ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 923/248/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до: комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" м. Каховка Херсонської області

про стягнення 943259грн. 20коп.

за участю представників сторін:

від позивача - представник Демчук О.В., дов. від 18.04.2014р. № 14-94

від відповідача - представник Блищик Е.Л., дов. від 04.12.2014р. № 05-01/453

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до суду з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (відповідач) про стягнення 943259 грн. 20коп., з яких втрати від інфляції у розмірі 578788 грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 118180 грн. 27 коп., пеня в розмірі 246289 грн. 98 коп. Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012року № 13/3032-ТЕ-33 виконав, але допустив порушення встановленого договором строку виконання.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позовну заяву зазначає, що 03.10.2014р. було укладено п'ятисторонній договір № 614/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідачу надавалися кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії. Відповідач зазначає, що у зв'язку з укладанням зазначеного договору у позивача відсутні підстави для стягнення пені, штрафу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Справа розглянута з перервами, що оголошувались в судових засіданнях 17.03.2015р. та 09.04.2015 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

28.12.2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та комунальним підприємством теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу №13/3032-ТЕ-33 (далі-Договір), згідно умов якого (п. 1.1. Договору) позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 6.3. Договору, в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у відповідача за цим Договором позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Згідно з п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. Договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, на виконання вимог Договору позивач протягом січня - грудня 2013 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3358985 грн. 62 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30 вересня 2013 р. (за січень 2013 р.), від 30 вересня 2013 р. (за лютий 2013 р.), від 30 вересня 2013 р. (за березень 2013 р.), від 31 жовтня 2013 р. (за жовтень 2013 р.), від 24 січня 2014 р. (за листопад 2013 р.) та від 24 січня 2014 р. (за грудень 2013 р.)

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою підприємства.

Відповідач основну заборгованість в сумі 3358985 грн. 62 коп. погасив у повному обсязі.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем протягом періоду поставки природного газу порушувались умови Договору № 13/3032-ТЕ-33 від 28.12.2012 року в частині своєчасної оплати вартості природного газу, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована пеня в розмірі 246289 грн. 98 коп., на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 118180 грн. 27коп. та інфляційні в розмірі 578788 грн. 96 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а т ому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в Херсонській області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Каховської міської ради, Комунальним підприємством теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір № 614/30 про організацію взаєморозрахунків (далі Договір 2), відповідно до умов якого організовано проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та пункту 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014р. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29.01.2014р. № 30.

Сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Пунктом 7 Договору 2 передбачено, що Комунальне підприємство теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 2678173 грн. 62 коп., у тому числі податок на додану вартість 446362 грн. 27 коп. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором 28.12.2012 р. № 13/3032-ТЕ-33 за 2013 р.

Згідно з п.п. 2 п. 10 сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 15 договору, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмету договору.

Як вбачається з платіжного доручення № 11 від 20.11.2014 р., яке міститься в матеріалах справи, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти, які передбачені Договором 2, в розмірі 2678173 грн. 62 коп.

Суд приходить до висновку, що, сторони уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків № 614/30 від 03.10.2014 року на суму 2678173 грн. 62 коп., змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору купівлі - продажу природного газу № 13/3032-ТЕ-33 від 28.12.2012 року, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних та втрат від інфляції).

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2. Договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата 2678173 грн. 62 коп. була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п. 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція, у подібних правовідносинах, висловлена у постанові Верховного Суду України від 09.10.2014 у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012 та постанові Вищого Господарського Суду України по справі №924/428/14 від 29.10.2014.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем до укладання Договору про організацію взаєморозрахунків № 614/30 від 03.10.2014 року було перераховано на користь позивача 680812 грн. за природний газ, що підтверджується платіжним дорученням № 1519 від 22.11.2013 р. на суму 578093 грн. та № 1574 від 17.12.2013 р. на суму 102719 грн.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Суд зазначає, що акти приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи складені з великим розрізом у часі, а саме: від 30 вересня 2013 р. (за січень 2013 р.), від 30 вересня 2013 р. (за лютий 2013 р.), від 30 вересня 2013 р. (за березень 2013 р.), від 31 жовтня 2013 р. (за жовтень 2013 р.), від 24 січня 2014 р. (за листопад 2013 р.) та від 24 січня 2014 р. (за грудень 2013 р.).

З огляду на викладене, позивачем не доведений факт прострочення відповідачем оплати, оскільки як зазначалось раніше, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, а вони складені значно пізніше від дат, які позивач зазначає строком, коли відповідач повинен був виконати свої зобов'язання щодо розрахунків за природний газ.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 06.05.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко