ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2015 Справа № 920/499/15

За позовом: Сумського державного університету , м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

про стягнення 439 562,40 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кузікова О.М., довіреність від 17.11.2014р. № 05.03/01-05/4651

Від відповідача: Сафронов М.А.

За участю секретаря судового засідання Сороки Л.М.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви від 23.03.2015р. № 15/02/01, просить стягнути з відповідача на свою користь 439562,40 грн. заборгованості , в тому числі: 312800,00 грн. основного боргу за виконані роботи, 11057,74 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 105620,81 грн. інфляційних нарахувань, 10083,85 грн. 3% річних , а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 8791,25 грн.

17.04.2015р. до господарського суду Сумської області надійшла заява позивача від 14.04.2015р. № 15/02/102 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням відповідачем договорів на створення ( передачу) науково-технічної документації № 51.16.01-156.12/13. СП від 05.12.2012р. та № 51.16.01-23.13/14.СП від 26.02.2013р. збільшилася сума 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 23.03.2015р. ( часу подання позовної заяви) по 20.04.2015р. ( на час розгляду справ по суті). Інфляційні нарахування становлять 150810,25 грн., 3% річних - 10803,71 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 312800,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 11057,74 грн. пені, 150810,25 грн. інфляційні нарахування за період прострочення , 10803,71 грн. 3% річних, а також стягнути 9709,43 грн. витрат по сплаті судового збору. До заяви додані докази доплати судового збору в розмірі 918,18 грн. ( п/д №214 від 16.04.2015р.)

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.04.2015р. , по клопотанню представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 07.05.2015р. та повторно зобов'язано відповідача подати відзив на позов.

Відповідач подав відзив від 05.05.2015р. № 18-7/824 на позов , в якому позовні вимоги визнав частково, просить відмовити в задоволенні позовних вимог на суму 19973,13 грн., зокрема 1059,91 грн. пені, 17644,94 грн. інфляційних нарахувань, 1268,28 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 07.05.2015р. про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи в сумі 312800,00 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язань в сумі 9997,83 грн., інфляційні нарахування за період прострочення в сумі 133165,31 грн., 3% річних за період прострочення в сумі 9535,43 грн., загалом стягнути 465498,51 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена заява про зменшення позовних вимог подана з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , приймається судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача , дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив

Між позивачем та відповідачем було укладено договори на створення (передачу) науково-технічної документації № 51.16.01-156.12/13.СП від 05.12.2012р. та № 51.16.01-23.13/14.СП від 26.02.2013р.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання, про що свідчать акти здачі-приймання робіт ( а.с.19-20, 31-34).

Відповідно до п.2.3. договору № 51.16.01-156.12/13.СП від 05.12.2012р., оплата виконаного етапу робіт здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт за відповідним етапом. Сторонами договору 23.01.2014р.було підписано акт № 2 щодо передачі робіт за третім етапом на суму 74400,00 грн. Строк для здійснення платежу сплив 13.02.2014р.

Відповідно до п.2.4, п.2.5 договору № 51.16.01-23.13/14.СП від 26.02.2013р. відповідач зобов'язаний о платити роботи за третім етапом після розробки документів та підписання сторонами акту здачі-приймання робіт на суму 200400,00 грн. та здійснити остаточний розрахунок (четвертий етап) - протягом 15 банківських днів після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та підписання сторонами акту здачі-приймання робіт на суму 38000,00 грн. Сторонами 12.02.2014р. підписано відповідний акт № 3 здачі-приймання науково-технічної документації (за третім етапом), у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити ці роботи 25.04.2014р. сторонами договору підписано акт № 4 здачі-приймання науково-технічної документації ( за четвертим етапом), за яким відповідач зобов'язаний був розрахуватися з позивачем до 16.05.2014р. як того вимагає договір.

Як зазначає позиваач, в порушення умов вищезазначених договорів , відповідач свої зобов'язання повно і своєчасно не виконав , тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач неодноразового направляв йому претензії з вимогою погасити заборгованість яка виникла за вказаними договорами. Проте, відповідач заборгованість не погасив.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач після отримання претензій розрахунки з позивачем не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Тобто, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи склала 312800,00 грн. основного боргу, що підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунком позовних вимог ( а.с.8) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Відповідач доказів сплати боргу за виконані позивачем роботи в розмірі 312800,00 грн. не подав, не подав і аргументованого заперечення, тому вимоги позивача щодо стягнення зазначеної заборгованості визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Позивачем, згідно заяви від 07.05.2015р. про зменшення позовних вимог, нараховано відповідачеві 133165,31 грн. інфляційних збитків за період прострочення виконання зобов'язань та 9535,43 грн. 3% річних.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 133165,31 грн. інфляційних збитків та 9535,43 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2 договору № 51.16.01-156.12/13.СП від 05.12.2012р. та п. 5.2 договору № 51.16.01-23.13/14.СП від 26.02.2013р. встановлено, що у разі прострочення відповідачем строків оплати, передбачених договорами, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданою позивачем заявою про зменшення розміру позовних вимог від 07.05.2015р. , відповідачеві нарахована пеня за прострочення платежу в розмірі 9997,83 грн.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 9997,83 грн. передбачені умовами договорів, пеня нарахована в межах строку позовної давності, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору в розмірі 9309,97 грн. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, позивачу повертається сума судового збору в розмірі 399,46 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В.Фрунзе" ( 40004, м.Суми, вул.Горького,58, код 05747991) на користь Сумського державного університету ( 40007,м.Суми, вул. Римського-Корсакова,2, код 05408289) 312800,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 9997,83 грн. пені, 133165,31 грн. інфляційних нарахувань, 9535,43 грн. 3% річних, 9309, 97 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Сумському державному університету ( 40007,м.Суми, вул. Римського-Корсакова,2, код 05408289)) з державного бюджету (УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код ЄДРПОУ: 37970593, МФО: 837013, рахунок: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 399,46 грн. судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2015 року.

Суддя В.М. Моїсеєнко