумі 357 грн.26 коп., що суперечить вимогам ст.129 КЗпП України.

Всі зазначені накази було звернуто до виконання без повідомлення про це працівникам, про що було зазначено в судовому засіданні позивачем. Посилання відповідача на те, що позивач знала про утримання із заробітної плати нічим не підтверджуються та спростовуються копіями вказаних наказів, на яких відсутні відмітки про ознайомлення, підписи позивача та ОСОБА_5.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані накази є неправомірними і підлягають скасуванню, а зазначені утримані суми підлягають стягненню на користь позивача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 07.10.2008 року не працювала, оскільки була відсторонена від роботи. Вказані обставини не заперечуються позивачем та відповідачем і підтверджуються випискою із табелю обліку використання робочого часу.

Зважаючи на те, що заробітна плата виплачується за виконану роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР із змінами та доповненнями), відсторонення від роботи здійснюється без збереження заробітної плати, за винятком випадків, встановлених законодавством, коли заробітна плата при відстороненні від роботи зберігається або працівнику виплачується допомога за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням чи відшкодовується на основі спеціального закону ( наприклад п.7 ст.35 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

обумовленими народженням та похованням»), а тому суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення середньомісячної заробітної плати за жовтень 2008 року є безпідставною.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємтсва, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в ч.1 цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Відповідно до ч.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведения розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Позивач в день звільнення не працювала, а в день отримання трудової книжки 30.10.2008 року зверталася до відповідача про виплату належних їй сум. 03.11.2008 року звернулася із письмовою заявою про надання довідки про заборгованість по заробітній платі, що підтверджується копією листа відповідача від 24.11.2008 року та не заперечується сторонами.

Тому, суд вважає, що з відповідача слід стягнути компенсацію за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за весь час затримки, починаючи з наступного дня після пред'явлення позивачем роботодавцеві вимоги про розрахунок, тобто з 31.10.2008 року, і по час розгляду справи в суді, враховуючи, що позивач до даного часу не працює.

Відповідно до ч.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.)

Так, відповідно до ч.2 аб.3,4, 6 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Тобто, оскільки позивач в жовтні місяці не працювала повний місяць, середній заробіток обчислюється за вересень та серпень місяці.

Згідно з ч.3 аб.3 та ч.4 аб.1 п.б Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Ч. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Таким чином: 1260 (заробіток за серпень, вересень 2008 р.) : 336 (робочі години за серпень, вересень) = 3,75 грн. (середній заробіток за 1 робочу годину) х504 (робочі години з часу звернення на час розгляду справи в суді) = 1890 грн. 00 коп. (середній заробіток за весь час затримки), а тому вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати та розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується в порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита, а тому від сплати судового збору позивач звільнена на підставі п.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито".

З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 46, 94, 116, 117, 136 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.) та ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 196, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати накази №74 від 28.08.2008 року, №76 від 25.09.2008 року, №79 від 07.10.2008 року неправомірними.

Стягнути з приватного підприємця - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вересень 2008 року - 556 грн. 22 коп., за жовтень 2008 року - 456 грн. 69 коп., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку -416 грн. 46 коп., чорнобильські виплати: 97 грн. 50 коп. передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати до заробітної плати за 2008 рік та 208 грн. 23 коп. компенсації за невикористану відпустку, передбачену ЗаконОхМ України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 300 грн. безпідставно утриманої заробітної плати на підставі наказу № 74 від 28.08.2008 року та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1890 грн., а всього виплат на загальну суму 3508 грн. 64 коп..

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 30 грн..

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 10 днів з дня проголошення рішення або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.